Розділ VII. Шпигунство

Безпосереднім об’єктом злочину є національна безпека України в інформаційній, а також політичній, економічній, воєнній і науково-технологічній сферах.

Предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік яких закрілений у відповідному законі. Як вже зазначалося раніше, державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», державною таємницею і підлягають охороні державою. Ними є інформація у сфері:

• Оборони;

• Економіки, науки і техніки;

• Зовнішніх відносин;

• Державної безпеки та охорони правопорядку.

Питання про те, чи становлять ті чи інші відомості державну таємницю, у кожному конкретному кримінальному провадженні має вирішуватися на підставі висновку спеціальної експертизи.

Засекречування матеріальних носіїв інформації, що містить відомості, визнані дежавною таємницею, здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю відповідному докумнту, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності. Гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься – «особливої важливості», «цілком таємно» або «таємно».

Доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання. Громадянин, якому надано допуск до државної таємниці, зобов’язаний не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв’язку з виконанням службових обов’язків, не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у проваженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України.

Крім безпосередньо відомостей, що становлять державну таємницю України, Україна взяла на себе зобов’язання перед країнами СНД забезпечувати збереження державних секретів країн СНД, переданих ними у рамках здійснення політичного, економічного, науково-технічного та військового співробітництва, а також секретів, що створюються у процесі спільних робіт. Проте передача або збирання з метою передачі іноземній державі, організації чи їх представнику відомостей, що є міжнародними секретами, але при цьому не становлть державної таємниці України, не створюють підстав для кваліфікації цих діянь як шпигунства, оскільки об'єкт вказаного злочину є відстунім як такий. Не тягнуть відповідальності за КК України і вчинені на її території передача або збирання з метою передачі іноземній державі, організації чи їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю іншої країни.

Збирання або передача іноземним державам, організаціям або їх представникам іноземцем чи апатридом відомостей, що не становлять собою державну таємницю України, проте, на думку зловмисника, можуть бути використані на шкоду Україні, не містить складу злочину передбаченого ст.114 КК.

Збирання з метою передачі іноземній державі, організації чи їх представникам відомостей, що становлять комерційну таємницю кваліфікується за ст.231 КК.

З об’єктвної сторони шпигунство полягає у наступних діях:

1. передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю – їх усне повідомлення (бзпосередньо, по радіо, по телефону), вручення певних документів, виробів чи інших матеріальних носіїв інформації або їх пересилання (з використанням поштового зв’язку, електронною поштою) тощо;

2. збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю – їх пошук, добування, придбання будь-яким способом (таємне чи відкрите викрадення, купівля, обмін тощо).

Якщо шпигунство вчинене шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’терних мереж, це потребує додаткової кваліфікації за ст.361 КК, шляхом викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформаії або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем – за ст.362 КК.

Якщо особою викрадено з метою передачі іноземній державі, організації чи їх представником предметів, віомості про які становлять державну таємницю, або офіційні документи, що знаходяться на державних підприємствах і містять держану таємницю, ці дії, залежно від конкретного способу їх вчинення, а також особливостей предмета і суб’єкта, слід додатково кваліфікувати за статтями 185-191, 262, 357, 410 КК.

Шпигунство, поєднане з незаконним використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, за наявності підстав кваліфікуєтсья за сукупністю злочинів, передбачених ст.114 і ст.359 КК.

Закінченим шпигунство вважається не з моменту встановлення зв’язку з іноземною державою, організацією або їх представниками, а з моменту початку збирання вказаних відомостей або з моменту їх передачі, в залежності від форми вчинення зазначеного злочину.

Суб’єктом цього злочину є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку і є іноземцем (особою, що не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав) або апатридом (особою без громадянства, яку одна держава відповідно до свого законодавства не важає своїм громадянином). [26] Саме ця ознака складу розглядуваного злочину і відмежовує його від суміжного складу, а саме від шпигунства як форми вчинення державної зради.

Відповідно до ст.46 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних конфліктів, особа зі складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, яка від імені цієї сторони збирає або намагається зібрати інформацію на території, що контролюється супротивною стороною, не вважається особою, яка займається шпигунством, якщо, діючи таким чином, вона носить форменний одяг своїх збройних сил. [27]

З суб’єктивної сторони злочин характеризується виною у виді прямого умислу: особа усвідомлює, що відомості, які вона збирає/передає містять державну таємницю. Суб’єкт обов’язково повинн усвідомлювати особливі ознаки об’єкта злочину, відсутність такого усвідомлення виключає кримінальну відповідальність. Так само особа має усвідомлювати, що відомості передаються саме іноземній державі, організації чи їх предстанику.

Мотив вчинення передбачених ст.114 КК діянь на кваліфікацію не впливає.

Частина 2 ст.114 КК містить заохочувальну норму. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, за наявності сукупності трьох наступних умов:

1. Особа припинила свою діяльність, передбачену ч.1 ст.114 КК;

2. Добровільно повідомила органи державної влади про вчинене;

3. Внаслідок цього та вжитих заходів було відвернено заподяння шкоди державним інтересам України.