настільна книга

здійснила привласнення майна у справі немає. Є тільки припущення, що така операція могла мати місце. Але обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Розтрата майна, яке було ввірене винному або перебувало в його віданні, полягає у протизаконному витрачанні цього майна на свої потреби. Розтрата відрізняється від привласнення тим, що при розтраті майно (як правило, гроші) відчужується і витрачається зразу, воно не перебуває певний час у незаконному володінні винного, тоді як привласнення передбачає наявність деякого проміжку часу, протягом якого винний незаконно володіє майном, розпоряджається ним як власним. Ще одне зауваження: у випадку привласнення майно знаходиться у злочинця або в інших осіб під його контролем і може бути повернуто власникові; при розтраті ж майно вже використано, розтрачено, а тому мова може йти лише про відшкодування власникові збитків, а не про повернення майна. Жодним чином не доведено у справі протизаконне витрачання майна на власні потреби Петрової. Отже, немає у даному випадку і розтрати майна.

Розкрадання шляхом зловживання службовим становищем полягає в тому, що службова особа, не маючи в своєму безпосередньому віданні майна, використовує своє службове становище всупереч інтересам служби для незаконного обернення майна на свою користь або на користь третіх осіб. Як правило, службова особа не є матеріально відповідальною, але в той же час вона має право оперативно-господарського управління майном, вирішуючи питання користування й управління ним, розпоряджаючись майном як уповноважена власником особа. Ось тут і криється прихована можливість розкрадання. Таке розкрадання додаткової кваліфікації за ст. 364 КК не потребує. У справі немає доказів, що майно було обернуто на користь Петрової або третіх осіб. Петрова І. О. здійснила господарські операції - тобто мали місце цивільно-правові відносини, які виключають кримінальну відповідальність. Ці операції принесли підприємству прибуток у сумі 600 тис. грн.

Будь-яке розкрадання призводить до нестачі майна. Але притягнення до відповідальності осіб, які розпоряджалися цим майном або у віданні яких воно знаходилось, можливе лише за доведеності двох фактів: по-перше, потрібно довести, що особа обернула на свою користь майно, яке було їй ввірено або яким вона розпоряджалась, і не мала наміру повернути його або розрахуватися за нього; по-друге, треба виключити можливість нестачі майна внаслідок неналежного зберігання, що призвело до його псування, знищення або сприяло розкраданню іншими (у тому числі - сторонніми) особами. Однак жодної нестачі майна не виявлено, бо операції були прибутковими.

Закінченням злочину у випадках привласнення та розкрадання шляхом зловживання службовим становищем є момент, коли винний злочинно заволодів майном і має можливість розпорядитися ним на свій розсуд. У випадку розтрати злочин вважається закінченим з моменту витрати майна (передачі, проїдання, програшу тощо). По справі нічим не доведено, що Петрова обернула на свою користь 7,6 млн грн. Відсутні будь-які дані про те, що 7, 6 млн грн незаконно вибули з підприємства ДП "КиАЗ "Авіант", або будь-якого іншого підприємства і хтось злочинно заволодів цими коштами. Припущення, що це могли вчинити невстановлені

особи, не може бути доказом вини Петрової І. О., бо це суперечить ст. 62 ч. З Конституції України.

Суб'єктивна сторона розглядуваних злочинів характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном. Однак у справі нічим не доведено прямий умисел Петрової І. О., немає даних про наявність у неї корисливого мотиву та мети на незаконне заволодіння майном. Жодної вигоди від цих операцій Петрова І. О. не одержала і даних про це у справі немає.

Навіть якщо б хтось через несумлінне виконання своїх службових обов'язків дійсно заподіяв шкоду підприємству, то і в цьому випадку можна б говорити тільки про службову недбалість, тобто статтю 367 КК України. Однак даних, які б засвідчували, що така шкода дійсно нанесена не встановлено, оскільки операції по продажу майна відповідно до даних обліку є прибутковими для підприємства.

Отже, жодної з наведених ознак ст. 191 КК України слідством не виявлено. Якщо б майно було продано по заниженій ціні і це привело б до збитків, то і тоді не було б складу злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України і можна б було говорити про службову недбалість, а не ст. 191 ч. 5 КК України.

Петрова І. О. діяла правомірно, в межах своїх повноважень, і господарські операції, які були нею здійснені принесли прибуток підприємству у сумі 600 тис. грн. За таких обставин у ЇЇ діях немає складу злочину.

Водночас обвинувачення ґрунтується на експертизах, при яких Петровій не було надано можливості реалізувати свої права, які стосуються їх проведення та подати свої запитання, а також висловити свою думку щодо особи експерта та заявити йому відвід, (ст. ст. 75, 198-200 КПК України). У зв'язку з цим

просимо

Провести додаткову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

1. Щодо документів, виконаних Скользньовим Ю. Б.

Чи виконано підписи певною особою, а саме Скользньовим Ю. Б.?

Чи виконані декілька рукописних підписів однією особою на наявних у справі документах, а саме Скользньовим Ю. Б.?

Вказати які з документів у справі виконано Скользньовим Ю. Б., а які - іншими особами на документах де вказано, що підпис вчинено Скользньовим Ю. Б.

Чи виконано рукописний підпис навмисно зміненим почерком?

Чи виконано рукописний текст у незвичних умовах під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?

До якої групи за віком належить виконавець рукописного тексту?

Чи виконано підпис тією особою, від імені якої він зазначений Гребенюк В. Г. або іншою особою на наявних у матеріалах документах (договорах, статутах та листах?

14.06.2011

Обвинувачення за ст. ст. 191 ч. 3, ст. 365 ч. 3, ст. 211 ч. 2 КК України

Процесуальні документи, які подавались адвокатом

Хустський районний суд Закарпатської області

У кримінальній справі № 9Ю3211 по обвинуваченню Р. Павла Павловича за ст. 365 ч. 3,191 ч. 2, 211 ч. 2 КК України

Заперечення на обвинувальний висновок

Епізод за ст. 191 ч. 3 КК України (оплати комунальних послуг за квартиру Юрчака Б. П.)

У вину мені ставиться те, що будучи начальником відділу освіти я здійснював оплату комунальних послуг, усвідомлюючи, що в одному з приміщень площею 50 кв. м проживає сім'я Юрчака Б. П. без жодних дозвільних документів та укладання договору оренди приміщень. Стверджується що цим зайво проведені видатки бюджету на загальну суму 30531 грн. Ці дії кваліфіковані за ст. 191 ч. 2 КК України - розтрата чужого майна (бюджетних коштів) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Винним по цьому епізоду я себе не визнаю.

Про те, що сім'я Юрчака Б. П. проживає у квартирі, розташованій у школі без укладення договору житлового найму (оренди), я не знав і знати цього я не міг. Приміщення школи належить сільській громаді, яка в особі сільської ради здійснює управління майном. Саме сільська рада надає квартири та укладає договори оренди або житлового найму. Відповідно до пояснень удови покійного Юрчака - Юрчак О. Д. сім'я вселилася у квартиру в 1975 році. На той час сільські вчителі користувалися правом на безоплатне житло. її покійний чоловік Юрчак Б. П. подавав документи на одержання житла.

Прокуратура не провела ретельної перевірки цієї обставини, не з'ясувала хто саме дав дозвіл на проживання у квартирі та не вияснила, хто сам повинен був укладати з сім'єю Юрчака договір житлового найму. Відповідно листа голови Сокирницької сільської Ради народних депутатів В. Білича та витягу з рішення шостої сесії Сокирницької сільської Ради від 27 квітня 1991 р. сільська Рада зверталася до Хустської районної Ради про надання іншого житла за місцем роботи Юрчаку Б. П. та його сім'ї. На той час Юрчак Б. П. вже був заступником голови районної Ради народних депутатів.

З акта обстеження житлових умов від 24 квітня 1990 року, проведеного комісією сільської ради, вбачається, що квартира сім'ї Юрчака, розташована в Сокирницькій середній школі, має водопровід, опалення, ванну, газову плиту. З довідки за встановленою формою, яка видана виконавчим комітетом Сокирницької сільської Ради вбачається, що сім'я Юрчака Б. П. складається з трьох чоловік. Із заяви Юрчака Б. П., адресованій профкому та адміністрації Хустської районної ради народних депутатів, вбачається, що сім'я проживає у пристосованих під квартиру приміщеннях з 1976 року.

Уцій заяві Юрчак Б. П. просить надати йому квартиру.

Усправі є договір оренди, укладений відділом освіти Хустського району з Сокирницькою сільською Радою. Із змісту договору оренди не вбачається, що відділу освіти передана також і квартира Юрчака Б. П.

На підпис мені надаються рахунки по оплаті за оренду та опалення за 40 шкіл району. Однак у цих рахунках ніде не вказується плата за опалення квартири Юрчака. Тому, підписуючи ці рахунки я не знав та і не міг знати, що до них включена плата за опалення квартири Юрчака. Отже, я не тільки не мав умислу на розтрату бюджетних коштів по оплаті за квартиру Юрчака, але не знав і не міг знати, що така оплата по одній із 40 шкіл проводиться.

З рішення сесії Сокирницької сільської ради, заяви Юрчака про надання квартири та інших документів вбачається що сім'я Юрчака була заселена в квартиру задовго до того як я приступив до роботи в якості начальника відділу освіти. Прокуратура і сама визнає, що приміщення школи належить сільській громаді, яка є власником школи. Звідси випливає, що ні я, ні відділ освіти не мали і не могли мати право на укладення договору найму з сім'єю Юрчака. До того ж я не знав і не зобов'язаний був знати, що сім'я Юрчака користується опаленням школи і має за це платити. Адже в жодному з документів, які мені надавалися на підпис не було зазначено, що проводиться оплата за тепло та оренду приміщень, які займає сім'я Юрчака. Відповідно до Положення про школу такі обставини має знати не я, а інші, прямо вказані у законодавстві службові особи.

Як начальник відділу освіти я підписував зведені рахунки за 40 шкіл району. Я фізично не міг особисто складати ці рахунки і знати становище з обсягами оплати у кожній школі. Рахунки до оплати складали інші особи і якщо до них включалася плата за опалення квартири Юрчака, то ці суми повинні були бути зазначені у рахунках. Тоді я міг би бачити, що проводиться оплата саме за квартиру Юрчака і проконтролювати її законність. Оскільки цього не було, то я не знав і не міг знати суми, зазначені у рахунках включають і плату за квартиру Юрчака. Не входило в мої обов'язки і я не міг про це знати також і те, чи є у квартирі Юрчака окремі лічильники на електроенергію та опалення.

Наведений у справі розрахунок зайво сплачених сум і неодержаної плати за квартиру і методологічно і фактично складений неправильно, однобоко з обвинувальним ухилом та явним завищенням.

Так, у обвинувальному висновку вказано площа квартири Юрчака у розмірі 50 кв. м. Фактично ця площа складає кв. м. Отже, підчас проведення розрахунку явно завищений розмір квартири, а звідси і суми вартості надаваних послуг. Крім того, як це може пояснити і вдова Юрчака батареї центрального опалення залишались холодними і тепла не подавали, а тому вважати, що квартира опалювалася за рахунок центрального опалення не було підстав. В обвинувальному висновку та в розрахунку допущені явні помилки у сторону збільшення сум.

Так, в суму включено 3722 грн недоотриманих доходів від оренди квартири. Однак відділ освіти сам є орендарем школи і як орендар не мав права здавати квартиру (яка відділу освіти не передана) в оренду. Право на передачу квартири Юрчака в оренду, а також отримання плати за неї мала тільки сільська Рада, як власник приміщень. Обвинувачення безпідставно інкримінує ці суми мені в той час, як відділ освіти і я не мали право ні вимагати плати за квартиру, ні укладати договір найму. Таке право належить тільки власнику приміщень.

Тому сума 3722 грн нарахована безпідставно. Що стосується коштів на оплату електроенергії та комунальних послуг то вони є надумані і є тільки припущенням. Вказані суми нараховані за 6 останніх років. Частина цих сум погашена строком давності за даною статтею, що також не враховано обвинуваченням. Вартість електроенергії та опалення за останні 6 років кілька разів змінювалася кожен раз в сторону збільшення. Ця обставина під час проведення розрахунку не була врахована.

Ст. 191 ч. З КК України, передбачає, що розтрата здійснюється вмисно. Однак у моїх діях не було умислу на вчинення розтрати.

Я не знав і не повинен був знати, що до оплати за оренду та послуги включено послуги, які надавалися сім'ї Юрчака, Ця квартира не була передана відділу освіти. Не доведено обвинуваченням і розмір зайво сплачених сум. За таких обставин у моїх діях немає складу

злочину, передбаченого статтею 191 ч. З КК України і по цьому епізоду я підлягаю виправданню.

Епізод за ст. 365 ч. 3 КК України (перевищення влади та службових повноважень)

Норма, сформульована у ст. 365 КК України - перевищення влади або службових повноважень, - є так званою бланкетною нормою, тобто нормою, зміст якої може бути розкритий лише за допомогою положень регулятивного законодавства, тобто нормативних актів інших галузей права, на які обов'язково має бути посилання у процесуальних документах (обвинувальному вироку, ухвалі чи постанові слідчого, прокурора, суду).

Вказівка безпосередньо у статтях 364, 365, 367 на наслідки у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,

які є об'єктами кримінально-правової охорони норм, сформульованих у цих статтях, вимагає точного встановлення, конкретизації і відображення у процесуальних документах, яким саме правам, свободам чи охоронюваним законом інтересам заподіяна істотна шкода, чи спричинено тяжкі наслідки, в чому вона конкретно виражається, а також обґрунтування, чому вона є істотною і чи є причинний зв'язок між шкодою та інкримінованим діянням особи.

Мені поставлено у вину, що засіданням з конкурсних торгів відділу освіти Хустської РДА від 09.12.20190, з порушенням вимог ст. 30 Закону України "Про здійснення державних закупівель" прийнято рішення про відміну торгів або визнання їх такими, що не відбулися з причини низької ціни запропонованої ПП "Беркут".

Хочу одразу наголосити, що до рішення тендерного комітету я не маю жодного відношення. Законом прямо заборонено втручатися в діяльність тендерного комітету. Я не був членом тендерного комітету і ніяких вказівок щодо його роботи та вирішення тендерних пропозицій не давав. Тому не можу нести жодної відповідальності за дії та рішення тендерного комітету, як мені безпідставно і незаконно інкримінує обвинувачення.

Що стосується самого рішення тендерного комітету, то воно на мою думку є виваженим і законним. Учасники тендеру це рішення не оскаржували. Прокуратура також. В розпорядженні тендерного комітету був висновок спеціаліста Сулінчака О. В., який наголосив, що за запропоновану суму виконати роботи неможливо. У Закарпатській області вже було кілька таких випадків, коли учасники тендеру пропонували занижену ціну, вигравали тендер, а потім з посиланням на недостатність коштів не виконували передбачених тендером робіт. Щоб не допустити такої можливості тендерний комітет відмовив підприємству БЕРКУТ. Однак, повторююсь, що я особисто до рішення тендерного комітету не маю жодного відношення і ставити мені у вину ці рішення не має жодних підстав.

Щодо проектів на реконструкцію Кривської школи, то я діяв у межах своїх повноважень і ніякого їх перевищення не допустив. Проекти, які були у наявності на цю школу передбачали лише заміну даху, вікон дверей і підлоги. Ці проекти не вирішували проблем, які має школа. На цю обставину вказав начальник відділу будівництва Огняник І. В. Директор філії ДП "Укрдержбудекспертиза" Скорик В. повідомила, що вона проводила експертизу робочого проекту по реконструкції школи і дала по ньому негативний висновок. За наявності негативного висновку роботи виконувати не можна, бо державне казначейство за таких умов не пропустить платежі за виконані роботи.

Оскільки проекти реконструкції школи не задовольняли потреб у ремонті і був негативний висновок експертизи, то виникла необхідність у коригуванні проекту. Таке коригування проекту було проведено підприємством Модулер. Потрібно при цьому врахувати, що за період з 2007 по 2011 рік ціни на будівельні матеріали зросли в 2,9 разу, що також потрібно було врахувати. Відкоригований проект одержав позитивний висновок будівельної експертизи. Тобто даний проект був складений за принципом

максимальної економії і ефективності, що і перевіряється під час проведення будівельної експертизи.

Фінансування робіт на будівництво об'єктів здійснюється тільки на один рік. Якщо об'єкт перехідний, то фінансування передбачається бюджетом наступного року у встановленому порядку. Моє право затверджувати проекти не залежить від того, яку суму бюджетних коштів виділено на конкретний рік. В цьому полягає груба помилка обвинувачення, яке не врахувало цієї ситуації. Водночас витрачати кошти, в тому числі і на витрати на виготовлення документації я мав право тільки в межах виділених мені коштів, які становили 1,7 млн грн. Відділом освіти таких коштів було витрачено на суму 136 550 грн, що значно менше від 1,7 млн грн. Тобто фактичні витрати на об'єкт були в межах бюджетних призначень.

Питання ж про мої повноваження щодо затвердження проектної документації визначаються спеціальним нормативним актом-постановою Кабінету Міністрів України, яку обвинувачення взагалі не врахувало. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 560, яка, як і раніше видані постанови, визначає, що підприємства, установи та організації державної форми власності - мають право затверджувати проекти щодо об'єктів загальною кошторисною вартістю до 30 млн грн. Отже, я як завідуючий відділом освіти мав право затверджувати документацію на суму до 30 млн грн. незалежно від того, чи виділені на об'єкт кошти, чи ні. Тому, затвердивши документацію на суму 7,8 млн грн я не перевищив своїх повноважень. Висновок, що моє затвердження проекту без рішення сесії збільшило видатки бюджету є помилковим. Затверджений проект є тільки підставою для зверненням на виділення коштів, отже, у моїх діях немає складу злочину, передбаченого статтею 365 ч. З КК України, бо я діяв у межах своїх повноважень.

Епізод за ст. 211 ч. 2 КК України про видання нормативно-правових актів, що збільшують витрати бюджету

Ст. 211 КК України передбачає кримінальну відповідальність за видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах. Частина 2 ст. 211 передбачає відповідальність за ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно.

Ні Бюджетний кодекс України, ні інші нормативні акти не забороняють затверджувати проектно-кошторисну документацію у розмірі, який перевищує виділені на конкретний рік бюджетні призначення. Бюджетний кодекс (ст. 116) визнає бюджетним правопорушенням використання бюджетних коштів у обсягах, що перевищують затверджені межі видатків. Для відділу освіти на реконструкцію школи виділено 1,7 млн грн. Тому оплата документації у сумі 136 тис. грн за наявності виділених 1,7 млн грн не є перевищенням розміру бюджетних розпоряджень, а відтак не є і бюджетним правопорушенням.

Наприклад, на об'єкті у м. Міжгір'ї проектно-кошторисна документація була виготовлена на суму 9 млн грн. І це при тому, що бюджетних розпоряджень на будівництво об'єкту було виділено тільки 50 тис. грн. На будівництво школи у с. Нересниця було виділено бюджетних коштів на суму 200 тис грн, а проектна документація оцінювала вартість об'єкта у сумі 24 млн грн. У жодному з цих випадків прокуратурою не було порушено кримінальної справи. Аналогічною є ситуація по всій Україні і ніхто не порушує кримінальних справ якщо, якщо бюджетні розпорядження є незначними у порівнянні з вартістю об'єкта, для якого виготовлена проектнокошторисна документація.

Будівництво шкіл та інших об'єктів може бути розраховано на кілька років і на кожен з цих років виділяється окреме фінансування у бюджеті району, області, або в цілому по Україні. Документація ж виготовляється на весь об'єкт, будівництво якого може тривати кілька років. Отже, або прокуратура застосовує вибірковий підхід до різних посадових осіб, або штучно створює видимість складу злочину, шляхом неправильної оцінки наявних фактів.

Наказ про затвердження документації слідство визнало нормативно-правовим актом. Це помилка слідства. Для нормативно-правових актів, про які йдеться у ст. 211 КК, характерним є те, що вони мають формально-визначений характер і мають приписи, обов'язкові для виконання необмеженим і персонально невизначеним колом юридичних та фізичних осіб, на відміну від розпорядчих актів, які поширюють свою дію на конкретно визначених суб'єктів і мають одноразове застосування. Зав. відділом освіти не відноситься до осіб, які можуть приймати нормативно-правові акти. У даному випадку мій наказ є розпорядчим актом, незаконне видання якого також може тягнути кримінальну відповідальність за ст. 211 КК України.

За змістом ст. 211 КК України нормативно-правові або розпорядчі акти повинні стосуватися бюджетних коштів. Такий акт має незаконно змінювати доходи і видатки бюджету. Затвердження проектно-кошторисної документації, не тягне за собою збільшення видатків бюджету і не створює обов'язку незаконного використання бюджетних коштів.

Налаштований на обвинувальний ухил слідчий визнав, що відкоригувавши проектну документацію у сторону збільшення і допустив порушення закону. Така позиція є помилковою. Наказ про затвердження документації взагалі не стосується бюджетних коштів і не тягне обов'язок їх збільшення.

До розпорядчих актів, які змінюють видатки бюджету і дають підстави для порушення кримінальної справи за ст. 211 КК України відносяться такі документи:

а) акти, які стосуються незаконного звільнення конкретних платників податків від їх сплати;

б) акти, про надання незаконних пільг зі сплати податків чи надання дозволу використати бюджетні кошти не за цільовим призначенням, або у розмірі, що перевищують затверджені межі видатків;

в) акти, які незаконно дозволяють проведення реструктуризації чи списання заборгованості перед бюджетами. Наказ про затвердження проектно-кошторисної документації до таких актів не відноситься.

Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник виконує роботи згідно з проектнокошторисною документацією. Проектно-кошторисна документація у випадках бюджетного фінансування необхідна для оголошення тендеру на будівництво або реконструкцію, об'єкта. Підписання наказу про затвердження проектно-кошторисної документації не суперечить встановленому законодавством порядку одержання бюджетних коштів. Затвердження проектно-кошторисної документації є тільки підставою для звернення до Верховної Ради України або органу місцевого самоврядування про виділення коштів на той чи інший об'єкт в порядку встановленої процедури.

Наказ про затвердження проектно-кошторисної документація не оперує коштами. У документації тільки зазначається вартість об'єкту будівництва та деякі інші умови. Але на момент затвердження документації ще немає тендеру на будівництво об'єкта, не визначений підрядник, не укладений договір підряду, немає обов'язку сплачувати кошти.

Висновок: У моїх діях немає складів злочинів, передбачених ст. 211 ч. 2, ст. 365 ч. З КК України та ст. 191 ч. З КК України. У зв'язку з наведеним вважаю, що суд має постановити щодо мене виправдальний вирок.

Правовий висновок у кримінальній справі, порушеній проти Р. прокуратурою Хустського району

Загальні положення

Норма, сформульована у ст. 365 КК України - перевищення влади або службових повноважень, - є так званою бланкетною нормою, тобто нормою, зміст якої може бути розкритий лише за допомогою положень регулятивного законодавства, тобто нормативних актів інших галузей права, на які обов'язково має бути посилання у процесуальних документах (обвинувальному вироку, ухвалі чи постанові слідчого, прокурора, суду).

Вказівка безпосередньо у статтях 364, 365, 367 на наслідки у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, які є об'єктами кримінально-правової охорони норм, сформульованих у цих статтях, вимагає точного встановлення, конкретизації і відображення у процесуальних документах, яким саме правам, свободам чи охоронюваним законом інтересам заподіяна істотна шкода, чи спричинено тяжкі наслідки, в чому вона конкретно виражається, а також обґрунтування, чому вона є істотною і чи є причинний зв'язок між шкодою та інкримінованим діянням особи.