Тема 4. Зустрічний позов. Забезпечення позову

 

Питання для обговорення

 

1.      Зустрічний позов та порядок його пред’явлення.

2.      Форма та зміст зустрічної позовної заяви.

3.      Забезпечення позову.

4.      Підстави забезпечення позову.

5.      Види забезпечення позову.

 

Спеціальний матеріал

 

Закон України №2627-ІІІ від 11.07.2001 р. “Про авторське право і суміжні права”; постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду” від 12.06.2009 р. № 5; постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” від 12.06.2009 р. № 2; постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 р. № 9.

 

Завдання

 

25. К. звернулась із позовом до Ш. про визначення розміру часток у праві спільної власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні квартирою, примусове зняття із реєстрації. Позивачка зазначила, що у вересні 2005 р. було зареєстровано її шлюб із відповідачем, проте до реєстрації шлюбу вона уклала інвестиційний контракт із холдинговою компанією „Київміськбуд” на будівництво та підписала ще 5 додаткових угод, сплатила власні кошти за квартиру (43% від загальної вартості), надалі вартість квартири та відсотки за кредит подружжя сплачувало спільно. У червні 2009 р. шлюб К. і Ш. було розірвано. Позивачка просила суд врахувати інтереси неповнолітнього сина, який проживає разом із нею, та відповідно до ч. 2 ст. 70 СК відступити від принципу рівності часток у спільній власності подружжя, визнавши за нею право власності на 81/100 частки квартири.

Відповідач під час попереднього засідання звернувся із зустрічним позовом до К. про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, посилаючись на те, що вони із К. проживали сумісно із січня 2005 р., мали спільний бюджет, разом вирішили придбати квартиру і він вніс половину суми першого внеску, в подальшому всі платежі подружжя також здійснювали із спільних коштів.

У якому порядку може бути пред’явлено зустрічний позов? Якими обставинами зумовлено можливість прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним? Як повинен діяти суд у наведеному випадку? Згідно з умовами завдання складіть відповідні ухвали суду.

 

26. ЗАТ „Український мобільний зв’язок” звернулось до К. із позовом про стягнення заборгованості за послуги мобільного зв’язку та штрафу. Позивач посилався на те, що відповідачці відповідно до укладеної із ЗАТ угоди були надані послуги радіотелефонного зв’язку, вартість яких вона не сплатила. Відповідачка письмових заперечень проти позову не подала, на попереднє судове засідання не з’явилась, хоча була належним чином повідомлена про час і місце попереднього судового засідання, про причини неявки суду не повідомила. Суд провів попереднє судове засідання за відсутності відповідачки та призначив справу до розгляду. У судове засідання відповідачка з’явилась та пред’явила зустрічний позов до ЗАТ про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди. Також К. повідомила суду, що у попереднє судове засідання не з’явилась, оскільки зламала ногу та перебувала на стаціонарному лікуванні у міській клінічній лікарні №2, про що надала медичну довідку. У зв’язку із викладеними обставинами просила суд відповідно до ст.. 73 ЦПК України відновити строк на пред’явлення зустрічного позову, її зустрічну позовну заяву прийняти до спільного розгляду із первісним позовом.

У які строки може бути пред’явлено зустрічний позов? Як повинен діяти суд та чи може він задовольнити клопотання відповідачки? Складіть відповідну ухвалу суду.

 

27. H.Б. звернулася до суду з позовом до Штормівської сільської ради, Р.Б., Г.Б., треті особи О.Б., КРП “БРТІ м. Євпаторія”, Перша Євпаторійська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно – ½ житлового будинку за адресою м. Саки, вул.. Лугова, 34, а також земельні ділянки, розташовані за вказаною адресою, одна із якої площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, друга площею 0,03 га для ведення підсобного господарства, що належали на праві власності її чоловіку А.Б., який помер 03.03.2009 р. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що після смерті чоловіка вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але свідоцтво про право власності нотаріальна контора видати не може через те, що в правовстановлюючих документах на спадкове майно вказані різні адреси.

Під час попереднього судового засідання представник Штормівської сільської ради проти задоволення позовних вимог не заперечував. Відповідачки Р.Б. та Г.Б. позов визнали, пояснивши, що вони є дочками померлого А.Б. і від спадщини відмовилися на користь матері Н.Б., про що подали заяви до Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори.

Третя особа О.Б. звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до Штормівської сільської ради, в якій просила визнати частково недійсним державний акт на право власності, виданий 30.03.1998 р. А.Б., визнати її право власності на ½ частку земельної ділянки площею 0,25 га. Свої вимоги О.Б. обґрунтувала тим, що їй на праві власності на підставі договору дарування від 13.07.1995 р. належить ½ частка будинку за адресою м. Саки, вул. Лугова, 34. Власником другої частини будинку був її брат А.Б. Після відкриття провадження у справі їй стало відомо, що земельну ділянку, зайняту під будинком, А.Б. було у 1998 р. приватизовано на своє ім’я. Таким чином, О.Б. вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, виданий на ім’я А.Б., є частково недійсним, оскільки вона має право на ½ частки земельної ділянки як співвласник будинку. Враховуючи викладене, просила її зустрічний позов задовольнити.

Суд прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, розглянув справу та задовольнив зустрічний позов у повному обсязі, визнав державний акт на право власності на землю І-КМ № 072946, виданий 30.03.1998 р. Штормівською сільською радою на ім’я А.Б., частково недійсним, визнав за О.Б. право власності на ½ спірної земельної ділянки. Первісний позов задовольнив частково, визнав за Н.Б. право власності  на ½ частину житлового будинку, земельну ділянку площею 0,03 га та право власності на ½ спірної земельної ділянки.

Н.Б. подала апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, в якій поставила питання про ухвалення нового рішення через порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Скаргу обґрунтувала тим, що суд допустив порушення норм процесуального права, всупереч ст. 27, 35, 123 ЦПК України визначив позовну заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, як зустрічну та розглянув її спільно з первісним позовом.

Чи є підстави для задоволення апеляційної скарги? Складіть рішення, яке повинен прийняти апеляційний суд? Яким чином повинен був діяти суд першої інстанції? Складіть ухвалу, яку згідно із умовами завдання має постановити суд першої інстанції.

 

28. У червні 2006 р. ТОВ „СІП” звернулося до суду з позовом до С. про стягнення 250000 матеріальних збитків (витрат та упущеної вигоди), завданих незаконним пред’явленням С. позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та безпідставним забезпеченням вказаного позову.

У порядку забезпечення позову ТОВ „СІП” просив заборонити відповідачу відчуження, передачу в оренду, здійснення реконструкції належного йому нерухомого майна (магазину непродовольчих товарів), оскільки невжиття цих заходів може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду, яке може бути ухвалене за матеріальними вимогами.

Ухвалою від 16.06.2006 р. позов забезпечено у спосіб, визначений у заяві.

У вересні представник відповідача звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити спосіб забезпечення позову, скасувавши такі заходи щодо магазину та прийнявши такі ж заходи щодо квартири відповідача. Заява мотивована тим, що позивач не надав суду доказів, що магазин належить саме відповідачу, а вартість квартири відповідає заявленим позовним вимогам.

Суд розглянув заяву представника відповідача за участю позивача, який заперечував проти заміни способу забезпечення позову, та задовольнив клопотання представника С. виходячи із того, що цивільне процесуальне право в однаковій мірі захищає права як позивача, так і відповідача, тому накладення арешту на квартиру є співмірним із заявленими вимогами, оскільки вартість магазину в багато разів перевищує розмір позовних вимог.

Чи правильно вчинив суд? У якому порядку здійснюється заміна способу забезпечення позову? З дотриманням яких умов закон пов’язує можливість зміни способу забезпечення позову без згоди позивача? Складіть відповідну ухвалу.

 

29. У квітні 2006 р. Ц. звернувся до суду із позовом до Ш. Про відшкодування вартості набутого майна та доходів від цього майна. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проживав у будинку відповідачки з 1994 р. і за домовленістю з останньою, на підставі отриманого від неї нотаріально посвідченого доручення на право управління і розпорядження належним їй домоволодінням, оплачував усі витрати, пов’язані із його утриманням, реконструкцією та капітальним ремонтом на загальну суму 244 770 грн. Тому зазначену суму в якості безпідставно набутого майна та доходів від цього майна позивач просив стягнути на свою користь і на забезпечення позову накласти арешт на належний відповідачці будинок та земельну ділянку. Ухвалою від 06.04.2006 р. позов було забезпечено шляхом накладення арешту на будинок.

 Відповідачка оскаржила ухвалу про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та мотивуючи скаргу тим, що оскаржувана ухвала постановлена 06.04.2006 р., а провадження у справі відкрито 13.04.2006 р.

За яких умов суд може постановити ухвалу про забезпечення позову до відкриття провадження у справі? Чи були дотримані вимоги закону у зазначеному випадку? Складіть скаргу на ухвалу суду першої інстанції та відповідну ухвалу апеляційного суду.

 

30. До Крюківського районного суду м. Кременчука 27.09.2007 р. звернувся В. з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради та Д. про визнання недійсним договору оренди та звільнення нежитлового приміщення. З метою забезпечення позову позивач звернувся до суду з відповідною заявою, в якій просив заборонити Д. здійснювати будь-які дії з використання спірного нежитлового приміщення, в тому числі проведення будь-яких будівельних робіт, реконструкції, перепланування, ремонту. Заяву мотивував тим, що відповідач може суттєво змінити технічні, будівельні та інші характеристики даного нежитлового приміщення, не маючи на це законних підстав.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, задовольнив її частково та призупинив розпочаті відповідачем дії з використання спірного нежитлового приміщення, в тому числі проведення будь-яких будівельних робіт, реконструкції, перепланування, ремонту, оскільки невжиття таких заходів може зробити неможливим виконання рішення суду.

Складіть заяву та ухвалу про забезпечення позову.

 

31. 05.02.2009 р. ЗАТ КБ „Приватбанк” звернулось до Лозівського міськрайонного суду Харківської обл. з позовом до Ф. про стягнення заборгованості по кредитному договору. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 16.06.2006 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу надавався кредит у сумі 2000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. З порушенням умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 04.12.2008 р. склала 3733,33 грн.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно (грошові кошти), що належать відповідачу і знаходяться у нього або інших осіб.

Враховуючи те, що позивач не надав суду доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також не вказав, на яке майно необхідно накласти арешт, де знаходиться майно та не вказав банківські реквізити відповідача, суд вирішив, що підстав для накладення арешту на майно немає.

Складіть ухвалу про відмову у забезпеченні позову на підставі матеріалів цієї справи.

 

32. С. звернулась до суду із позовом до ЗАТ „Трест-86” про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості. Представник позивачки Д. подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження спірного нерухомого майна. Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Д. про забезпечення позову. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції представник позивача подав на неї апеляційну скаргу. Розглянувши скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позбавлений можливості вирішити питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги, оскільки надісланий на адресу суду апеляційної інстанції виділений матеріал разом з апеляційною скаргою представника позивача на ухвалу про відмову у забезпеченні позову не містить оригіналу оскаржуваної ухвали. З огляду на наведене, посилаючись на ч. 4 ст. 297 ЦПК України, апеляційний суд повернув до суду першої інстанції виділений матеріал для належного його оформлення.

Чи відповідають дії апеляційного суду закону? Чи може бути оскаржено до апеляційного суду ухвалу про відмову у забезпеченні позову? Яку ухвалу повинен був постановити апеляційний суд? Складіть відповідну ухвалу.

 

33. Н.П. звернулась до суду з позовом до О.З. про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20 056 грн та моральної шкоди в розмірі 50000 грн, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 13.02.2009 р. внаслідок порушення правил дорожнього руху з боку відповідача на неї був здійснений наїзд автомобілем “№ISSA№ MURA№O” – державний номер АХ 3224 АА, який належить О.З. Після відкриття провадження у справі до суду надійшла заява Н.П. про забезпечення позову, яку суд розглянув та задовольнив, наклавши арешт на цей автомобіль.

Відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив апеляційний суд ухвалу про забезпечення позову скасувати, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. На його думку, судом не було враховано, що вартість автомобіля перевищує ціну позову, крім того, автомобіль, на який накладено арешт, придбано у шлюбі з С.З. Відповідно до ст. 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, проте позову до С.З. пред’явлено не було, а заходами забезпечення позову її права істотно порушені, оскільки фактично вона позбавлена права користування своїм майном.

Розглянувши скаргу відповідача, апеляційний суд задовольнив її частково: змінив ухвалу суду першої інстанції, забезпечивши позов шляхом заборони відчуження автомобіля, вказавши, що посилання відповідача на те, що вартість автомобіля перевищує розмір позовних вимог, у даному випадку не є підставою для того, щоб взагалі не вживати заходів по забезпеченню позову, однак обрання саме такого способу забезпечення позову не створить порушення прав інших осіб, у тому числі дружини відповідача.

Чи правильне рішення прийняв апеляційний суд? Чи може апеляційний суд вийти за межі заявлених у скарзі вимог? Складіть відповідну скаргу та ухвалу апеляційного суду.

 

34. У січні 2009 р. кредитна спілка “Надія” звернулася до суду з позовом до О.С. про стягнення боргу за договором кредиту у сумі 7974 грн 24 коп. 14.03.2009 р. позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 2-х кімнатну квартиру, співвласником якої був відповідач. 17.03.2009 р. заяву задоволено, постановлено ухвалу про накладення арешту на вказану квартиру.

29.04.2009 р. Т. подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову. В обґрунтування заяви посилався на те, що 12.03.2009 р. на підставі нотаріально посвідченого договору придбав указану квартиру, а заходи забезпечення позову вжиті за кредитним зобов’язанням колишнього співвласника квартири О.С. Посилаючись на те, що на час постановлення ухвали власником квартири був він, просив скасувати заходи забезпечення позову, зняти арешт з квартири. Розглянувши заяву Т., суд її задовольнив, заходи забезпечення позову – скасував.

Кредитна спілка “Надія” звернулась до апеляційного суду зі скаргою, в якій просила ухвалу скасувати як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування скарги було зазначено, що, задовольняючи заяву Т. про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що квартира, на яку накладено арешт, належить саме йому. Однак цього висновку суд дійшов із порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до ст. 154 ЦПК України питання про скасування забезпечення позову суд вирішує за заявою осіб, які беруть участь у справі, а Т. стороною у справі не був і участі у розгляді справи не брав. Крім того, згідно зі ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. № 606-Х1У особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись із позовом про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту, а Т. із відповідним позовом не звертався.

Яке рішення повинен прийняти апеляційний суд? Відповідно до умов завдання складіть мотивовану ухвалу апеляційного суду.