Протирадіаційні укриття, в основному, забезпечують захист людей від радіоактивного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі і проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від крапельнорідинних отруйних речовин і частково від хімічних та біологічних аерозолей. Найпростіші укриття зменшують радіуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та ураження світловим випромінюванням. При класифікації враховуються дві характеристики: ступінь захисту від надлишкового тиску ( Р кг/см2), який залежить від міцності будівельних конструкцій; коефіцієнт захисту (ослаблення) за радіоактивним випромінюванням Кз (Косл.) показує в скільки разів рівень радіації у захисній споруді менший, ніж ззовні. Він залежить від шару і властивостей матеріалу, що вкриває захисну споруду. Здатність будівельного матеріалу ослаблювати потік радіоактивних випромінювань характеризується товщиною шару половинного послаблення матеріалу – тобто такого, що зменшує інтенсивність радіоактивних випромінювань у два рази. Для різних матеріалів ця характеристика різна. За шаром половинного ослаблення можна визначити коефіцієнт ослаблення для будь-якої споруди.

Забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2 діб; Будуватися на ділянках, які не можуть бути затоплені; Бути на відстані від мереж водостоку і каналізації; Не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій через сховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо та паропроводів);

прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається при наявності вимикаючих пристроїв; мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу — мати аварійний вихід. До основних відносяться: -приміщення для захищених; -пункти управління; -медичні кімнати. До допоміжних відносяться: -тамбур-шлюзи; -фільтровентиляційні приміщення; -санітарні вузли; -приміщення для зберігання води та продуктів харчування та інші.

Приміщення для захищених обладнується місцями для сидіння та спання згідно з нормами.

Кількість ярусів	Норми площі (М2)	Висота приміщення		Кількість ліжок		Висота яруса (м)
		Сховища	ПРУ
1.	0.6	1.85 — 2.15	1.7 — 1.9		15		0.45
2.	0.5	2.15 — 2.8	2.2 — 2.4		20		1.4
3.	0.4	2.8 — 3.5	2.8 — 3.0		30		2.15

Розмір місця для сидіння 0,45 х 0,45 м, для лежання — 0,55 х 1,8 м. Відстань до стелі від верхнього ярусу на менше — 0,75 м.

ПРУ захищають людей від зовнішнього γ- і нейтронного випромінювання і безпосереднього потрапляння радіоактивного пилу, крапель отруйних речовин і аерозолів бактеріальних засобів в органи дихання, на шкіру і одяг, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху. При відповідній міцності конструкції ПРУ можуть частково захищати людей від дії ударної хвилі ядерного вибуху і уламків зруйнованих будівель.

За ступенем захисту від радіоактивного опромінення і ударної хвилі їх поділяють на сім груп (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація ПРУ за ступенем захисту

Група ПРУ	Кзах по γ-випромінюванню	Тиск, що витримується ∆Рф, кг/см2
1	200 і більше	0,2
2	200 і більше	Не розраховується
3	100-200	0,2
4	100-200	Не розраховується
5	50-100	Не розраховується
6	20-50	Не розраховується
7	10-20	Не розраховується

Коефіцієнт захисту Кзах залежить від щільності матеріалу загороджувальних конструкцій, їх товщини, наявності отворів в стінах (віконних, дверних та ін.), енергії у-випромінювання і розраховується за методикою, яка викладена в СНіП-П-11-87«Захисні споруди».

ПРУ обладнують з розрахунком на найменший необхідний коефіцієнт захисту. Вони обладнуються насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд: саме тут Кзах має максимальне для всієї споруди значення. Так, підвали 2-3-поверхових кам'яних будівель послаблюють радіацію в 200-300 разів, середня частина підвалу кам'яної будівлі в кілька поверхів — у 500-1000 разів, підвали в дерев'яних будинках — в 7-12 разів.

Під ПРУ можна використовувати і наземні поверхи будівель і споруд. Найбільш придатні для цього кам'яні і цегляні будівлі, які мають капітальні стіни і невеликі площі отворів. Перші поверхи багатоповерхових кам'яних будинків ослаблюють радіацію в 5-7 разів, а верхні (за винятком останнього) — в 50 разів. Завчасно збудовані ПРУ за місткістю не обмежуються, обґрунтована мінімальна місткість — 5 чол.

В ПРУ передбачають основні та допоміжні приміщення. До основних відносять приміщення для людей, до допоміжних — санітарні вузли, вентиляційні камери, тамбури, приміщення для зберігання забрудненого верхнього одягу та ін.

Площа приміщення для розміщення людей розраховується, виходячи з норми на одну людину 0,4-0,5 м2.

Висоту приміщень ПРУ в будівлях, що проектуються, приймають не менше як 1,9 м. Основні приміщення ПРУ обладнують дво- або триярусними нарами, лавами для сидіння і полицями для лежання [5].

При розміщенні ПРУ в підвалах, підпіллях, гірничих виробках, погребах та інших заглиблених приміщеннях висотою 1,7-1,9 м і менше передбачають одноярусне розташування нар.

В ПРУ місткістю понад 300 чол. передбачають вентиляційне приміщення, розміри якого визначаються габаритами обладнання і площею, необхідною для його обслуговування. В ПРУ місткістю 300 чол. і менше вентиляційне обладнання допускається розташовувати безпосередньо в приміщеннях для людей.

Для зберігання зараженого одягу біля одного з виходів передбачають спеціальне місце. Воно відділяється від приміщень для людей неспалимими перегородками з межею вогнестійкості 1 год.

В укриттях місткістю до 50 чол. замість приміщення (місця) для зараженого одягу допускається обладнання біля входів вішалок, які розміщуються за завісами.

В ПРУ обладнуються не менше двох входів, розташованих у протилежних сторонах укриття під кутом 30° один до одного. На входах встановлюють звичайні двері, які ущільнюються в місцях примикання до дверних коробок.

Укриття людей в ПРУ не регламентується за часом так чітко, як їх укриття в сховищах, тому пропускну здатність входів можна не ставити в залежність від місткості укриття.

У заміській зоні під ПРУ в першу чергу пристосовують підвали житлових будинків, будівель різноманітного призначення, погреби і овочеві сховища, приміщення кам'яних, бетонних, глинобитних, дерев'яних і саманних будинків, природні печери і пустоти, гірничі виробки.

Пристосування під ПРУ будь-якого придатного приміщення зводиться до виконання робіт з підвищення його захисних властивостей, герметизації і обладнання найпростішої вентиляції. Захисні властивості підвищуються збільшенням товщини стін, перекриттів, дверей, закладанням вікон та інших елементів. Для цього зовні навколо стін, які виступають над поверхнею землі, влаштовують ґрунтове обсипання, закладають віконні і зайві дверні отвори, перекриття засипають ґрунтом. При цьому слід мати на увазі, що додаткове засипання ґрунтом перекриттів потребує, як правило, попереднього посилення їх конструкцій.

Для герметизації приміщень, призначених для захисту людей, ретельно замазують усі тріщини, щілини, отвори в стелях, стінах, вікнах, дверях, місцях введення труб опалення і водопостачання. Двері оббивають повстю, руберойдом, лінолеумом, іншими щільними матеріалами, а їх краї — пористою резиною: підготовані таким чином вони повинні бути щільно зачинені (притиснуті). Вентиляція заглиблених укриттів місткістю до 50 чол. здійснюється природним провітрюванням через приточний і витяжний короби. Короби роблять з дощок або у вигляді азбестоцементних керамічних чи металевих труб з внутрішнім перетином 200 - 300 см2.Зверху над коробами встановлюють козирки, а внизу (в приміщенні) — щільно підігнані засуви (заслінки, які повертаються). В приточному коробі встановлюють протипиловий фільтр, який роблять з різних пористих матеріалів. Нижче засува (заслінки) влаштовують кишеню для збору пилу, що проникає через фільтр. Щоб посилити тягу, витяжний короб встановлюють вище приточного на 1,5 - 2 м. При обладнанні ПРУ в будинках замість витяжного короба слід використовувати димоходи печей і вентиляційні канали, справність яких попередньо перевіряють .

Водопостачання в ПРУ (якщо є можливість) забезпечується від водопровідної мережі. Створюється також аварійний запас води у відповідних ємностях (відра з кришками, бачки) з розрахунку 3 - 4 літра на добу на одну людину.

Освітлення обладнується від загальної електромережі, при її відсутності використовують акумулятори, велогенератори, кишенькові і ручні електроліхтарі, свічки.

Опалення здійснюється від загальної опалювальної системи, печей і різних інших теплових приладів, в тому числі й електронагрівальних.

В ПРУ необхідно мати телефон і гучномовець, підключений до міської або місцевої радіотрансляційної мережі.

При місткості в укритті 20 чол. витрата матеріалів становитиме: лісу — 0,9 м2, гвіздків — 0,25 кг, цегли — 600 шт., ґрунту — 10 - 42 м3. Трудомісткість робіт 70 - 90 чол/год. Коефіцієнт захисту такого ПРУ Кзах = 800 - 1000.

Погріб, зроблений з каменю або саману, є майже готовим ПРУ.

При необхідності його перекриття посилюють, потім на перекриття насипають шар ґрунту товщиною 60 - 70 см, встановлюють витяжний короб, вішають біля вхідних дверей завісу зі щільного матеріалу; а для захисту від проникнення зовнішнього γ- і нейтронного випромінювання через вхідні двері навпроти входу на відстані 1,5 м влаштовують стінку з цегли або саману товщиною 40 - 50 см, висотою, яка дорівнює висоті дверей, а шириною — вдвічі більше ширини дверей, встановлюють тару для відходів.

При місткості укриття 10 чоловік витрата матеріалів становитиме: лісу — 0,03 м2, гвіздків — 0,06 кг, каменю — 2 м3, ґрунту — 8-9 м3. Трудомісткість роботи становить 20-25 чол/год., Кзах = 400-500.

Найважливішим елементом, що забезпечує захисні властивості ПРУ є матеріал, який використовується для їх перекриття, і товщина насипу шару ґрунту або нарощування шару льоду в зимовий час. Коефіцієнти ослаблення ґрунту з проникаючої радіації ядерного вибуху наведені в табл. 3.

Таблиця 2.

Коефіцієнти ослаблення ґрунту з проникаючої радіації ядерного вибуху

Вид матеріалу	Товщина матеріалу, см
	40	45	50	60	75
Грунт	20	30	50	100	400
Лід	3	4	6	8	15-20

Шар половинного ослаблення з проникаючої радіації деяких матеріалів має величину: для води — 23, деревини — 33, ґрунту — 13, цегляної кладки — 14,4, льоду — 26, скла — 16,5, бетону — 10, заліза, броні, сталі — 3,0, свинцю — 2,0, склопластику — 12,0 см.

Заповнення захисних споруд проводиться за сигналами цивільної

оборони. Для швидкого заповнення захисної споруди особи, що

укриваються, повинні заздалегідь вивчити маршрути руху. Напрямок

руху до захисних споруд від місць масового перебування людей слід

вказувати покажчиками маршруту руху, вивішеними чи намальованими

на видимих місцях.

У нічний час написи, покажчики і входи повинні бути освітлені

або дубльовані світловими покажчиками.

Особи, що укриваються, повинні прибувати у захисну споруду із

засобами індивідуального захисту та дводобовим запасом продуктів у

поліетиленовій упаковці (якщо вони не закладені у захисній

споруді) та мати при собі найбільш необхідні речі. Забороняється

приносити у захисну споруду легкозаймисті речовини або речовини,

що мають сильний запах, а також громіздкі речі, приводити тварин.

Заповнювати захисні споруди необхідно організовано, без

паніки. Розміщує людей у відсіках особовий склад формувань з

обслуговування захисних споруд. Осіб, що прибули з дітьми,

розміщують в окремому відсіку чи у місці, спеціально відведеному

для них. Дітей, людей похилого віку і людей з поганим самопочуттям

розміщують у медичній кімнаті або біля огороджувальних конструкцій

і ближче до повітроводів. Розміщення здійснюється, як правило, за

виробничим або територіальним принципами (цех, бригада, будинок),

місця розміщення таких груп позначають табличками відповідного

змісту.

Особи, що укриваються, під час перебування у захисній споруді

повинні виконувати усі вказівки командира і особового складу

формування, що стосуються перебування у споруді, надавати їм

необхідну допомогу.

Закриття захисно-герметичних та герметичних дверей сховищ і

зовнішніх дверей ПРУ виконується за командою начальника ЦО об'єкта

або, не чекаючи його команди, після заповнення усієї місткості

захисної споруди, командиром формування з її обслуговування.

За наявності тамбур-шлюзів, заповнення може продовжуватись

методом шлюзування і після їх закриття.

При шлюзуванні закриваються внутрішні двері тамбур-шлюза,

відкриваються зовнішні двері і тамбур-шлюз заповнюється. Контролер

біля зовнішніх дверей закриває їх і подає сигнал контролеру

внутрішніх дверей на їх відкриття. Особи, що укриваються,

заповнюють сховище після чого внутрішні двері закриваються. Цикл

шлюзування повторюється.

Робота двокамерного шлюзу організовується так, щоб за час

пропускання людей з першої камери у сховище, друга камера

заповнювалася.

Вихід і вхід у сховище для проведення розвідки здійснюється

через вхід з вентильованим тамбуром. При поверненні із зони

забруднення у вентильованих тамбурах проводиться часткова

дезактивація одягу, взуття, протигазів, верхній одяг залишається у

тамбурі.

Під час перебування людей у захисній споруді контролюються

такі параметри повітряного середовища: температура, вологість,

вміст у повітрі двоокису вуглецю, окису вуглецю і кисню.

Для оцінки стану здоров'я осіб, що укриваються при різних

рівнях факторів перебування у захисній споруді необхідно

керуватись таким:

температура повітря від 0 град. С до 30 град. С, концентрація

двоокису вуглецю до 3%, кисню - до 17%, окису вуглецю - до

30 Мг/куб.М є допустимими і не потребують проведення додаткових

заходів;

температура повітря у діапазоні 31 - 33 град. С, концентрація

двоокису вуглецю - 4%, кисню - 16%, окису вуглецю - 50-70 мг/куб.м

потребують обмеження фізичних навантажень і посилення медичного

спостереження за станом здоров'я.

Параметри основних факторів повітряного середовища шкідливі

для подальшого перебування осіб, що укриваються, у захисній

споруді:

температура повітря - 34 град. С і вище; концентрація

двоокису вуглецю - 5% і вище; вміст кисню в повітрі - 14% і нижче;

вміст окису вуглецю - 100 мг/куб.м і вище.

При досягненні такого рівня одного або декількох факторів

необхідно вжити усіх можливих заходів для відповідної зміни

параметрів повітряного середовища або вирішити питання про

виведення осіб, що укриваються, із захисної споруди.

Прибирання приміщень захисної споруди проводиться двічі на

добу. Особлива увага приділяється обробці санітарних вузлів 0,5%

розчином дві треті основної солі гіпохлорита кальцію (далі -

ДТС-ГК). Після відвідання санвузлів руки дезінфікуються 0,3%

розчином хлораміну. Взуття після виходу з санвузлів дезінфікують

шляхом обтирання його об мати, просочені 0,5% розчином хлораміну.

У мішки, заповнені сміттям та відходами, слід додати один із

хімічних консервантів із розрахунку на один кілограм відходів:

параформану - 8 г, сірчано-кислої міді - 55 г, бромистої міді -

28 Г, паронітрофенолу -13 г.

У захисній споруді забороняється палити, шуміти, запалювати

без дозволу гасові лампи, свічки, не слід ходити по приміщеннях

без особливої необхідності, необхідно дотримуватись дисципліни,

якнайменше рухатися. Слід організувати позмінний відпочинок людей

на місцях, обладнаних для лежання. Для повноцінного відпочинку

можна тримати у захисній споруді або брати з собою легкі підстилки

і невеликі подушки з поролону, губчатої гуми або іншого

синтетичного матеріалу.

Оповіщення осіб, що укриваються, про обстановку поза захисною

спорудою і про сигнали та команди здійснюється командиром групи

(ланки) з обслуговування захисної споруди або безпосередньо по

радіотрансляційній мережі. Вихід із захисної споруди здійснюється

за командою "Відбій" (після уточнення обстановки у районі захисної

споруди, а також у випадках вимушеної евакуації у порядку, який

установлюється командиром групи/ланки/ з обслуговування захисної

споруди). Вимушена евакуація із захисної споруди проводиться:

при пошкодженнях захисної споруди, що виключають подальше

перебування у ній осіб, що укриваються;

при затопленні захисної споруди;

при пожежі у захисній споруді і утворенні у ній небезпечних

концентрацій шкідливих газів;

при досягненні граничнодопустимих параметрів повітряного

середовища.

Евакуація із заваленої захисної споруди.

Для евакуації осіб, що укриваються, при заваленні основних та

аварійних виходів спочатку потрібно вияснити можливість евакуації

через оголовок аварійного виходу.

У захисних спорудах, розміщених у гірничих виробках, для

евакуації використовують один із стволів, що обладнаний драбинами

для виходу людей. Відкриття завалених захисно-герметичних дверей

малоймовірне, тому необхідно спробувати зняти їх важелем або

гвинтовим домкратом. Отвір у полотні дверей можна улаштувати за

допомогою зубила або ножівки.

У разі необхідності пробиття отворів в огороджувальних

конструкціях необхідно визначити за планом споруди оптимальне

місце улаштування отвору як щодо мінімального обсягу робіт, так і

зручності евакуації. При відсутності аварійних виходів необхідно

завчасно зовні стіни вирити траншею та засипати її піском, місце

евакуації зсередини окреслити прямокутником.

Захисні споруди відкривають іззовні у випадку утворення

суцільних завалів і неможливості осіб, що укриваються, самостійно

евакуюватися, для чого задіюють спеціалізовані рятувальні

формування.

Інструкція опрацьована Державним науковим центром

Заступник директора з наукової роботи С.А. Тузіков

Завідуючий лабораторією цивільного захисту В.С. Денисенко

УЗГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖЕНО

Начальник відділу з питань НС та ЦЗН Директор закладу(установи)-

_____________________ П.І.Б. начальник цивільної оборони

«____»________________201_р. ­­­­­­­­­­­­­­­­­__________________ П.І.Б.

«___»_____________201_р.

ПРИМІРНА ІНСТРУКЦІЯ

Протирадіаційного укриття

ХАРКІВ 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет «Юридична академія України ім. Я.Мудрого»

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни

Цивільний захист та охорона праці в галузі

на тему: «Протирадіаційного укриття»

Виконав:

студент V курсу