15. Формування права

Поняття, ознаки та етапи правоутворення. Функції правозакріплення як форми діяльності уповноважених державних органів. Загальні і спеціальні принципи правозакріплення. Наступність у праві та її значення в правовому регулюванні. Види правозакріплення.

Нормотворчість. Поняття та стадії створення нормативно-правових актів. Нормотворча техніка.

16. Джерела (форми) права

Поняття “форми (джерела) права”. Взаємозв’язок сутності, змісту та форми права. Фактори, які обумовлюють різноманітність форм права.

Правовий звичай, його характерні риси.

Правовий прецедент: поняття, види, умови застосування. Прецеденти Європейського Суду з прав людини.

Нормативно-правовий акт як основна форма права в романо-германській правовій системі. Нормативно-правовий договір і його особливості. Правова доктрина, загальні принципи права й релігійні тексти як джерела права.

17. Принципи права

Поняття “принципи” в праві, критерії їх класифікації. Загальнолюдські принципи: демократизму, справедливості, гуманізму, рівноправності, не відчуженості прав і свобод людини. Їх значення у правовому регулюванні.

Загальні принципи права. Принцип нерозривного зв’язку прав і обов’язків, поєднання переконання і примусу, відповідальності за наявності вини та ін.

Міжгалузеві принципи права: поняття та особливості. Принципи публічності, змагальності, безпосередності, національної мови судочинства. Принципи галузей та інститутів права. Роль принципів як загальних орієнтирів у законотворчості та правореалізації. Правові презумпції та аксіоми, їх види та значення в процесі правового регулювання.

18. Правова свідомість і правова культура

Правосвідомість як одна з форм суспільної свідомості: поняття та зміст. Функції правосвідомості: пізнавальна, регулятивна, оціночна. Структура правосвідомості. Правова психологія й правова ідеологія.

Види правосвідомості: індивідуальна, групова, масова, суспільна; побутова, професійна та наукова. Правосвідомість юристів. Значення правосвідомості у правотворчості, правореалізації та правозастосуванні.

Поняття “правова культура”. Правова культура громадянина, її зміст. Правова культура суспільства. Значення правової культури для формування правової держави.

Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий дилетантизм, правова демагогія, правовий нігілізм. Причини існування та сучасні форми прояву правового нігілізму. Правова освіта та правове виховання як засоби підвищення правосвідомості й ліквідації правового нігілізму.

19. Правове регулювання суспільних відносин

Поняття “правове регулювання суспільних відносин”. Правове регулювання і правовий вплив. Об’єкт і предмет правового регулювання.

Дозвіл, веління, заборона як основні способи правового регулювання суспільних відносин. Допоміжні способи правового регулювання (примус, заохочення тощо). Загальнодозволяючий і спеціально дозволяючий типи правового регулювання, їх специфіка. Нормативно-правове та індивідуально-правове регулювання, їх співвідношення. Загальне та локальне регулювання.

Поняття “механізм правового регулювання”. Його основні елементи і стадії. Нормативна основа, правові відносини, акти реалізації норм права в механізмі правового регулювання. Ефективність правового регулювання та шляхи її підвищення. Правові форми діяльності держави як фактори забезпечення функціонування механізму правового регулювання.