настільна книга

Обставини нападу, викладені в інтерпретації Саламахи потребують оцінки спеціаліста-психолога, оскільки її поведінка не характерна для випадків, коли особі погрожують пістолетом. Очевидно, що потерпіла Саламаха не бачила реальної загрози з боку нападника, усвідомлювала що у нього немає зброї або що пістолет був дитячий і не ніс для неї загрози. І якщо це так, то кваліфікація злочину є помилковою, бо застосування іграшкового пістолета у даних конкретних умовах не становило загрози життю Саламахи і вона це усвідомлювала.

Необхідно було, зокрема, встановити особливості психічної діяльності потерпілої Саламахи О. В. та такі їх прояви в поведінці, як активна протидія особі, яка націлила пістолет на жертву, здирання з нападника шапки, фізичний спротив, який привів до поранень нападника до крові. Слід визначити за допомогою експерта чи сприймала потерпіла погрозу пістолетом як реальну. Оскільки на підлозі знайдено затвор від іграшкового пістолета, то потрібно додатково допитати потерпілу чи дійсно вона відчувала загрозу від іграшкового пістолета як реальну та поставити питання експертам про те, чи сприймала Саламаха цей іграшковий пістолет за справжній. Вся

їїповедінка засвідчує, що вона не сприймала загрозу пістолетом як реальну.

Усвоїх поясненнях вона вказувала на те, що в руках нападника була річ, тільки схожа на пістолет. До того ж під час проведення впізнання, яке здійснено з грубим порушенням його порядку, вона не ідентифікувала Ц., як нападника. Вона тільки визнала, що Ц. схожий на нападника. У судовому засіданні Саламаха підтвердила, що Ц. схожий на нападника за зростом, але не підтвердила, що вона може ідентифікувати Ц. як нападника, що напав на неї в аптеці. Відсутність категоричного висновку що саме Ц. є нападником, не дає можливості поставити цей доказ в основу обвинувачення. До того ж описуючи нападника, вона заявила що той був худорлявої статури з чорним волоссям. Ц. не є особою худорлявої статури і його волосся не є чорним. Заявлені клопотання про призначення психологічної експертизи щодо потерпілої були відхилені.

Отже, обвинувачення ґрунтується на доказах, які одержанні з порушенням вимог закону. Водночас у справі є достатні докази, які вказують на те, що Ц. О. С. непричетний до злочину і такого не вчиняв. У першу чергу це стосується експертизи шапочки, яка була на злочинцеві та пояснень експерта. Цими доказами доведено непричетність Ц. до вчиненого злочину. Шапочка, яка була на голові злочинця містить біологічні сліди (піт) який не належить Ц. З цим доказом узгоджуються покази свідків, які підтверджують алібі Ц. Ці докази, які вказують на невинуватість Ц. іншими доказами не спростовані. Сліди рук Ц. на склі у аптеці могли бути нанесені і в інший день, коли Ц. заходив до аптеки для купівлі лікарств. Крім слідів рук Ц. є сліди і інших осіб не встановлених слідством. І причетність цих невстановлених осіб до злочину не спростована ні досудовим ні судовим слідством.

Ц. тривалий час знаходиться під вартою. Постановою апеляційного суду було розглянуто скаргу Ц. та визнано його затримання незаконним. Таким чином, ще на початку слідства стосовно Ц. було вчинено несправедливість, оскільки при вирішенні питання про застосування арешту, суд був введений в оману щодо затримання Ц. і розглядав справу після закінчення передбачених ст. 29 Конституції України строків та

взяв під варту на підставі неточно встановлених обставин. Крім того, у Ц. є постійне місце проживання, він ніколи раніше не притягався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно. З урахуванням цих обставин є достатньо підстав для заміни запобіжного заходу на підписку про невиїзд. У зв'язку з наведеним прошу:

Запобіжний захід щодо Ц. О. С. замінити на підписку про невиїзд.

Провести судове слідство у справі для чого викликати в судове засідання експертів, які здійснювали експертизу шапочки, та допитати понятих, а також і свідків, які підтверджують алібі Цвіка.

Додаток: копія клопотання.

Захисник, адвокат Микола Павленко

ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА КИЄВА 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Суд першої інстанції Дніпровський районний суд м. Києва Суддя Дніпровського районного суду м. Києва

Чаус М. О. (справа № 1-160/10) Адвоката

Павленка Миколи Петровича

м. Київ, вул. Набережно-Лугова № 9,

04071

тел. 8-067-310-33-03

захисника Ц. Олександра Сергійовича

обвинуваченого за ст. 187 ч. 1 КК

України

Апеляція на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06 .2010

Вироком від 07.06.2010 Ц. засуджено із застосуванням ст. 75 КК України. Вирок вважаємо несправедливим і незаконним і таким, що прикриває численні порушення вимог закону обвинувальною владою.

У судовому засіданні встановлено, що стосовно Ц. було порушено його право на захист. Зокрема це сталося під час проведення його затримання. Факт незаконного затримання підтверджується рішенням апеляційного суду міста Києва. Скарга на затримання була подана до суду в порядку ст. 106 КПК і 22 квітня 2010 року

апеляційний суд м. Києва визнав затримання Ц. незаконним. В результаті незаконного затримання Ц. не було своєчасно роз'яснено його право на правову допомогу адвоката, він був позбавлений можливості з моменту затримання захищати себе, оскільки це його право було роз'яснено йому значно пізніше, тобто тільки через 13 год. Будучи повністю деморалізованим в результаті таких незаконних дій і не маючи достатніх правових знань для того щоб самостійно захищати себе, Ц., не читаючи підписував підготовлені слідчим протоколи і тільки в судовому засіданні виявив, що вони складені неправдиво. Ц. вперше зіткнувся з правоохоронними органами і внаслідок недостатнього життєвого досвіду він відмовився від адвоката, бо вважав себе невинуватим та безоглядно вірив всьому, що говорив йому слідчий. Усунути недоліки, які були пов'язані з незаконним затриманням Ц. і незабезпечення реалізації його права на захист суд міг, постановивши виправдальний вирок.

Але суд цього не зробив піддавшись впливу та тиску обвинувачення. Водночас суд, усвідомлюючи повну абсурдність, незаконність та несправедливість обвинувачення визнав, що виправлення Цвіка можливе без застосування позбавлення волі.

Порушення вимог закону проявилося в такому:

Неправильність досудового слідства

1. Під час проведення досудового слідства (при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень) були неправильно застосовані норми закону. Усунути ці недоліки, неможливо в судовому засіданні:

При огляді місця злочину не були дотримані вимоги щодо участі у цій слідчій дії понятих. У судовому засіданні понятий Восконян Сергій Юрійович, пояснив, що він був запрошений до огляду аптеки. Коли він зайшов до приміщення де проводився огляд то побачив сліди рук виділені чорним порошком на склі. Тобто понятий не знаходився при огляді місця події з самого початку і побачив тільки кінцевий результат пошуку слідів злочину. Він також пояснив, що сліди рук могли бути нанесеш при купівлі лікарств, бо в аптеку щоранку приходять люди за покупкою трамадолу і товпляться перед продавцем. Тому, на його думку такі сліди могли бути залишені покупцями. Роботу спеціаліста по пошуку слідів, виявлення уламків іграшкового пістолета та шапочки він не бачив. Ці речові докази були йому показані в упакованому вигляді. На запитання про те чи бачив понятий Восконян другого понятого він повідомив що такого не бачив.

Допитаний у судовому засіданні другий понятий Тортинський Володимир Володимирович сказав, що він стояв на дворі біля аптеки і чекав на міліцію у зв'язку з тим, що у його дівчини з автомашини, яка стояла поряд, були викрадеш колеса. До нього підійшли працівники міліції і попросили, щоб він підписав протокол огляду. До аптеки він не заходив, виявлених речових та інших доказів не бачив, але прохання працівників міліції він виконав і протокол підписав. Жодному з понятих не було роз'яснено про надані їм законом права (ст. 53 КПК).

Фототаблицю до протоколу огляду склав слідчий Андрушко, який участі в огляді місця події не брав. Фототаблиця не підписана понятими і не надана їм для ознайомлення, що є порушенням вимог закону.

Отже, докази, здобуті при огляді аптеки є такими, що одержані з грубим порушенням норм КПК, що регулюють процес доказування та в результаті злочинного нехтування нормами, які визначають умови та порядок збирання та перевірки доказів та їхніх джерел. Ці докази суд має визнати недопустимими.

У матеріалах справи є повідомлення, що при перевірці по дактилоскопічній системі "Дакто 2000" сліди пальців залишені громадянином Ц. При цьому повідомлення не містить дати його направлення. Оскільки цей доказ (відбитки пальців) одержаний з порушенням вимог закону (без понятих) то він не може бути використаний для обґрунтування вини Ц. Крім того, в аптеці виявлено сліди і інших, невстановлених слідством осіб. їх не можна виключати з числа підозрюваних, не встановивши цих осіб, та не перевіривши принаймні їх алібі.

Допустимість доказів визначається не лише дотриманням порядку їх приєднання до справи (ст. 79 КПК), а й дотриманням порядку виявлення і виїмки зазначених доказів. Докази у всякому разі повинні визнаватись недопустимими, якщо вони були отримані без участі понятих або з участю одного понятого. Фактично, у даному випадку докази при огляді здобуті без участі понятих, оскільки Восконян був запрошений до аптеки в момент, коли відбитки рук вже були виявлені і зафіксовані спеціалістом, а другий понятий Тортинський, взагалі до аптеки не заходив. Таким чином було грубо порушено вимоги ст. 190, 191 КПК, які встановлюють, що огляд проводиться у присутності не менше двох понятих.

Упротоколі огляду не вказано також у якому саме місці (на схемі) знайдено сліди відбитків пальців. Відповідно до протоколу огляду, який проводився без участі понятих, знайдено 8 слідів рук. Частина з них (три) належать Ц., а частина іншим особам. Однак слідством не встановлено осіб, які залишили сліди, які не належать Ц. Не проведена дактилоскопія рук і працівників аптеки, для того щоб виключити їх з числа підозрюваних та перевірки того, чи серед наявних відбитків рук немає їх слідів. Тобто з боку осіб, які проводили огляд аптеки, а також перевірку та встановлення осіб, що причетні до злочину, допущена недбалість, яку не можна усунути у судовому засіданні. Наявність слідів інших (крім Ц.) осіб, вказує на те, що злочин могли зробити саме ці, невстановлені слідством особи. Ц. пояснив, що заходив до аптеки неодноразово, а тому міг дійсно залишити сліди пальців. Але це було не у день вчинення злочину.

Усвоїх поясненнях у суді потерпіла вказала, що в результаті боротьби із нападником

унеї була кров на руках. Сама вона пошкоджень не зазнала. Отже, це була кров нападника. Однак сліди крові не були зафіксовані при огляді і не взяті її зразки, що дало б можливість порівняти ці зразки із кров'ю Ц. та інших осіб. При затриманні Ц. (по суті того ж вечора) на ньому слідів пошкоджень і крові виявлено не було, що вказує на його непричетність до злочину. Описуючи нападника потерпіла назвала його худорлявим з чорним волоссям. Однак Ц. не худорлявий і колір волосся у нього не

чорний. Ці розбіжності так і не усунуті, в тому числі і в судовому засіданні. Так, Ц. пояснив, що у нього була куртка коричневого кольору, а не чорна. Коли його затримували у власній квартирі, то працівники міліції поставили вимогу, щоб він одягнув не свою куртку, а куртку, яка належить його батькові. Ц. підкорився вимогам працівників міліції і одягнув куртку батька. На впізнанні Ц. був у куртці батька. Цю обставину підтвердили і свідки, допитані у судовому засіданні. Ця обставина також вказує на те, що злочинцем був не Ц., а інша особа, яка носила не коричневу, а чорну куртку.

Під час проведення обшуку квартири Ц. черевики з шипами, про які повідомила потерпіла, не були знайдені, що підтверджує правдивість його пояснень про відсутність у нього таких черевиків. У протоколі огляду про сліди черевиків з шипами нічого не сказано і ці сліди не були приєднані до протоколу огляду, хоч потерпіла стверджувала, що ці сліди фіксувалися. Ні на досудовому слідстві, ні у суді потерпіла не дала категоричного висновку про те, що Ц. і є тою особою, яка здійснила напад.

Отже, протокол огляду має визнаватись недопустимим доказом відповідно до ст. 62 Конституції, яка встановлює неприпустимість обґрунтування обвинувачення доказами, одержаними незаконним шляхом. Усунути цей недолік в судовому засіданні є неможливим. Незважаючи на це суд обґрунтував свій вирок доказами одержаними незаконним шляхом, тобто без участі понятих.

2. Експертиза шапочки, яку стягнула з нападника потерпіла під час боротьби, показала, що піт, виявлений на шапочці, належить не Ц., а іншій особі. Відбитки пальців Ц. та інших осіб не є незаперечним доказом причетності цих осіб до злочину, оскільки не встановлений момент їх нанесення в часі. Як пояснив Ц., він неодноразово заходив до аптеки і міг тоді, купуючи лікарства залишити ці сліди. На цю обставину вказував і понятий Восконян, який живе по сусідству з аптекою, і неодноразово бачив, як відкриття аптеки очікує група людей, які на його думку купують в цій аптеці трамадол (раніше Ц. був наркозалежним).

Що стосується шапочки, на якій виявлено біологічний матеріал, придатний для експертизи (сліди поту) то відповідно до пояснень потерпілої ця шапочка була на нападникові, і вона, вчиняючи опір, стягнула її з голови злочинця. Отже, саме шапочка є тим доказом, який безпосередньо пов'язаний з моментом нападу. Експертиза виключила належність поту Ц., що повністю підтверджує його невинуватість.

Слідство без достатніх для цього підстав захопилося тільки однією версією (про причетність до злочину Ц.) і не стало перевіряти інших версій, незважаючи на те, що Ц. з самого початку заперечував свою причетність до злочину, а при огляді були виявлені сліди не тільки Ц., а й інших осіб . Не стало слідство перевіряти і інші версії навіть після того, як було отримано висновок судово-медичної імунологічної експертизи, згідно з яким виключалося походження біологічних об'єктів (поту) на шапочці як належних Ц. У вироку суд допустив, що піт міг належати і іншій особі. Але в такому випадку і злочин вчинила інша особа. Правильно оцінивши ситуацію про те, що піт на шапочці належить іншій особі, суд зробив неправильний висновок, що за

такої ситуації злочинцем є Ц, а не та особа, якій належить піт на шапочці. Тобто висновок суду суперечить і законам логіки.

Доведеним є той факт, що шапочка була на злочинцеві і піт виявлений на шапочці Ц. не належить. Звідси незаперечний висновок, що Ц. не є тією особою яка здійснила напад. Напад вчинено іншою особою, (не Ц.), якій і належать сліди поту на шапочці. Особа, якій належать сліди поту на шапочці так і не виявлена. Оскільки шапочка була на нападнику (як стверджує потерпіла) то виявлення цієї особи є необхідним для з'ясування того, хто вчинив злочин. У всякому разі дані експертизи виключають причетність до злочину

Ці дані узгоджуються і з поясненнями свідків, які показали суду, що Ц. у день вчинення злочину не виходив із своєї квартири і весь час перебував дома, поки не був незаконно затриманий (тобто у Ц. є алібі, яке узгоджується з іншими доказами у справі).

3. Неповнота слідства полягає і в тому, що не було встановлено осіб (крім Ц.), які залишили сліди рук в аптеці, не проведена дактилоскопія рук працівників аптеки та не перевірено, чи не належать виявлені в аптеці сліди цим працівникам. Виявлення слідів було здійснено з грубим порушенням встановленого порядку (без понятих). При складанні обвинувального висновку не було враховано, що відповідно до імунологічної експертизи виключено походження біологічних об'єктів (поту) на шапочці від Ц. Не було використано можливість закріплення слідів крові на руках потерпілої, що дозволило б перевірити її належність Ц. або іншим особам, а також наявність слідів епідермісу (шкіри) чи іншого біологічного матеріалу під нігтями потерпілої, яка вчинила нападнику відчайдушний опір.

Наявність слідів крові і вчинений опір давали підстави, для висновку що на нападникові залишились сліди крові та подряпини. Однак в орієнтуванні по розшуку справжнього злочинця на ці обставини не було звернуто увагу. Не було використано можливість приєднати до матеріалів справи сліди черевиків з шипами, щодо яких дала пояснення потерпіла Саламаха у суді. При цьому, як вона зазначала, ці сліди при огляді фіксувалися. Не взято до уваги, що Ц. ходив у коричневій куртці, а чорна куртка на ньому була при впізнанні у зв'язку з наполяганням на цьому працівників міліції, яким Ц. підкорився. Не з'ясовано чи мав Ц. черевики з шипами, на які вказувала потерпіла. У судовому засіданні Цвік категорично заперечив наявність у нього таких черевиків. Цю обставину підтвердили і інші свідки. Не були знайдені черевики і при обшукові у квартирі Ц. Не враховано, що Ц. не мав пошкоджень та слідів крові при затриманні, як це мало бути у нападника після боротьби з потерпілою.

4. У випадках коли людина знаходиться під загрозою вогнепальної зброї, то за звичними стандартами поведінки вона не стане ризикувати життям за 2,5 тис. грн. (які начебто забрав нападник) і наражатись на його постріл. Кваліфікація ст. 187 ч. 1 КК вимагає, щоб потерпілий реально усвідомлював загрозу для свого життя і здоров'я при нападі. Однак, за словами потерпілої, вона відштовхувала нападника та зірвала з нього шапочку і вела з ним таку боротьбу, що на її руках залишилися сліди крові злочинця. В судовому засіданні Саломаха спочатку ствердила, що вибила з рук нападника

пістолет, а потім заперечила цей факт. Вона так і не підтвердила, що саме уламок дитячого пістолета був у руках нападника. Отже, на нападникові повинні були залишитись сліди боротьби, подряпини тощо. Як відомо того ж по суті вечора, а точніше в 0 год. 20 хв. Ц. був затриманий. Але на ньому не було жодних подряпин або інших слідів боротьби. Ця обставина вказує на те, що не Ц., а інша особа була нападником.

Обставини нападу, викладені в інтерпретації Саламахи потребують оцінки спеціаліста-психолога, оскільки її поведінка не характерна для випадків, коли особі погрожують пістолетом. Очевидно, що потерпіла Саламаха не бачила реальної загрози з боку нападника, усвідомлювала що у нього немає зброї або що пістолет був дитячий і не ніс для неї загрози. І якщо це так, то кваліфікація злочину є помилковою, бо застосування іграшкового пістолета у даних конкретних умовах не становило загрози життю Саламахи і вона це усвідомлювала.

Необхідно було, зокрема, встановити особливості психічної діяльності потерпілої Саламахи О. В. та такі їх прояви в поведінці, як активна протидія особі, яка націлила пістолет на жертву, здирання з нападника шапки, фізичний спротив, який привів до поранень нападника до крові. Слід визначити за допомогою експерта чи сприймала потерпіла погрозу пістолетом як реальну. Оскільки на підлозі знайдено затвор від іграшкового пістолета, то потрібно додатково допитати потерпілу чи дійсно вона відчувала загрозу від іграшкового пістолета як реальну та поставити питання експертам про те, чи сприймала Саламаха цей іграшковий пістолет за справжній. Вся

їїповедінка засвідчує, що вона не сприймала загрозу пістолетом як реальну.

Усвоїх поясненнях вона вказувала на те, що в руках нападника була річ, тільки схожа на пістолет. До того ж під час проведення впізнання, яке здійснено з грубим порушенням його порядку, вона не ідентифікувала Ц., як нападника. Вона тільки визнала, що Ц. схожий на нападника. У судовому засіданні Саламаха підтвердила, що Ц. схожий на нападника за зростом, але не підтвердила, що вона може ідентифікувати Ц. як нападника, що напав на неї в аптеці. Відсутність категоричного висновку що саме Ц. є нападником, не дає можливості поставити цей доказ в основу обвинувачення. До того ж описуючи нападника, вона заявила що той був худорлявої статури з чорним волоссям. Ц. не є особою худорлявої статури і його волосся не є чорним. Заявлені клопотання про призначення психологічної експертизи щодо потерпілої були відхилені.

Отже, обвинувачення ґрунтується на доказах, які одержанні з порушенням вимог закону. Водночас у справі є достатні докази, які вказують на те, що Ц. О. С. непричетний до злочину і такого не вчиняв. У першу чергу це стосується експертизи шапочки, яка була на злочинцеві та пояснень експерта. Цими доказами доведено непричетність Ц. до вчиненого злочину. Шапочка, яка була на голові злочинця містить біологічні сліди (піт) який не належить Ц. З цим доказом узгоджуються покази свідків, які підтверджують алібі Ц. Ці докази, які вказують на невинуватість Ц. іншими доказами не спростовані. Сліди рук Ц. на склі у аптеці могли бути нанесені і в інший день, коли Ц. заходив до аптеки для купівлі лікарств. Крім слідів рук Ц. є сліди і інших осіб не

встановлених слідством. І причетність цих невстановлених осіб до злочину не спростована ні досудовим ні судовим слідством.

Ц. тривалий час знаходиться під вартою. Постановою апеляційного суду було розглянуто скаргу Ц. та визнано його затримання незаконним. Таким чином, ще на початку слідства стосовно Ц. було вчинено несправедливість, оскільки при вирішенні питання про застосування арешту, суд був введений в оману щодо затримання Ц. і розглядав справу після закінчення передбачених ст. 29 Конституції України строків та взяв під варту на підставі неточно встановлених обставин. Крім того, у Ц. е постійне місце проживання, він ніколи раніше не притягався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно. З урахуванням цих обставин є достатньо підстав для заміни запобіжного заходу на підписку про невиїзд.

Отже, маємо невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Докази, досліджені у судовому засіданні не підтверджують вину Ц.

За таких умов суд має ухвалити виправдувальний вирок щодо Ц., як такого, вина якого не доведена у суді.

У зв'язку з наведеним, та враховуючи, що Ц. тривалий час знаходиться під вартою

прошу:

Провести судове слідство у справі для чого викликати в судове засідання експертів, які здійснювали експертизу шапочки, та допитати понятих і свідків, які підтверджують алібі Цвіка.

Скасувати вирок суду та застосувати щодо Ц. Олександра Сергійовича наслідки ст. 376 КПК України у зв'язку з недоведеністю його вини в інкримінованому йому злочині.

Запобіжний захід щодо Ц. О. С. до розгляду справи у апеляційному суді замінити на підписку про невиїзд.

Додаток: копія апеляції, клопотання про поновлення строку, довідка про відпустку.

06.07.2010

Захисник, адвокат Микола Павленко

Справа по обвинуваченню П. за ст. 191 ч. 5 КПК

Фабула справи

27 травня 2011 року порушена кримінальна справа щодо П. Інни Олександрівни за ч. 5 ст. 191 КК України. Одразу ж, скориставшись тим, що П. І. О. є необізнаною у питаннях права, було пред'явлено обвинувачення, застосовано запобіжний захід і

оголошено про закінчення слідства для виконання вимог ст. ст. 218-220КПК України. При цьому в порушення вимог закону П. станом на 02.06.2011 не вручено копію постанови про пред'явлення обвинувачення. Кримінальна справа порушена неправильно. П. І. уклала договір про закупку для ДП "АВІАНТ" устаткування. Діючи у межах своїх повноважень Петрова підписала договори поставки на устаткування. Кошти за відповідну поставку були оплачені ДП "Авіант". Відповідно до даних бухгалтерського обліку на підприємстві ДП "АВІАНТ" немає збитків і розтрати. Фінансові операції повністю завершені. Адвокат у справі звернувся до спеціалістів за висновком щодо правильності операцій по бухгалтерському обліку та відстоював безпідставність порушення кримінальної справи.

Пізніше було заявлено клопотання про призначення економічної експертизи, яка повністю підтвердила висновок спеціалістів у справі.

Адвокатський запит у порядку статей 5, 6 Закону України "Про адвокатуру"

Шановні Іван Михайлович і Наталія Олександрівна!

Прошу вас як спеціалістів, які мають достатній досвід роботи в галузі бухгалтерського обліку та податкового законодавства, висловити свою незалежну професійну думку (судження) стосовно нижче приведених господарських операцій:

10 вересня 2008 року підприємством "А" було укладено договір поставки устаткування за № 09/10 з підприємством "Б". Невід'ємною частиною цього договору була специфікація товару за №1, в якій зазначено найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціна товару та сума поставки - 49 800,0 грн. В цьому ж періоді підписано акт №1 прийому-передачі товару підприємством "Б" підприємству "А" і отримано від підприємства Б податкову накладну № 29094 від 29.09.2008 на суму 49 800,0 грн, у тому числі ПДВ 8300,0 грн, яку підприємство А відобразило у складі податкового кредиту у рядку 10.1 Декларації з ПДВ.

У вересні 2008 року підприємством "А" на підставі податкової накладної здійснено проведення в бухобліку:

Устаткування залишилося на відповідальному зберігання у постачальника підприємства "Б" відповідно до угоди з ним від 10.09.2008.

Оплата за устаткування здійснена зі своїх рахунків відкритих у банківських установах підприємством "А" підприємству "Б" таким чином:

У листопаді 2008 року між підприємством "А" та підприємством "В" було укладено договір міни № 01/11-М-658/058-08 з приводу взаємного безгрошового обміну на збалансованій основі товарів, належних на праві власності сторонам, договірна вартість якого складає 50 520,0 грн.

Відповідно до специфікацій та актів прийому-передачі до договору міни підприємство "А" передало підприємству В устаткування на суму 50 520,0 грн., у тому числі ПДВ 8 420,0 грн, та відобразило цю суму у складі податкового зобов'язання, в свою чергу підприємство "В" передало підприємству "А" депозитний сертифікат вартістю 42 100,0 грн, та податкову накладну № 21112 від 21.11.2008 на загальну суму 50 520,0 грн., у тому числі ПДВ 8420,0 грн, таким чином у підприємства "А" виник податковий кредит з ПДВ на суму 8 420,0 грн, відображений у податковій декларації.

Відповідно до первинних документів, операція по договору міни відображена підприємством "А" у бухгалтерському обліку таким чином:

Дт 365 Кт 702 - 50 520,0 грн. Дт 702 Кт 641 - 8 420,0 грн. Дт 702 Кт 797 - 42 100,0 грн. Дт 902 Кт 281 - 41 500,0 грн. Дт 797 Кт 902 - 41 500,0 грн. Дт 352 Кт 365 - 50 520,0 грн. Дт 641 Кт 365 - 8 420,0 грн.

Питання:

1.Чи є в наведеному випадку порушення податкового законодавства в Україні?

2.Чи відповідно до діючих в Україні правил ведення бухгалтерського обліку здійснені записи в бухгалтерському та податковому обліку підприємства?

3.Чи має місце факт нанесення збитків підприємству "А", яке придбало устаткування та здійснило його обмін на депозитний сертифікат?