5. Правописні норми:

1) пишеться літера і після приголосних, що не входять до «правила дев'ятки», а саме: б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н.

Повіт

1. Етимологія: Слово запозичене з праслов'янської мови: «povētъ » - межа, відгороджена гілками ділянка землі. 

Етимологічний словник української мови:в 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім.О. О. Потебні; Редкол.О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1982. Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — С. 469.

2. Значення терміна. Повіт — адміністративно-територіальна та судова одиниця у Польському королівстві, Великому князівстві Литовському, згодом у Речі Посполитій та на українських землях, що входили до складу цих держав. Термін використовується з кінця 13 ст. На українських землях до 2-ї половини 16 ст. не було вироблено чітких форм місцевого самоврядування. При організації нових адм. утворень брався до уваги давньо-руський поділ. Основою нового адміністративного поділу на українських землях були округи — староства, які часто називалися повіти. На систему адміністративного поділу, судового устрою та шляхетського самоврядування за польським зразком найперше перейшли західноукраїнські землі — Галичина, Белзька земля, а також Поділля. Формування запровадження польського адміністративного права тут відбулося у результаті реформ 1425—35. З цих українських територій було утворено три воєводства: Руське, Подільське і Белзьке. Холмщина ж і далі існувала як окрема земля, хоча номінально була включена до Руського воєводства. Останнє складалося з земель (округів): Львівської, Перемишльської (Перемиської), Галицької і Саноцької, які поділялися на поділ. Поділ на повіти у воєводствах мав значні відмінності залежно від історичної території. По-іншому вводилися у коло польського права східноукраїнській землі. Офіційно це відбувалося за королівськими постановами після Люблінської унії 1569, згідно з якою названі території перейшли від Великого князівства Литовського до Польського королівства у складі Речі Посполитої. Однак у багатьох випадках їхній суспільно-політичний та адміністративний устрій став дуже наближеним до польських форм ще раніше, згідно з реформами у Великому князівстві Литовському, так що прилучення до Польщі тільки організаційно закріпило ці перетворення. Основою адміністративного поділу Великого князівства Литовського, в т. ч. східноукраїнських земель, був округ намісника (старости, державця), який найчастіше називався повіт. Території таких повітів були неоднаковими, здебільшого вони вже сформувалися на середину 16 ст. Згідно з проведеними у 1564—66 у князівстві реформами всю територію держави було поділено на 30 судових повітів з виборними суддями з-поміж шляхти, а також утворено у Литві 13 воєводств, які складалися з повітів на чолі зі старостами. Отже, повіти набули функцій судово-адмінінстративних округів (такий поділ в основному зберігався і після 1569). Однак далеко не вся територія воєводства поділялася на повіти. У кожному воєводстві існувала значна кількість волостей, що не входили до повітової організації. На Волині це були волості Острозьких, Сангушків, Збаразьких тощо. У Побужжі, крім повітів, існувало князівство Кобринське, яке стало окремим повітом після вигасання роду Кобринських. Князівства Пінське й Турівське також стали повітами після вимирання князівських династій. Після Люблін, унії 1569 до Польського королівства було долучено зі складу Великого князівства Литовського воєводства з українським населенням: Волинське, Київське, Брацлавське, Подільське і Підляське. Берестейське воєводство, де теж проживали українці, залишилося у складі Литви. У 1635, після повернення Моск. князівством сіверських земель Польщі, було утворено Чернігівське воєводство.

Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: "Укр. енцикл.", 2002. — Т. 4: Н - П. — 720 с.: іл.. Режим доступу:

http://leksika.com.ua/18380625/legal/povit

3. Сфера застосування - загальновживаний.

4. Приклади уживання: «З 1 січня 1999 року Польща ділиться на 308 сільських повітів і 65 міських (міста на правах повіту).»