Національний університет біоресурсів і природокористування України

Навчально – науковий інститут бізнесу

Факультет – економічний

Спеціальність – фінанси

ЗВІТ

Про проходження виробничої практики

Студентки 3 курсу 9 групи

За період з 18.07 по 26.08 2011 р.

Місце проходження практики: СВК «Поділля», с. Стражгород,

Теплицького району, Вінницької області

Легойди Олени Сергіївни

Керівник практики:

Від підприємства:

Гол. бухгалтер СВК «Поділля» Бойко Р.І Рр.

Від університету:

Асистент Негода Ю.В.

Київ 2011

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Виробничо – економічні умови підприємства і ефективність їх використання………………………………………………………………………4

1.1. Природні умови і організаційна структура………………………...4

1.2. Забезпеченість виробничими ресурсами і ефективність їх використання. Спеціалізація підприємства……………………………………..5

РОЗДІЛ 2. Організація фінансів підприємства………………………………...12

2.1. Характеристика капіталу підприємства………………………….12

2.2. Виручка від реалізації продукції………………………………….16

2.3. Затрати на виробництво і реалізацію продукції та джерела їх фінансування……………………………………………………………19 2.4. Прибутки(збитки)підприємства…………………………………..23

2.5. Оподаткування підприємства……………………………………...26

2.6. Формування і використання обігових коштів підприємства……27

2.7. Безготівкові і готівкові грошові операції підприємства…………30

2.8. Використання банківських кредитів на підприємстві…………...33

2.9. Інвестиційна діяльність підприємства……………………………35

2.10. Аналіз фінансової діяльності підприємства…………………….38

2.11. Оцінка фінансового стану підприємства………………………..39

РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення організації фінансів та підвищення економічної ефективності діяльності підприємства…………………………..45

3.1. Пропозиції щодо покращення використання основних та оборотних коштів підприємства………………………………………………..45

3.2. Пропозиції щодо покращення економічних та фінансових показників діяльності підприємства……………………………………………45

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………………...49

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...51

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..52

Вступ

Сільське господарство є важливою галуззю національної економіки. Агропромислова політика сьогодні направлена на те, щоб зробити її високоефективною і істотно підвищити надійність забезпечення країни продукцією сільського господарства, поліпшити її якість. Ставиться завдання провести корінну перебудову економічних відносин в сільському господарстві. Сенс економічної реформи в сільському господарстві полягає в тому, щоб дати сільським жителям можливості для прояву самостійності, підприємництва і ініціативи, подолання відчуження сільських працівників від власності.

Передбачається відкрити широку дорогу найрізноманітнішим формам господарювання: колгоспам, радгоспам, агрофірмам, акціонерним, фермерським і особистим підсобним господарствам. Всі господарські формування можуть тісно взаємодіяти в соціально-економічній структурі суспільства, конкурувати між собою і на ділі доводити свою ефективність і перспективність.

Основні шляхи рішення цих завдань: демократизація господарського життя, приватизація державного майна, розвиток орендних відносин, вдосконалення форм управління, перехід до ринкової економіки.

Велику роль в рішенні цих завдань грає аналіз господарської діяльності підприємств, методика якого направлена на обґрунтування планів соціально-економічного розвитку господарства і управлінських рішень; систематичний контроль за їх виконанням; вивчення впливу чинників на результати господарської діяльності; пошук резервів підвищення ефективності виробництва і розробку заходів щодо їх освоєння; оцінку діяльності підприємства по використанню можливостей підвищення ефективності виробництва. За своїм змістом і завданням аналіз господарської діяльності в АПК майже не відрізняється від аналізу в інших галузях національної економіки, проте він має деякі особливості в методиці його проведення, які обумовлені специфікою цієї галузі виробництва.

Предмет дослідження – фінансова і статистична звітність господарської діяльності аналізованого підприємства.

Об'єкт дослідження є діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу «Поділля».

Джерела інформації:

1. «Баланс» (Форма №1);

2. «Звіт про фінансові результати» (Форма №2);

3. «Звіт про рух грошових коштів» (Форма № 3);

4. «Звіт про власний капітал» (Форма № 4);

5. «Примітка до річної фінансової звітності» (Форма №5);

6. «Основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства» (Форма № 50 сг);

7. Статут сільськогосподарського виробничого кооперативу «Поділля».

Розділ 1. Виробничо – економічні умови підприємства і ефективність їх використання.

1. Природні умови і організаційна структура.

Підприємство СВК «Поділля», виробничу діяльність якого я аналізуватиму, розміщене в Теплицькому районі Вінницької області, приблизно 275 км від Києва.

Для дослідження діяльності СВК «Поділля» слід врахувати природні умови в яких розвивається дане господарство, для цього потрібно згадати, що Вінницька область розташована в центральній частині України, на правобережжі Дніпра в межах Придніпровської та Подільської височин.

На Заході Вінницька область межує з ЧернівецькоютаХмельницькою, на Півночі – з Житомирською, на Сході - зКиївською,КіровоградськоютаЧеркаською, на Півдні - зОдеськоюобластями та зМолдовою.

У Вінницькій області – густа мережа річок, що належить до басейнів трьох великих рік – Південного Буга (приблизно 62% території), Дністра (28%) та Дніпра (10%). Вони мають переважно снігове й дощове живлення і належать до типу рівнинних. Взагалі у області протікає 241 річка. Найбільшою річкою, що на значному протязі (317 км) протікає по території області і ділить її на дві майже рівні частини, є Південний Буг, який у межах області приймає 14 приток з лівого боку і стільки ж з правого. Найбільші притоки: Згар, Рів, Дохна, Соб, Снивода, Постолова, Десна. 

Клімат області помірно-континентальний, з м’якою зимою і теплим літом. Пересічна температура січня –4°С - –6°С; липня +18,6°С, +20,5°С. Період температури понад +10°С становить 155–180 днів, вегетаційний період – близько 200 днів. Річна кількість опадів 440–590 мм. Максимум опадів припадає на травень - липень (130-170 мм). Найменш вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 65 до 80 мм. 

Ґрунти області переважно опідзолені. На Північний Схід переважають чорноземи, є лучні ґрунти. Ґрунтово-кліматичні умови Вінницької області сприяють овочівництву, садівництву й виноградарству. 

В агропромисловому комплексі функціонує понад 850 агроформувань на основі приватної власності на землю. Крім цього діють 1240 селянських (фермерських) господарств. Площа сільськогосподарських угідь складає понад 2 млн.гектарів. Родючість ґрунтів в середньому по області складає 60-65 одиниць (за 100 - бальною шкалою). За обсягом валової продукції сільського господарства область займає провідне місце в Україні. Питома вага рослинництва – 61%, тваринництва – 39%. З кожним роком збільшуються посівні площі під зернові культури і в першу чергу – озиму пшеницю, ячмінь, соняшник, кукурудзу, гречку, просо і цукровий буряк. Валовий збір зерна за останні два роки зріс майже на чверть, середньорічний урожай складає 1650 тонн.

В сільському господарстві представлені всі галузі сільськогосподарського виробництва, навіть такі унікальні як хмільництво. У тваринництві переважає молочно-м’ясне скотарство й свинарство. Розвинені птахівництво, ставкове рибництво та бджільництво. Тваринництво має сприятливу кормову базу, яку забезпечують відходи харчової промисловості (цукрової, спиртової), кормові культури. 

2. Забезпеченість виробничими ресурсами і ефективність їх використання. Спеціалізація підприємства.

Основою матеріального і духовного виробництва є земельні ресурси. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона — головний засіб виробництва.

Земля як головний засіб виробництва в сільському господарстві, крім уже розглянутих, має ще ряд особливостей, які потрібно враховувати в процесі її використання для виробництва продукції. Так, земля як продукт природи не має вартості, не переносить її, як звичайні засоби праці, на продукцію, в створенні якої вони брали участь. У процесі виробництва вона за правильного її використання підвищує свою родючість, а тому є вічним засобом виробництва. Однак вона обмежена в просторі і штучно не відновлюється. Як матеріальну основу розвитку сільськогосподарського виробництва землю не можна замінити жодними іншими засобами праці.

Крім того, в сільському господарстві земля водночас є і предметом праці. В процесі обробітку землю піддають різним формам впливу. Завдання полягає в тому, щоб цей вплив не руйнував структуру ґрунту, зберігав його властивості, створював умови для підвищення родючості земельних ділянок. Але оскільки її рівень на різних за якістю землях не однаковий, то це призводить і до неоднакової віддачі вкладених у землю коштів. Через це виникає необхідність у розробці та застосуванні ефективних заходів, спрямованих на державну підтримку доходів тих підприємств, що опинилися в гірших природних умовах.

Проаналізуємо структуру угідь в СВК «Поділля».

Таблиця 1.2.1.

Сільськогосподарські угіддя та їх структура в СВК «Поділля»

Угіддя	2008 р.		2010 р.		2010 р. до 2008 р. %
	га	%	га	%
С.-г. угіддя	1151,6	100	1123	100	97,51
В тому числі:
Рілля	1143	99,3	1123	100	98,25

Аналізуючи структуру земельних угідь підприємства можна зробити висновки, що складову частину сільськогосподарських угідь господарства займає рілля, що свідчить про високий ступінь розораності. Також структурі сільськогосподарських угідь спостерігаються незначні коливання Площа сільськогосподарських угідь у 2010 році порівняно з 2008 зменшилася майже на 2,5%, або на 28,6 га.

Особливого значення набувають проблеми ефективного використання трудових ресурсів в колективних сільськогосподарських підприємствах, де зосереджена основна частина виробників сільськогосподарської продукції.

Трудові ресурси – важливий фактор виробництва. Від кваліфікації працівників, їх професійної підготовки залежить і результат виробництва, і його економічна ефективність. Проаналізуємо динаміку трудоввих ресурсів в СВК «Поділля».

Таблиця 1.2.2.

Динаміка трудових ресурсів в СВК «Поділля»

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 р. до 2008 р. у %
Середньорічна чисельність працівників, чол.	78	74	77	98,7
у тому числі у рослинництві	24	24	16	66,7
у тваринництві	54	50	61	112,9

В цілому по підприємству за досліджуваний період середньооблікова чисельність працівників зменшилась на 1,3 % (1 чол.). В тому числі: у рослинництві вона зменшилась на 33,3 % ( 8 чол.); у тваринництві – збільшилась на 12,9 % ( 7 чол.).

Здійснення процесу виробництва неможливе без використання засобів праці. Засобами праці на підприємстві виступають основні фонди. Основні фонди - це економічна форма сукупності матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого періоду, які цілком і в незмінній натуральній формі споживаються у виробничих і невиробничих процесах і постійно втрачають свою вартість по частинам, переносячи її на готову продукцію. Вони характеризують рівень розвитку продуктивних сил, матеріальною основою організаційно-технологічних процесів. За роллю у процесі виробництва і способом перенесення вартості на створюваний продукт засоби виробництва поділяють на засоби праці і предмети праці.

Засоби праці (трактори, комбайни, будівлі) тривалий час беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на вироблену продукцію. Предмети праці(насіння, корми, пальне) беруть участь в процесі праці протягом одного виробничого циклу і свою вартість повністю переносять на заново створений продукт.

Забезпеченість основними фондами та їх використання характеризують слідуючи показники: розмір та структура основних виробничих фондів, динаміка основних фондів, озброєність праці основними фондами (фондоозброєність), розмір та структура енергетичних засобів, забезпеченість енергоресурсами (енергоозброєність), забезпеченість тракторами, комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами, фондовіддачі, фондомісткості.

Для оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва застосовують систему взаємопов'язаних економічних показників, які характеризують ефективність використання основних елементів виробництва(землі, праці, засобів виробництва) і відображають інтенсивні умови господарювання, що сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Фондозабезпеченність вимірюється як відношення середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці знаходиться діленням середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення на середньорічну чисельність працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.

Фондовіддача в сільському господарстві визначається, як відношення вартості валової сільськогосподарської продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (виробнича фондовіддача). Розмір цього показника залежить як від виходу, так і від розміру і складу основних засобів. Так, недостача окремих видів основних засобів, наприклад збиральної техніки, складських приміщень, позначається на використанні інших їх видів у виробництві та збереженні продукції.

Фондомісткість в сільському господарстві визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 100 грн. до вартості валової сільськогосподарської продукції.

Норма прибутку визначається відношенням прибутку до суми основних і оборотних фондів, виражена у відсотках.

В таблиці 1.2.3 показано забезпеченість господарства основними виробничими фондами та ефективність їх використання в динаміці за 3 роки.

Таблиця 1.2.3

Основні виробничі фонди і їх використання в СВК «Поділля»

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. у % до 2008 р.
Вихідні дані:
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	6092,5	6244	7252,5	119,0
Вартість оборотних фондів, тис. грн.	3346	4154	4835,5	144,5
Вартість валової продукції, тис. грн.	2631,79	2743,27	2540,59	96,5
Середньорічна чисельність працівників, чол.	78	74	77	98,7
Площа с.-г. угідь, га	1151,6	1139	1123	97,0
Розрахункові дані:
Прибуток (збиток), тис. грн.	542,8	771,2	1094,9	х
Фондозабезпеченість, тис. грн./га	5,3	5,5	6,5	122,6
Фондоозброєність праці, тис. грн./чол.	78,1	84,4	94,2	120,6
Фондовіддача, грн.	0,43	0,44	0,35	81,4
Фондомісткість, грн.	2,31	2,27	2,85	123,4
Норма прибутку, %	0,06	0,07	0,09	х

Виходячи з даних таблиці, бачимо, що, за досліджуваний період часу, середньорічна вартість основних фондів господарства збільшилась на 19% або на 1160 тис. грн. У порівнянні з 2008 роком також збільшились показники фондозабезпеченості та фондоозброєності на 22,6%, або на 1,2 тис. грн. та на 20,6%, або на 16,1 тис. грн. відповідно. Проте у зв’язку із зменшенням вартості валової продукції на 3,5% (на 91,2 тис. грн.) показник фондовіддачі теж зменшився на 18,6% (на 0,08 грн.), а показник фондомісткості збільшився на 23,4% (або на 0,45 грн.). Потрібно також відмітити незначне збільшення норми прибутку – на 0,02% порівняно з 2008 роком.

Можемо простежити, що прибуток зростає по роках. Порівняно з 2008 він збільшився на 552,1 тис. грн.

Одним із важливих напрямів підвищення економічної ефективності аграрного сектора є оптимальна спеціалізація та концентрація виробництва. Конкретні форми цього процесу постійно змінюються й удосконалюються залежно від розвитку продуктивних сил сільськогосподарського виробництва і підвищення рівня його усуспільнення.

Дослідженнями встановлено, що великі спеціалізовані господарства мають можливість широко впроваджувати нові науково-технічні досягнення, здійснювати найвигідніший розподіл і кооперацію праці між окремими внутрішньогосподарськими структурами, вдосконалювати технологію виробництва та організацію праці. Відомо, що великі господарства здебільшого очолюють кваліфіковані керівники, укомплектовані професійними кадрами, а це дає змогу здійснювати діяльність на науковій основі. У таких господарствах вищий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів, що загалом сприяє скороченню затрат праці на виробництво одиниці продукції. Тут значно ефективніше використовується основний засіб виробництва — земля, матеріально-технічні та трудові ресурси.

Всі галузі на основі технологічних, виробничих і економічних зв'язків структуруються і об'єднаються в одну галузь, яка називається сільське господарство. Однак крім багатогалузевих господарств, які займаються виробництвом багатьох видів продукції виділились окремі підприємства, які спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції.

Для визначення спеціалізації розглянемо структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції СВК «Поділля» в таблиці 1.2.4.

Таблиця 1.2.4.

Структура грошових надходжень від реалізації с.-г. продукції у СВК «Поділля»

Види продукції	2008		2009		2010		2010 р. до 2008 р. %
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Рослинництво:
Зернові і зернобобові	651,9	22,8	1377,5	33,9	969,4	22,8	148,7
Соняшник	97,5	3,4	374,3	9,2	478,2	11,3	490,5
Соя	29,2	1,0	70	1,7	80,7	1,9	276,4
Ріпак озимий	189,3	6,6	10,7	0,3	-	-	-
Інша продукція рослинництва	22,2	0,8	18,2	0,4	31,6	0,7	142,3
Усього по рослинництву	990,1	34,6	1850,7	45,6	1559,9	36,7	157,5
Тваринництво:
ВРХ	360,5	12,6	479,7	11,8	368,8	8,7	102,3
Молоко	1097,8	38,4	1425,1	35,1	2051,3	48,3	186,9
Свині	349,6	12,2	38,9	0,9	186,7	4,4	53,4
Вівці	1,6	0,1	5,5	0,1	-	-	-
Вовна	-	-	0,8	0,02	-	-	-
Мед	0,3	0,01	0,6	0,01	-	-	-
Інша продукція тваринництва	61,8	2,2	257,1	6,3	82,2	1,9	133,0
Усього по тваринництву	1871,6	65,4	2207,7	54,4	2689	63,3	143,7
Разом по тваринництву і рослинництву	2861,7	100	4058,4	100	4248,9	100	148,5

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції, можна зробити висновок, що протягом останніх трьох років у СВК «Поділля» галузями спеціалізації були вирощування зернових і молочне скотарство. Так, у 2008-2010 роках зернові займали 22,8%, 33,9%, 22,8%, а виробництво молока становило 38,4%, 35,1%, 48,3% відповідно. Аналізуючи кількісні зміни у структурі грошових надходжень, варто відмітити, що реалізація зернових порівняно з 2008 роком зросла на 48,7%, а загальна частка рослинництва зросла на 57,5%, при чому частка соняшнику зросла на 390,5%.

Серед тваринницьких галузей досить позитивну динаміку показало молочне скотарство. Порівняно з 2008 роком воно збільшилось на 86,9% або на 953,5 тис. грн. А галузь свинарства навпаки – знизилась на 46,8% або на 162,5 тис. грн.

Економічна ефективність – це кінцевий корисний результат використання виробничих ресурсів у підприємстві у порівнянні із витратами на це виробництво. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для всього народного господарства, так і для кожного сільськогосподарського підприємства та населення країни.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію це зробити неможливо. Тому використовують систему показників за допомогою яких проведемо аналіз і зробимо висновки щодо напрямків і резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 1.2.5

Економічна ефективність виробництва продукції в СВК «Поділля»

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. до 2008 у %
Вартість валової продукції,тис. грн. в т.ч.:	2631,79	2743,27	2540,59	96,5
на 1 працівника	33,7	37,1	32,9	97,6
на 1 га сільськогосподарських угідь	2,29	2,4	2,26	98,7
Виручка від реалізації, тис. грн. в т.ч.:	2902,2	4078,5	4265,5	146,9
на 1 працівника	37,2	55,1	55,4	148,9
на 1 га сільськогосподарських угідь	2,5	3,6	3,8	152,0
Прибуток, тис. грн. в т.ч.:	542,8	771,2	1094,9	201,7
на 1 працівника,грн.	6,9	10,4	14,2	205,8
на 1 га с-г угідь,грн.	0,5	0,7	0,9	180
Рівень рентабельності, %	0,2	0,2	0,3	Х

Розділ 2. Організація фінансів підприємства.