настільна книга

До виявлених недоліків щодо умов тримання, притаманних виключно ІТТ, слід також віднести:

-розташування значної частини ІТТ у підвальних або напівпідвальних приміщеннях;

-відсутність системи відеозапису з архівацією даних у кабінетах слідчих і адвокатів;

-порушення вимог щодо роздільного тримання в камерах різних категорій осіб.

Неналежне ведення службової документації:

-у Журналах первинного обстеження осіб, які поміщаються в ІТТ, відсутні власноручні записи таких осіб про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я;

-неналежним чином ведуться Журнали реєстрації надання медичної допомоги особам, які утримуються в ІТТ, чим унеможливлюється контроль за забезпеченням права на медичну допомогу та встановлення обставин отримання тілесних ушкоджень особами, які там тримаються;

-у Книгах обліку виведення утримуваних із камер не зазначаються підстави виведення та працівники ОВС, до яких виводяться утримувані;

-Книги скарг і пропозицій ведуться неналежним чином, у результаті порушується право громадян на звернення з приводу протиправних дій працівників міліції. Не забезпечено вільний доступ до Книги скарг та пропозицій.

Не узгоджено положення Закону України "Про попереднє ув'язнення" та Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" щодо забезпечення права на охорону здоров'я особам, хворим на туберкульоз, які взяті під варту.

o У теперішній час такі особи поміщаються до слідчих ізоляторів, незважаючи на те, що статтею 12 Закону "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" передбачено, що лікування та медичний (диспансерний) нагляд за всіма хворими на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу, та особами, які були в контакті з хворими на заразні форми туберкульозу, здійснюється спеціалізованими протитуберкульозними закладами. Причиною такої ситуації є те, що в статті 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення", якою передбачено, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державно-виконавчої служби, нічого не говориться про тримання таких осіб, які є хворими на туберкульоз.

Саме тому такі особи і поміщаються до слідчих ізоляторів, які не є спеціалізованими протитуберкульозними закладами, здатними забезпечити повноцінне кваліфіковане їх лікування.

При цьому слід зауважити, що зазначене в статті 12 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" суперечить зазначеному в статті 17 цього ж Закону, де передбачено що хворі на туберкульоз, виявлені у слідчих ізоляторах, отримують

лікувально-профілактичну допомогу в медичних частинах слідчих ізоляторів. Таким чином, ці особи продовжують триматися в слідчих ізоляторах, які не є спеціалізованими протитуберкульозними закладами, здатними забезпечити повноцінне комплексне лікування тих, хто захворів на туберкульоз.

Крім того, перебування взятих під варту осіб, хворих на туберкульоз, поряд зі здоровими ув'язненими містить ризик їх зараження від хворих, а також становить серйозну небезпеку для працівників СІЗО, серед яких постійно мають місце захворювання на туберкульоз.

Зазначений недолік законодавства призводить до того, що не виконуються вимоги спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства внутрішніх справ України від 6 липня 2004 р. № 331/645, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 липня 2004 р. за № 874/9473 "Про проведення спільних протитуберкульозних заходів серед тимчасово затриманих та взятих під варту осіб, які тримаються у спеціалізованих установах органів внутрішніх справ, у терміни, встановлені законодавством України", у пункті 2.4 якого передбачено забезпечити госпіталізацію осіб, тимчасово затриманих і взятих під варту, у разі виявлення у них важких, занедбаних та бактеріальних форм туберкульозу та їх охорону під час лікування у стаціонарі протитуберкульозного закладу Міністерства охорони здоров'я України та забезпечити з цією метою спеціальне облаштування виділених у протитуберкульозних закладах охорони здоров'я окремих приміщень.

Насправді ж, зазначені особи не госпіталізуються до окремо виділених приміщень протитуберкульозних закладів охорони здоров'я, а направляються працівниками міліції до слідчих ізоляторів, посилаючись на вимоги статті 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення", і саме про те, що місцем попереднього ув'язнення для всіх осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, є слідчі ізолятори, в яких такі особи потім тримаються всупереч вимогам статті 12 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" щодо надання хворим на туберкульоз лікування у спеціалізованих закладах, а також всупереч вимогам вищезазначеного спільного наказу МОЗ України та МВС України.

(З Доповіді Уповноваженого за 2012 рік).

Якщо підзахисний адвоката утримується в неналежних умовах або хворий на туберкульоз, то цю інформацію потрібно використовувати як при вирішенні питання про запобіжний захід у слідчого судді так і в інших випадках.

Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини

Лутковській Валерії Володимирівні, вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008,

Скаргу задовольнити. Визнати дії начальника СІЗО Горбачова Івана Олексійовича незаконними та зобов'язати його посвідчити довіреність від імені Василюка Золтана Золтановича.

Додатки: Відповідь прокурора, копія скарги прокурору, проект довіреності, копія заяви про посвідчення довіреності на ім'я начальника СІЗО.

15 лютого 2013р.

Підпис Василюк 3.3.

Коментар. Звичайно, практично будь-яке порушення прав людини може бути оскаржено до суду або прокурора. Тому з формальних міркувань омбудсман може відхилити Ваше звернення. Однак потрібно мати на увазі, що можливо особі доведеться звертатись до Європейського суду. А там всі ці звернення приймають до уваги і їм дають оцінку.

Голові Дніпровського районного суду м. Києва В. М. Хімічу

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

До Уповноваженого з прав людини надійшли звернення народних депутатів України Яценюка А. П., Гриценка А. С. щодо порушення прав в'язня Київського слідчого ізолятора Гончаренка Д. О., обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених п. п. 6, 12

ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч. З ст.289, ч. 2 ст.358, ч.3 ст.358 , ч. З ст.357 КК України.

Мати ув'язненого Гончаренко Л. М. у своєму зверненні до народних депутатів України заперечує причетність сина до цих злочинів і повідомляє про застосування до нього працівниками міліції фізичного та психологічного насильства з метою отримання визнання своєї вини, а також неналежне реагування прокуратури Дніпровського району м. Києва щодо протиправних дій правоохоронців.

Відповідно до п. 1 ст.17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" було відкрито провадження Уповноваженого у цій справі.

Представники Уповноваженого з прав людини зустрілись з Гончаренком Д. О. у Київському слідчому ізоляторі. Під час розмови він скаржився на тяганину у розгляді справи судом, непритягнення правоохоронців до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з ним, а також просив сприяти проведенню консультації з лікарем-невропатологом у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.

Від працівників медичної частини слідчого ізолятора отримано медичну довідку, яка підтверджує наявність тілесних ушкоджень під час доставлення заарештованого до установи, а також необхідність консультації лікаря-невропатолога, якого немає у штаті установи.

Оскільки кримінальна справа стосовно Гончаренка Д. О. знаходиться у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва, керуючись п. З ч. З ст.17 Закону України "Про

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", прошу Вас долучити матеріали, які перебувають у провадженні Омбудсмана України, до згаданої кримінальної справи для дослідження під час судового розгляду та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства, зокрема щодо надання ув'язненому спеціалізованої медичної допомоги.

Згідно зі ст.22 зазначеного Закону України про прийняті рішення прошу поінформувати Уповноваженого з прав людини.

17.11.2011р.

Н. Карпачова

Директору Державної установи Інститут медицини праці Академії медичних наук України", академіку НАН та АМН України Ю. І. Кундієву

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

До Уповноваженого з прав людини надійшло звернення Захарутіної Анни Анатоліївни щодо захисту права на встановлення інвалідності внаслідок професійного захворювання.

Вона повідомляє: "С 1975 года и по настоящее время работаю эмалировщицей в цехе производства стальной эмалированной посуды на комбинате Бойкого г. Керчи.

В2010 г. на профосмотре были выявлены неудовлетворительные результаты анализов. Я прошла всех специалистов, которые установили диагноз, соответствующий профзаболеванию. Все результаты были отправлены в клинику научноисследовательского института гигиены труда и профзаболеваний ХНМУ г.Харькова.

Взаключении и рекомендациях указано - направить на МСЭК для изменения категории инвалидности и пенсионирования по профессиональным заболеваниям.

Однако, согласно Акту от 29 сентября 2011 г., у членов комиссии по расследованию профессионального заболевания другое мнение: "Предельно-допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны - это концентрации, которые в условиях регламентированной продолжительности ежедневного действия при 8-часовой работе (но не более чем 40 часов в неделю) не могут вызвать заболеваний или отклонений в состоянии здоровья..."

Заявниця стверджує, що стан її здоров'я погіршується, що підтверджують і лікарі, які її лікували. Тому вона вважає згаданий Акт членів комісії як такий, що порушує її права на належну медичну допомогу та соціальний захист.

30 листопада 2011р. Захарутіну А. А . запрошено до Державної установи "Інститут медицини праці Академії медичних наук України" для стаціонарного обстеження.

Враховуючи викладене, керуючись ст.101 Конституції України, п. З ч.З ст.17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", прошу дати доручення щодо вжиття усіх можливих заходів для надання Захарутіній А. А. кваліфікованого лікування та об'єктивного розгляду питання про можливість визнання

їїінвалідом внаслідок професійного захворювання.

25.11.2011р.

Н. Карпачова

Коментар. Якщо людина з таким станом здоров'я перебуває під вартою, то тим більше є підстав звертатись як до Уповноваженого з прав людини так і слідчого судді.

Міністру закордонних справ

України

К. І. Грищенку

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшла скарга від багатодітної матері громадянки України Н. М. Юдицької, на бездіяльність Посольства України в ОАЕ у справі її чоловіка, громадянина України М. В. Юдицького, який перебуває під слідством за підозрою, напевно, у можливій причетності до збуту підроблених грошей, та позбавлений права залишати територію країни перебування до завершення розслідування.

У своєму зверненні, зокрема, заявниця повідомляє про те, що М.В. Юдицький, у зв'язку з відсутністю коштів, змушений проживати у підвальному (підсобному) приміщенні Посольства України, де відсутня система кондиціонування повітря і температура сягає 50-55 градусів за Цельсієм (!). У приміщенні немає навіть мікрохвильової печі для приготування елементарної їжі, холодильника, у зв'язку з чим М. В. Юдицький змушений харчуватися печивом та пити воду, яка через годину стає гарячою. Крім цього, він не має можливості користуватися душовою кімнатою.

Заявниця наголошує, що М. В. Юдицький відчуває голод та спрагу, що в поєднанні з умовами проживання за такої температури у приміщенні є тортурами.

У своєму зверненні заявниця також скаржиться на невиконання консульським підрозділом Посольства України в ОАЕ своїх функцій, передбачених статтею 39 Консульського статуту України, щодо громадян України, які, зокрема, затримані чи позбавлені волі в іншій формі.

Н. М. Юдицька також наголошує на байдужості всіх без виключення співробітників Посольства України в ОАЕ до долі її чоловіка, батька чотирьох дітей, троє з яких є малолітніми.

З огляду на зазначене, керуючись статтею 101 Конституції України, статтями 17,22 Закону України " Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ", прошу дати доручення розглянути згадане звернення по суті порушених питань та вжити відповідних заходів для захисту прав М. В. Юдицького на території ОАЕ, у т.ч. надати йому матеріальну допомогу за рахунок коштів спецфонду державного бюджету, а також забезпечити йому гідні умови проживання.

Про прийняті рішення прошу поінформувати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

27.10.2011р.

Н. Карпачова

Парламентському комісару з громадянських прав Угорської Республіки Д-ру Матею Шабо

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Засвідчую високу повагу та маю честь звернутися до Вас з такого питання.

До мене надійшло звернення Президента Української іноземної юридичної колегії Данила Курдельчука (відома адвокатська компанія, що здійснює захист громадян України за кордоном і тісно співпрацює з МЗС України) в інтересах громадян України Едуарда Усікова, 1965 р.н., та Інни Натаріної, 1968 р.н., які наразі утримуються під вартою, щодо захисту їх прав на території Угорської Республіки.

Як повідомляється, відділом з розслідування особливо важливих справ ПівнічноАлфьольдської регіональної дирекції Національного департаменту оподаткування та митниці Угорщини в даний час триває слідство у кримінальній справі №6315-1588/2011 за обвинуваченням громадян Угорщини Вінце Золтана Йожефа і Грофа Крістіана Тибора, а також громадян України Е. Усікова та І. Натаріної щодо ухилення від сплати податків у сфері оподаткування податком на додану вартість. Слід зазначити, що І. Натаріна є одинокою матір'ю малолітньої дитини, громадянина України Андрія Натаріна, 30.06.2008 р.н., який через зазначені обставини опинився на території Угорщини без материнської опіки.

Рішенням Міського суду м. Ніредьхаза № 36 .Впу.548/2011/2 від 05.09.2011 усім обвинуваченим особам було встановлено міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Однак, рішенням суду області Сабольч-Сальмар-Берег від 15.09.2011 року діяння було перекваліфіковане з більш тяжкого злочину - відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, на менш тяжкий - ухилення від сплати податків без згаданої обтяжуючої обставини. Крім цього громадянам України було замінено міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під

вартою, у той час як громадянам Угорщини запобіжний захід залишено без змін, що свідчить про дискримінаційне ставлення до громадян України.

Особливе занепокоєння викликає обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матері малолітньої дитини І. Натаріній, чим безпосередньо порушується право дитини на батьківське піклування. За наявною у мене інформацією, законодавство Угорської Республіки у таких випадках в інтересах дитини передбачає для матерів обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.

Враховуючи викладене, прошу Вас у межах компетенції Парламентського комісара з громадянських прав Угорської Республіки сприяти захисту прав і свобод громадян України Е. Усікова та І. Натаріної в частині зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший захід, не пов'язаний з позбавленням волі, а також забезпеченню найкращих інтересів малолітньої дитини А. Натаріна.

07.10.2011р.

Н. Карпачова

Судді Печерського районного суду м. Києва Р. В. Кірєєву

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

До Уповноваженого з прав людини надійшло звернення народних депутатів України Ю. В.Гнаткевича та інших (усього 10 осіб) щодо захисту конституційного права на охорону здоров'я та медичну допомогу екс-прем'єр-міністра України Тимошенко Юлії Володимирівни.

Як вбачається зі звернення народних депутатів України, Ю. В. Тимошенко повідомила своїм захисникам, що у неї наявні симптоми захворювання, які раніше не спостерігалися. Зволікання з медичним обстеженням підсудної, як зазначили заявники, може необоротно зашкодити її здоров'ю. Починаючи з 17 серпня 2011 р. захисники Ю. В. Тимошенко намагаються отримати від суду дозвіл на медичне обстеження її особистим лікарем, проте питання залишається не вирішеним.

На підставі п. 1 ч. З ст.17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноваженим з прав людини здійснюється провадження у цій справі.

Враховуючи викладене, з метою запобігання порушенню передбачених статтями 3,27,49 Конституції України прав людини на життя, здоров'я та медичну допомогу, а також керуючись статтею 284 Цивільного кодексу України щодо права фізичної особи на вибір лікаря та статтями З, 13, 16, 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", прошу надати дозвіл на зустріч і медичне обстеження Ю. В. Тимошенко її особистим лікарем А. В. Приймаком.

У разі відмови надати такий дозвіл прошу Вас вирішити питання про включення A.B. Приймака до складу лікарської комісії Міністерства охорони здоров'я України на паритетних засадах.

Звертаю Вашу увагу, що будь-яка заарештована людина позбавляється свободи, але не інших людських прав, в тому числі Ю. В. Тимошенко не може бути позбавлена права на вибір лікаря.

Про прийняте рішення відповідно до ст.22 зазначеного Закону України прошу повідомити Уповноваженого з прав людини.

19.08.2011р.

Н. Карпачова

Судді

Печерського районного суду м. Києва Р. В. Кірєєву

Звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Відповідно до ст.101 Конституції України, п. 1 ч. З ст.17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" на підставі повідомлень засобів масової інформації про порушення конституційних прав екс-прем'єр-міністра України Юлії Володимирівни Тимошенко під час досудового та судового слідства у кримінальній справі щодо звинувачення її у перевищенні владних повноважень Уповноваженим з прав людини відкрито провадження.

При здійсненні Уповноваженим моніторингу дотримання прав і свобод Тимошенко Ю. В. у судових засіданнях встановлено, що 5серпня 2011р. Вами змінено підсудній Тимошенко Ю.В. запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Як випливає з Вашого рішення від 5.08. 2011, "... підсудна системно вчиняє дії в судовому засіданні, якими фактично перешкоджає встановленню істини у справі, із зневагою ставиться до суду та учасників судового розгляду та порушує порядок розгляду справи, відмовилась повідомити адресу свого проживання, відмовляється надавати розписку про те, що вона повідомлена про дату, час і місце наступного судового засідання, не з'явилась у судове засідання в час, призначений судом, та відмовилась повідомити причини неявки...", тому суд дійшов висновку, що, перебуваючи на волі, підсудна може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі.

Під час відвідування 5 і 7 серпня 2011р. представниками Уповноваженого з прав людини у Київському слідчому ізоляторі Тимошенко Ю. В. висловила незгоду з судовим рішенням про зміну їй запобіжного заходу та звернулася з проханням до Омбудсмана України захистити її право на свободу і особисту недоторканність.

Протягом останніх десяти років Україна залишається лідером серед країн Європи за кількістю арештів. Як свідчить системний моніторинг Уповноваженого з прав людини, протягом останніх п'яти років судами щороку заарештовується майже 60 тис. осіб. При цьому близько 10 тис, або кожен шостий, пізніше звільняються з-під варти у зв'язку зі зміною запобіжного заходу, засудженням до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, виправданням або закриттям кримінальних справ!

Серйозність цієї проблеми підтверджують і рішення Європейського суду з прав людини, у яких констатується порушення Україною права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протягом 2010р. кількість таких рішень зросла майже вдвічі і сягнула 45, у більшості з них йдеться саме про необґрунтоване тримання людини під вартою. Зокрема, у справах "Шалімов проти України" від 4березня 2010р., "Москаленко проти України" від 20 травня 2010р., "Буряга проти України" від 16 липня 2010 р. Суд зазначив, що обвинувачена особа повинна завжди звільнятися до суду, крім випадків, коли держава може пред'явити відповідні та достатні підстави виправдання тримання під вартою. При цьому звернуто увагу, що національні суди України недостатньо мотивують необхідність арешту особи, а тяжкість злочину досить часто визначають головним критерієм цього.

Про системність проблеми зловживання правом на арешт в Україні свідчить і пілотне рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 р. Суд не лише звернув увагу на невмотивованість рішень судів про арешти, а й підкреслив, що взяття під варту повинно застосовуватися тільки тоді, коли існує реальна загроза ухилення обвинуваченого від слідства та суду.

Про масове застосування арештів також йшлося під час моєї зустрічі 14 січня 2011р. з Президентом України В.Ф. Януковичем. Після цього глава держави звернувся до усіх правоохоронців і суддів не допускати зловживання правом на арешт і застосовувати цей захід лише як виняткову міру запобіжного заходу.

Уповноважений з прав людини вважає, що арешт є найбільш суворим запобіжним заходом і повинен застосовуватися лише у виключних випадках і відповідності з вимогами КПК України. Невмотивоване взяття особи під варту призводить до моральних і фізичних страждань людини, її близьких і рідних, нехтування конституційним правом на свободу та особисту недоторканність, честь і гідність.

Наразі у Київському слідчому ізоляторі утримується майже 4тис. осіб за наявності 2850 місць. В умовах перенаповнення СІЗО перебуває 332 жінки, серед них одна вагітна, інша з двомісячним немовлям, двоє неповнолітніх. Кожен новий арешт погіршує умови тримання інших ув'язнених. У зв'язку з цим Омбудсман України вкотре наголошує на необхідності застосування арешту як виняткової міри запобіжного заходу, що сприяло б розвантаженню місць позбавлення волі та поліпшенню умов ув'язнених, зокрема і в Київському СІЗО.

Враховуючи, що чинним КПК України, на жаль, не передбачено оскарження арешту, застосованого під час судового розгляду, звертаюся до Вас, як до судді, який прийняв