Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ І. Загальна характеристика, поняття та види злочинів прости основ національної безпеки України…………………………………………………………4 Розділ ІІ. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади……………………………………………...7

Розділ ІІІ. Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України……..12

Розділ ІV. Державна зрада…………………………………………………………….16

Розділ V. Посягання на життя державного чи громадського діяча………………...22

Розділ VI. Диверсія……………….……………………………………………………27

Розділ VII. Шпигунство ………………………………………………………………30

Висновки……………………………………………………………………………….34

Список використаної літератури……………………………………………………..35

Вступ

Система Особливої частини Кримінального кодексу України складається з упорядкованої сукупності кримінально-правових норм, в основу яких традиційно покладена ознака родового об’єкта злочинів, тобто сукупність однорідних суспільних відносин, охоронюваних певною групою кримінально-правових норм. Аналізуючи структуру Особливої частини КК, можна дійти висновку, що послідовність розділів зумовлена рівнем суспільної небезпечності злочинів, передбачених ними. Злочини, закріплені у І розділі є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують національну безпеку, що визначається як стан захищенності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх та зовнішніх загроз. Це дає підставу для визнання вказаної групи злочинів найбільш небезпечною і віднесення її законодавцем, як правило, до тяжких або особливо тяжких злочинів, відповідно до класифікації ступеня тяжкості злочинів, наведеної у ст. 12 КК. Без належної кримінально-правової охорони цих суспільних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів.

Тема цієї роботи наразі є актуальною у зв’язку із нестабільною політичною ситуацією в Україні та значним поширенням проявів сепаратизму та інших загроз національній безпеці. Верховна Рада України 24 березня 2014 року у першому читанні і в цілому прийняла проект Закону №4524-1 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України», метою якого є посилення кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України, а також доповнення першого розділу Особливої частини кримінального закону статтею 114-1, що передбачає відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Прийняття цього законопроекту обумовлено ситуацією, що склалася в Криму та інших регіонах України, у зв’язку з поширенням випадків посягання на територіальну цілісність та недоторканість країни.

Розділ і. Загальна характеристика, поняття та види злочинів проти основ національної безпеки України

Злочини проти основ національної безпеки України – це передбачені кримінальним законом умисні суспільно небезпечні дії, що посягають на суверенітет, конституційний лад чи територіальну недоторканість держави.

Родовим об’єктом зазначених злочинів виступають суспільні відносини, що забезпечують існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. [1, с.7]

З об’єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України здійснюються шляхом активної поведінки – дії. При цьому законодавець конструює більшість з них як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту здійснення самого діяння, незалежно від настання фактичної щкоди національній безпеці України. Деякі з цих злочинів конструюються як усічені склади – момент їх закінчення переноситься на стадію готування або замаху на злочин. [2, с.87] Час і обстановка вчинення зловину є обов’язковими ознаками лише для однієї з форм державної зради – перехід на бік ворога може бути вчинений тільки у воєнний час або у період збройного конфлікту. [3, с. 85]

За загальним правилом, суб’єктом злочинів проти основ національної безпеки України може бути фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла загального віку кримінальної відповідальності – 16-ти років. З метою привенції діянь, що становлять значну суспільну небезпечність, законодавець підвищив відповідальність за такі злочини, знизивши вік, з якого вона може наставати, тому, відповідно до положень ст.22 КК, особи, що вчинили злочини, зокрема передбачені ст.112 і ст.113 підлягають кримінальній відповідальності у віці від 14 років. [4] Для двох складів злочинів характерним є спеціальний суб’єкт:

1) ст. 111 КК — тільки громадянин України;

2) ст. 114 КК — тільки громадянин іноземної держави або особа без громадянства.

Для двох злочинів суб’єкт злочину є кваліфікуючою ознакою (ст. ст. 109, 110 КК) — це представник влади. [3, с. 85]

Високий рівень суспільної небезпечності зазначених вище діянь знаходить свій прояв і в суб’єктивних ознаках складів злочинів: суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини і, у переважній більшості випадків, метою (насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону, ослаблення держави). [5, с.12-14] В свою чергу мотиви, тобто внутрішні спонукання, якими керується суб’єкт при вчиненні злочину, можуть бути різними і, за загальним правилом, на кваліфікацію діяння не впливають. Виключення становить злочин, передбачений ст. 112 КК– посягання на життя державного чи громадського діяча. В диспозиції цієї статті зазначено, що діяння має бути вчинене у зв’язку з державною чи громадською діяльністью вказаних осіб. Отже, мотивами вчинення цього злочину можуть бути тільки такі: бажання не допустити чи припинити державну чи громадську діяльність певної особи, змінити її характер, або помста за таку діяльність. [6, с.275]

При визначенні видів злочинів проти основ національної безпеки України слід виходити, передусім, із того, що загроза національній безпеці України може здійснюватися у різних сферах. Традиційно критерієм класифікації виступає безпосередній об’єкт злочинів. На підставі викладеного можна виділити наступні їх види:

1) злочини, що посягають на відносини, що забезпечують охорону основ національної безпеки у політичній сфері: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109 КК); посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (ст. 110 КК); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК);

2) злочини, що посягають на відносини з умов, що забезпечують охорону основ національної безпеки України у сфері державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державної, економічної, науково-технічної та інформаційної безпеки України: державна зрада (ст. 111 КК); шпигунство (ст. 114 КК);

3) злочини, що посягають на відносини з умов, що забезпечують охорону основ національної безпеки в економічній, екологічній сферах та сфері обороноздатності. До них відноситься диверсія (ст. 113 КК). [3, с.84]