Розділ VI. Диверсія

Основний безпосередній об’єкт диверсії – національна безпека економчній, екологічній і воєнній сферах відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії. Крім того, для цього злочину характерним є обов’язковий додатковий об’єкт, який є альтернативним і має різний зміст у різних формах цього злочину: це життя та здоров’я особи, власність, довкілля.

Предметом диверсії можуть бути:

• будівлі, споруди та інші об’єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, від дільності яких залжить життєдіяльність певних регіонів чи інших великих триторій, належне функціонування певних галузей економіки, структур дежравного управління, у тому числі підприємства, зруйнування чи пошкодження яких само по собі є фактором небезпеки;

• шляхи та засоби сполучення, навто-, газопроводи тощо;

• земельні угіддя, водойми, ліси тощо;

• стада тварин;

• посіви сільськогосподарських та інших культур.

Об’єктивна сторона диверсії полягає у вчиненні суспільно небезпечних дій (зокрема, вибухів, підпалів), спрямованих на:

1. масове знащення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їньому здоров’ю: вчинення зазначених дій спрямовано на заподіяння смерті або шкоди здоров’ю значної кількості громадян і тому винний вдається до загальнонебезпечних способів – вибухів, підпалів, аварій, затоплень тощо;

2. зруйнування чи пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення – підприємств, споруд, шляхів і засобів сполучення, засобів зв’язку або іншого державного майна полягяє як у повному їх знищенні, так і у частковому пошкодженні таких об’єктів будь-яким способом;

3. радіоактивне забруднення: у Законі України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» під диверсією розуміються будь-які навмисні дії окремої особи або групи осіб щодо ядерних установок, ядерних матеріалів, інших джерел іонузуючого випромінювання у процесі їх використання, зберігання або перевезення та радіоактивних відходів у процесі поводження з ними, які прямо чи опосередковано можуть створити загозу для здоров’я та безпеки персоналу, населення та довкілля внаслідок впливу іонізуючого випромінювання або викиду радіоактивних речовин [24];

4. масове отруєння – масове захворювання, виникнення якого зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг;

5. поширення епідемій (масове поширення інфекційних хвороб серед населення відповідної території в короткий проміжок часу) [25], епізоотій (масове поширення інфекціних хвороб серед сільськогосподарських, домашніх, зоопаркових, лабораторних, диких тварин, птахів, риби тощо), епіфітотій (значне поширення грибкових, вірусних чи бактеріологічних захворювань сільськогосподарських рослинних культур, лісових насаджень, водних та інших рослин).

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла пониженого віку кримінальної відповідальності незалежно від її громадянства чи підданства.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.113 КК характеризується прямим умислом та спеціальною метою. Зокрема за цією ознакою суб’єктивної сторони розглядуваного злочину слід відмежовувати диверсію від суміжних складів злочинів як, наприклад, умисне вбивство двох чи більше осіб або способом, небезпечним для життя багатьох осіб, терористичний акт, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, умисне знищення або пошкодження майна, низки злочинів проти довкілля тощо. Вказана мета передбачає бажання ослабити державу, заподіяти шкоду її економічній системі, обороноздатності, внутрішній безпеці, знизити її економічний, науково-технічний, військовий потенціал тощо.