Розділ іv. Державна зрада

Диспозиція ст.111 КК розкриває зміст поняття «державна зрада» наступним чином: діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. З цього випливає, що безпосереднім об’єктом зазначеного злочину є суспільні відносини, що забезпечують зовнішню та внутрішню безпеку України – державний суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, обороноздатність, державну, економічну або інформаційну безпеку.

Об’єктивна сторона цього посягання скронструйована в законі як злочин із формальним складом і полягає у вчиненні хоча б однієї з альтернативних дій, вичерпний перелік яких наведений у диспозиції ч.1 ст.111 КК:

1. перехід на бік ворога: полягає у наданні допомоги державі, з якою Україна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлікту. Форми вчинення такого діяння можуть полягати у переході на службу до ворожої армії, участі в бойових діях на боці ворога або в розташування його військ з метою надання допомоги в боротьбі проти України. Об’єктивна сторона злочину у разі вчинення такого діяння вимагає наявності відповідної обстановки вчинення злочину – воєнного стану або збройного конфлікту. Перехід на бік ворога є закінченим злочином з моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду Україні. Факт надання згоди на виконання таких дій є готуванням до вчинення злочину і, відповідно до положень ст.17 КК залишає можливість добровійльно відмовитися від доведення злочину до кінця. Згідно зі ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнним станом визнається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. [14] Поняття «збройний конфлікт» має самостійне правове значення для кваліфікації, якщо такий конфлікт відбувається поза межами воєнного стану, або взагалі у мирний час;

2. шпигунство – це передача або збирання з метою передачі іноземній державі чи організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю. [15, с.128] Під державною таємницею, відповідно до чинного законодавства, слід розуміти вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. [16] Звід відомостей, що становлять державну таємницю наведений у відповідному наказі Служби Безпеки України від 12.08.2005 р., № 440. З метою вдосконалення процедур із вирішення питань щодо передачі державної таємниці іноземним державам та міжнародним організаціям, забезпечення при цьому додержання інтересів національної безпеки України, законодавства України та відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну таємницю" Президентом України було видано указ від 14.12.2004р., №1483/2004, відповідно до якого підставою для передачі секретної інформації іноземній стороні є міжнародний договір України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або мотивоване розпорядження Президента України. Дозвіл на передачу секретної інформації відповідно до цього Положення оформляється Службою безпеки України за наявності зобов'язань або письмових гарантій іноземної сторони щодо забезпечення охорони секретної інформації, в тому числі недопущення її надання третій стороні. [17] За наявності законних підстав для передачі певної інформації, наведених вище, наявність складу злочину, передбаченого ст.111 КК, виключається;

3. надання іноземній державі, іноземнцій організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України: на сучасному етапі однією із основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України та стабільності у суспільстві є розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб. [18]

Підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов’язану:

• зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом (це можуть бути дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, посягання на життя державного діяча тощо);

• з втручанням у міжнародну політику України (наприклад, несанкціоноване відповідними органами державної влади України розірвання дипломатичних чи консульських стосунків з іншою державою, зрив важливих міждержавних переговорів або глобальних міждержавних форумів);

• з втручанням у внутрішню політику (скажімо, організація міжконфесійних, міжетнічних та інших конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, фінансування, оснащення чи інше забезпечення незаконних збройних формувань на території України, організація інформаційної експансії з боку інших держав);

• зі спробою зміни території України (організація не передбачених Конституцією України референдумів тощо);

• зі спробою знизити обороноздатність України (організація і вчинення диверсій у формі дій, спрямованих на зруйнування об’єктів, які мають важливе оборонне значення, прийняття рішень про згортання наукових досліджень у галузі військової науки і техніки, свідоме гальмування приведення мобілізаційних планів у відповідність до сучасних умов, винахід спеціальних вірусів чи внесення їх у комп’ютерні системи з метою утруднення їхньої роботи або знищення накопиченої на магнітних носіях важливої для виконання завдань оборони інформації тощо);

• зі створенням умов для діяльності на території України іноземних розвідок (вербування агентури серед жителів України, підбір кандидатів-для вербування.та завчасний підкуп службових осіб, зокрема тих, що допущені до інформації “особливої важливості”, підготовка явочних квартир, надання допомоги у придбанні документів прикриття для іноземних розвідників, влаштування їх на посади, пов’язані з можливістю доступу до конфіденційної інформації);

• з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав (ініціювання розірвання торговельних зв’язків України з іншими державами, підписання від імені України явно економічно невигідних для неї зовнішньоекономічних контрактів, вчинення диверсій у формі дій, спрямованих на зруйнування об’єктів, які мають важливе народногосподарське значення) тощо.

Змова винного з іншою особою про насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або про захоплення державної влади кваліфікується тільки за ч. 1 ст. 109, проте змова громадянина України з представником іноземної держави чи іноземної організації, змістом якої є отримане першим від другого завдання вчинити дії по насильницькій зміні чи поваленню конституційного ладу або по захопленню державної влади, кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 і ч. 1 ст. 111.

Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати й допомога у провед’енні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо. [6, с.269-270]

Допомога в проведенні підривної діяльності може передбачати сприяння резидентам (таємним представникам іноземних розвідок, укриття розвідника або його спорядження, надання йому транспортних засобів, а також іншої техніки), надання різних матеріалів, продуктів харчування, приховування слідів вчинених ним злочинів, вербування агентів для проведення підривної діяльності проти України. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа за завданням іноземних держав або їх представників організує або здійснює на шкоду Україні будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України. У таких випадках відповідальність настає за сукупністю злочинів. [2, с.91]

Державна зрада є закінченим злочином з моменту вчинення хоча б однієї з розглянутих дій, незалежно від того, призвела вона до спричинення шкоди державним інтересам України чи ні. [15, с. 129]

Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути виключно громадянин України, що досяг загального віку кримінальної відповідальності. Якщо під час провадження у справі буде встановлено, що особа, яка обвинувачується у державній зраді, має, крім українського, ще й громадянство чи підданство іншої дрежави, слід виходити із того, що відповідно до положення ст.5 Конституції в Україні існує єдине громадянство і набуття нею іноземного громадянства виключає її з числа громадян України, оскільки, згідно із п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про громадянство України» підставою для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави. [19] А отже, вчинені такою особою шпигунські дії підлягають кваліфікації за ст.114 КК. Співучасниками ж такого злочину можуть бути іноземці та особи без громадянства. Якщо зграджує державі службова особа, використовуючи при цьому владу чи службове становище, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.111 і 364 (423) КК.

Суб’єктивна сторона державної вради характеризується виною у виді прямого умислу. Слова «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічний чи інформаційній безпеці України» визначають суб’єктивну спрямованість умислу в діях винного і не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння, оскільки їх настання чи ненастання на кваліфікацію ніяким чином не впливає.

Окремої уваги потребує встановлення мети вчинення відповідних дій при державній зраді. При вчиненні цього злочину у першій чи другій його формах мета вчинення відповідних дій має враховуватися для правильної кваліфікації. [6, с.271] Такою метою є заподіяня шкоди національній безпеці України. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними: користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання в іншій країні тощо, проте для кваліфікації значення не мають.

Частина 2 ст.111 КК містить заохочувальну норму, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності. Обов’язковими умовами звільнення від кримінальної відповідальності є наявність трьох обставин:

1. отримання громадянином України злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації, їх представників;

2. невчинення жодних дій на виконання цього завдання;

3. добровільна заява органам державної влади про свій зв’язок з ними і про отримане завдання.

Відсутність хоча б однієї з вказаних обставин виключає можливість застосування цієї норми.