настільна книга

У допиті понятих один з них пояснив, що він взагалі не був в аптеці де проводилася слідча дія, а інший вказав, що його запросили до аптеки о 22 годині, тобто вже після того, як огляд місця події завершився.

Експерти, які виступили в суді, дали категоричний висновок, що сліди поту на шапочці, знятій з нападника, належать іншій особі. Після встановлення цих даних, підзахисного можна було виправдувати. Адвокат використав також певний психологічний прийом. Він попросив родичів прибувати в суд на кожне судове засідання і мовчки, ні на що не реагуючи буквально з'їдати очима суддю, ні на мить не відриваючи від нього погляду. Оскільки ці родичі підтвердили алібі підсудного, а Отже, були переконані, що він невинуватий, їхнє мовчання і невідривний погляд на суддю створювали для останнього певний дискомфорт та впливало на його суддівську совість. В результаті суддя ухвалив обвинувальний вирок - 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК. Але при цьому не звільнив Ц. з-під варти.

Підсудний, якого в СІЗО систематично переконували, що без визнання вини він відбуватиме свої 5-6 років під вартою, зрадів такому вироку і відмовився оскаржувати вирок. Однак в останній день для оскарження прокуратура подала апеляцію за м'якістю вироку. Адвокат, у свою чергу, змушений був також подати апеляцію про виправдання засудженого, разом з клопотанням про поновлення строку на оскарження, вигадуючи для цього підстави для такого поновлення. Апеляційний суд задовольнив обидві апеляції частково, направивши справу на новий розгляд.

Новий суддя Ф. прийняв справу до свого розгляду, ознайомився із запереченнями адвоката і взяв жорсткий курс на ухвалення обвинувального вироку. Незадовго перед тим цей суддя прославився арештом адвоката за неповагу до суду, що зійшло йому з рук, хоч справу про адміністративний арешт було закрито. Справу закрили тому, що протокол затримання адвоката (якому довелося перебути одну ніч в ІТТ) був складений неуповноваженою особою.

У процесі суддя Ф. знімав питання до свідків, робив зауваження адвокату, всіляко провокуючи його на конфлікт, відхиляв клопотання про допит свідків та експертів. Одного з понятих, який прибув на засідання, щоб не допустити його до свідчень, відправили назад, повідомивши, що засідання не буде, і що в його поясненнях потреби немає. Адвокат терпів, час від часу заявляв свої заперечення з діями головуючого і думав про вічне... Обвинувальний вирок не забарився -5 років позбавлення волі.

Захисник направив апеляцію до суду. При цьому, адвокат здійснював пресинг на районний суд (йому не видавали вирок на руки), звернувся на прийом до голови суду, написав відповідну скаргу. Написаний поспіхом вирок містив ряд помилок, які давали перспективу захисту у суді другої інстанції. Ґрунтовна апеляція привела до того, що апеляційний суд вирок скасував, засудженого звільнив з-під варти у залі суду, а справу направив на новий розгляд.

Новий суддя Ш. наміру встановлювати дійсні обставини справи також не мала і хоч як адвокат намагався налагодити особисті стосунки з цією суддею, ведучи розмови про проблеми правосуддя і подарував їй свою книжку на ці теми, справа рухалася дуже

Апеляція на постанову про продовження строку тримання під вартою (Дніпровський суд міста Києва, суддя Ластовка)

Слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Андрушко В. Ф. 9 лютого 2009 року порушив кримінальну справу за ч. 1 ст. 187 КК України щодо Ц. Олександра Сергійовича, 1987 р. Згідно з постановою про порушення кримінальної справи Ц. О. С.

08.02.2009

0 17 год. 35 хв. під погрозою застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я до фармацевта Соломахи О. В., заволодів грошима у розмірі 2500 тис. грн. Після чого зник, чим заподіяв TOB "Славіо-фарм" матеріальної шкоди. Постанову щодо Цвіка О. С. вважаю незаконною, порушеною без достатніх підстав, такою, що ущемлю його права.

Слідчим не враховано, що Ц. О. С. протягом всього дня 8 березня 1 до 0 год 30 хв. 9 березня (до моменту затримання) знаходився вдома, з будинку нікуди не відлучався, тобто на час, коли відбувалась подія злочину знаходився в іншому місці (у себе вдома). Його затримано у власній квартирі у нічний час з грубим порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку (ст. 106 КПК).

Про продовження строку запобіжного заходу суддею Ластовка, вже після ухвалення постанови, мене повідомив слідчий Андрушко В. Ф. телефоном. Тобто захисника повідомлено про слухання справи вже після того як вона була розглянута.

Всі докази, що є у справі здобуті з грубими порушеннями кримінального судочинства. Наразі під вартою тримають невинувату людину, а продовження строків тримання під вартою є передумовою майбутнього неправосудного вироку. Так, адвокат, який допущений до участі у справі не був належно повідомлений про день слухання справи про продовження строку. Слідчі дії, експертизи також проводилися також без участі захисника і у його відсутності.

Верховний Суд України неодноразово зазначав, що тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи перепинити його (ч. З ст. 29). Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що особа намагатиметься ухилитись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень та перешкоджатиме встановленню істину справі або буде продовжувати злочинну діяльність. Таких обставин, які б вказували що Цвік намагатиметься ухилитись від виконання процесуальних рішень у справі немає.

Суд не врахував роз'яснення Пленуму про те, що при розгляді подання про взяття під варту суддя не вправі досліджувати докази, чи в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного. Між тим суддя у постанові посилається на те, що факт вчинення Цвік. злочину підтверджується зібраними по справі доказами та зробив висновок, що в матеріалах справи є достатньо даних про наявність ознак злочину, вчиненого саме Цвіком О. С.

04071

тел. 8-067-310-33-03 допущеного в якості захисника Ц. Олександра Сергійовича

на порушення кримінальної справи № 04-19300

слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м, Києві Андрушко В. Ф.

Скарга на постанову слідчого від 9 лютого 2009 року

Слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Андрушко В. Ф.

9 лютого 2009 року порушив кримінальну справу за ч. 1 ст. 187 КК України щодо Ц. Олександра Сергійовича, 1987 р. Згідно з постановою про порушення кримінальної справи Ц. О. С. 08.02.2009

0 17 год. 35 хв. під погрозою застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я до фармацевта Соломахи О. В., заволодів грошима у розмірі 2500 тис. грн. Після чого зник, чим заподіяв TOB "Славіо-фарм" матеріальної шкоди.

Постанову щодо Ц. О. С. вважаю незаконною, порушеною без достатніх підстав, такою, що ущемляє його права.

Слідчим не враховано, що ІД. О. С. протягом всього дня 8 березня 1 до 0 год 30 хв. 9 березня (до моменту затримання) знаходився вдома, з будинку нікуди не відлучався, тобто на час, коли відбувалась подія злочину знаходився в іншому місці (у себе вдома). Його затримано у власній квартирі у нічний час з грубим порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку (ст. 106 КПК).

Відповідно до ст. 98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також її дальше спрямування. У випадку, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

Відповідно до ст. 94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину у особи. Вказана стаття містить вичерпний перелік приводів до порушення кримінальної справи.

У постанові відсутня вказівка на приводи та підстави порушення кримінальної справи щодо Ц. О. С. Зокрема у постанові відсутня вказівка на джерело інформації, що слугувало приводом для порушення кримінальної справи. З постанови не вбачається,

При новому розгляді необхідно перевірити дотримання законності досудовим слідством, а також на інші обставини, на які вказував захист у апеляції. Зокрема, необхідно перевірити такі обставини:

Неправильність досудового слідства

1. Під час проведення досудового слідства (при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень) докази здобувались з грубими порушеннями встановленого порядку, а тому є недопустимими.

Так, при огляді місця злочину не були дотримані вимоги щодо участі у цій слідчій дії понятих. У судовому засіданні понятий Восконян Сергій Юрійович, пояснив, що він був запрошений до огляду аптеки. Коли він зайшов до приміщення де проводився огляд то побачив сліди рук виділені чорним порошком на склі. Тобто понятий не знаходився при огляді місця події з самого початку і побачив тільки кінцевий результат пошуку слідів злочину. Він також пояснив, що сліди рук могли бути нанесені при купівлі лікарств, бо в аптеку щоранку приходять люди за покупкою трамадолу і товпляться перед продавцем.

Роботу спеціаліста по пошуку слідів, виявлення уламків іграшкового пістолета та шапочки він не бачив. Ці речові докази були йому показані в упакованому вигляді. На запитання про те чи бачив понятий Восконян другого понятого він повідомив що такого не бачив.

Допитаний у судовому засіданні другий понятий Тортинський Володимир Володимирович сказав, що він стояв на дворі біля аптеки і чекав на міліцію у зв'язку з тим, що у його дівчини з автомашини, яка стояла поряд, були викрадені колеса. До нього підійшли працівники міліції і попросили, щоб він підписав протокол огляду. До аптеки він не заходив, виявлених речових та інших доказів не бачив, але прохання працівників міліції він виконав і протокол підписав. Жодному з понятих не було роз'яснено про надані їм законом права (ст. 53 КПК).

Фототаблицю до протоколу огляду склав слідчий Андрушко, який участі в огляді місця події не брав. Фототаблиця не підписана понятими і не надана їм для ознайомлення, що є порушенням вимог закону.

Отже, докази, здобуті при огляді аптеки є такими, що одержані з грубим порушенням норм КПК, що регулюють процес доказування та в результаті злочинного нехтування нормами, які визначають умови та порядок збирання та перевірки доказів та їхніх джерел. Ці докази суд має визнати недопустимими.

Допустимість доказів визначається не лише дотриманням порядку їх приєднання до справи (ст. 79 КПК), а й дотриманням порядку виявлення і виїмки зазначених доказів. Докази у всякому разі повинні визнаватись недопустимими, якщо вони були отримані без участі понятих або з участю одного понятого. Фактично, у даному випадку докази при огляді здобуті без участі понятих, оскільки Восконян був запрошений до аптеки в момент, коли відбитки рук вже були виявлені і зафіксовані спеціалістом, а другий

понятий Тортинський, взагалі до аптеки не заходив. Таким чином було грубо порушено вимоги ст. 190,191 КПК, які встановлюють, що огляд проводиться у присутності не менше двох понятих.

Упротоколі огляду не вказано також у якому саме місці (на схемі) знайдено сліди відбитків пальців. Відповідно до протоколу огляду, який проводився без участі понятих, знайдено 8 слідів рук. Частина з них (три) належать Ц., а частина іншим особам. Однак слідством не встановлено осіб, які залишили сліди, які не належать Цвіку. Не проведена дактилоскопія рук і працівників аптеки, для того щоб виключити їх з числа підозрюваних та перевірки того, чи серед наявних відбитків рук немає їх слідів. Тобто з боку осіб, які проводили огляд аптеки, а також перевірку та встановлення осіб, що причетні до злочину, допущена недбалість, яку не можна усунути у судовому засіданні. Наявність слідів інших (крім Ц.) осіб, вказує на те, що злочин могли зробити саме ці, невстановлені слідством особи. Ц. пояснив, що заходив до аптеки неодноразово, а тому міг дійсно залишити сліди пальців. Але це було не у день вчинення злочину.

Усвоїх поясненнях у суді потерпіла вказала, що в результаті боротьби із нападником

унеї була кров на руках. Сама вона пошкоджень не зазнала. Отже, це була кров нападника. Однак сліди крові не були зафіксовані при огляді і не взяті її зразки, що дало б можливість порівняти ці зразки із кров'ю Цвіка та інших осіб. При затриманні Цвіка (по суті того ж вечора) на ньому слідів пошкоджень і крові виявлено не було, що вказує на його непричетність до злочину. Описуючи нападника потерпіла назвала його худорлявим з чорним волоссям. Однак Ц. не худорлявий і колір волосся у нього не чорний. Ці розбіжності так і не усунуті, в тому числі і в судовому засіданні. Так, Ц. пояснив, що у нього була куртка коричневого кольору, а не чорна. Коли його затримували у власній квартирі, то працівники міліції поставили вимогу, щоб він одягнув не свою куртку, а куртку, яка належить його батькові. Ц. підкорився вимогам працівників міліції і одягнув куртку батька. На впізнанні Ц. був у куртці батька. Цю обставину підтвердили і свідки, допитані у судовому засіданні. Ця обставина також вказує на те, що злочинцем був не Ц., а інша особа, яка носила не коричневу, а чорну куртку.

Під час проведення обшуку квартири Ц. черевики з шипами, про які повідомила потерпіла, не були знайдені, що підтверджує правдивість його пояснень про відсутність у нього таких черевиків. У протоколі огляду про сліди черевиків з шипами нічого не сказано і ці сліди не були приєднані до протоколу огляду, хоч потерпіла стверджувала, що ці сліди фіксувалися. Ні на досудовому слідстві, ні у суді потерпіла не дала категоричного висновку про те, що Ц. і е тою особою, яка здійснила напад.

Отже, протокол огляду має визнаватись недопустимим доказом відповідно до ст. 62 Конституції, яка встановлює неприпустимість обґрунтування обвинувачення доказами, одержаними незаконним шляхом. Протокол огляду місця події підлягає виключенню

зчисла доказів у справі.

Уматеріалах справи є повідомлення, що при перевірці по дактилоскопічній системі "Дакто 2000" сліди пальців залишені громадянином Ц. У повідомленні немає дати його

направлення. Оскільки цей доказ (відбитки пальців) одержаний з порушенням вимог закону (без понятих) то він не може бути використаний для обґрунтування вини Ц. Крім того, в аптеці виявлено сліди і інших, невстановлених слідством осіб. їх не можна виключати з числа підозрюваних, не встановивши цих осіб, та не перевіривши принаймні їх алібі. Отже, суд має з'ясувати питання про можливість виявлення осіб, яким належать відбитки пальців невстановлених осіб, оскільки не виключається, що саме ці особи могли вчинити злочин. Спеціаліст, який виявляв сліди ствердив у судовому засіданні, що для виявлення слідів йому достатньо 45-60 хв. Але огляд місця події відповідно до протоколу був проведений за 14 хв.

Як на доказ, який визначає кваліфікацію діяння, обвинувачення посилається на уламок іграшкового пістолета, знайдений в аптеці. Однак на пістолеті немає відбитків пальців, атому обвинувачення не довело, що саме цей уламок іграшкового пістолета був використаний з метою погрози. Напад відбувся протягом 30-40 секунд. Відчайдушній опір продавця засвідчує, що вона не сприймала іграшковий пістолет як реальну загрозу. Отже, помилковою є кваліфікація злочину як розбій, оскільки у нападника в руках не було зброї, яка могла б послужити реальною загрозою для потерпілої. У самого Ц. ніякої зброї не знайдено ні при обшуку, ні при інших слідчих діях. Не підтверджено, що у Ц. був пістолет, яким він міг би погрожувати. Не знайдено пістолет і під час проведення обшуку в квартирі, де проживає Ц.

2. Експертиза шапочки, яку стягнула з нападника потерпіла під час боротьби, показала, що піт, виявлений на шапочці, належить не Ц., а іншій особі. Відбитки пальців Ц. та інших осіб не є незаперечним доказом причетності цих осіб до злочину, оскільки не встановлений момент їх нанесення в часі. Як пояснив Ц., він неодноразово заходив до аптеки і міг тоді, купуючи лікарства залишити ці сліди. На цю обставину вказував і понятий Восконян, який живе по сусідству з аптекою, і неодноразово бачив, як відкриття аптеки очікує група людей, які на його думку купують в цій аптеці трамадол (раніше Ц. був наркозалежним).

Що стосується шапочки, на якій виявлено біологічний матеріал, придатний для експертизи (сліди поту) то відповідно до пояснень потерпілої ця шапочка була на нападникові, і вона, вчиняючи опір, стягну л а її з голови злочинця. Отже, саме шапочка є тим доказом, який безпосередньо пов'язаний з моментом нападу. Експертиза виключила належність поту Ц., що повністю підтверджує його невинуватість.

Слідство без достатніх для цього підстав захопилося тільки однією версією (про причетність до злочину Ц.) і не стало перевіряти інших версій, незважаючи на те, що Ц. з самого початку заперечував свою причетність до злочину, а при огляді були виявлені сліди не тільки Ц., а й інших осіб . Не стало слідство перевіряти і інші версії навіть після того, як було отримано висновок судово-медичної імунологічної експертизи, згідно з яким виключалося походження біологічних об'єктів (поту) на шапочці від Цвіка. Доведеним є той факт, що шапочка була на злочинцеві і піт виявлений на шапочці Ц. не належить. Звідси незаперечний висновок, що Ц. не є тією особою яка здійснила напад. Напад вчинено іншою особою (не Ц.), якій і належать сліди поту на шапочці.

Особа, якій належать сліди поту на шапочці так і не виявлена. Оскільки шапочка була на нападнику (як стверджує потерпіла) то виявлення цієї особи є необхідним для з'ясування того, хто вчинив злочин. У всякому разі дані експертизи виключають причетність до злочину Цвіка. Ці дані узгоджуються і з поясненнями свідків, які показали суду, що Ц. у день вчинення злочину хворів, не виходив із своєї квартири і весь час перебував дома, поки не був незаконно затриманий (тобто у Ц. є алібі, яке узгоджується з іншими доказами у справі).

3. Неповнота слідства полягає і в тому, що не було встановлено осіб (крім Ц.), які залишили сліди рук в аптеці, не проведена дактилоскопія рук працівників аптеки та не перевірено, чи не належать виявлені в аптеці сліди цим працівникам. Виявлення слідів було здійснено з грубим порушенням встановленого порядку (без понятих). При складанні обвинувального висновку не було враховано, що відповідно до імунологічної експертизи виключено походження біологічних об'єктів (поту) на шапочці від Ц. Не було використано можливість закріплення слідів крові на руках потерпілої, що дозволило б перевірити її належність Ц. або іншим особам, а також наявність слідів епідермісу (шкіри) чи іншого біологічного матеріалу під нігтями потерпілої, яка вчинила нападнику відчайдушний опір.

Наявність слідів крові і вчинений опір давали підстави, для висновку що на нападникові залишились сліди крові та подряпини. Однак в орієнтуванні по розшуку справжнього злочинця на ці обставини не було звернуто увагу. Не було використано можливість приєднати до матеріалів справи сліди черевиків з шипами, щодо яких дала пояснення потерпіла Саламаха у суді. При цьому, як вона зазначала, ці сліди при огляді фіксувалися. Не взято до уваги, що Ц. ходив у коричневій куртці, а чорна куртка на ньому була при впізнанні у зв'язку з наполяганням на цьому працівників міліції, яким Ц. підкорився. Не з'ясовано чи мав Ц. черевики з шипами, на які вказувала потерпіла. У судовому засіданні Цвік категорично заперечив наявність у нього таких черевиків. Цю обставину підтвердили і інші свідки. Не були знайдені черевики і при обшукові у квартирі Ц. Не враховано, що Ц. не мав пошкоджень та слідів крові при затриманні, як це мало бути у нападника після боротьби з потерпілою.

4. У випадках коли людина знаходиться під загрозою вогнепальної зброї, то за звичними стандартами поведінки вона не стане ризикувати життям за 2,5 тис. грн. (які начебто забрав нападник) і наражатись на його постріл. Кваліфікація ст. 187 ч. 1 КК вимагає, щоб потерпілий реально усвідомлював загрозу для свого життя і здоров'я при нападі. Однак, за словами потерпілої, вона відштовхувала нападника та зірвала з нього шапочку і вела з ним таку боротьбу, що на її руках залишилися сліди крові злочинця. В судовому засіданні Саломаха спочатку ствердила, що вибила з рук нападника пістолет, а потім заперечила цей факт. Вона так і не підтвердила, що саме уламок дитячого пістолета був у руках нападника. Отже, на нападникові повинні були залишитись сліди боротьби, подряпини тощо. Як відомо того ж по суті вечора, а точніше в 0 год. 20 хв. Ц. був затриманий. Але на ньому не було жодних подряпин або інших слідів боротьби. Ця обставина вказує на те, що не Ц., а інша особа була нападником.