Розділ V. Посягання на життя державного чи громадського діяча

Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст.112 КК, є суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування всіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої та судової), а також політичних партій. Додатковим обо’язковим об’єтом цього злочину виступає життя людини – державного чи громадського діяча.

Спецефічною ознакою об’єктивної сторони складу злочину є потерпілий. Диспозиція ст.112 КК містить вичерпний перелік осіб, які можуть бути визнані потерпілими від зазначеного злочину. Це, зокрема:

1. Президент України (з моменту складення присяги і до моменту складення такої присяги новообраним Президентом України відповідно до ст.104 КУ);

2. Голова Верховної Ради України (з моменту прийняття постанови про його обрання і до моменту прийняття відповідної постанови про його відкликання згідно зі ст.88 КУ);

3. народний депутат України (з моменту складення присяги і до моменту припинення повноважень на підставі ст.81 КУ);

4. Прем’єр-міністр України (з моменту прийняття рішення Президентом про його призначення і до моменту прийняття президентом рішення про його відставку або до складення повноважень перед новообраним Президентом України відповідно до ст.114 КУ);

5. член Кабінету Міністрів України (з моменту прийняття рішення Президентом України про призначення і до моменту прийняття рішення про відставку, або з моменту відставки Прем’єр-міністра України, а при продовження виконання КМУ своїх повноважень після складання повноважень перед новообраним Президентом України або при прийнятті ним відставки, - до початку роботи новосформованого уряду, відповідно до ст.115 КУ);

6. голова чи суддя Конституційного Суду України (з моменту його обрання на спеціальному пленарному засіданні КСУ і до моменту обрання нового Голови або до прийняття рішення про дострокове звільнення з цієї посади, а суддя КСУ – з моменту складення присяги після його призначення і до моменту прийняття рішення про припинення його повноважень КСУ чи ВРУ – залежно від підстав припинення повноважень відповідно до ст.148 КУ);

7. голова чи суддя Верховного Суду України (з моменту його обрання і до моменту звільнення пленумом ВСУ, а суддя – з моменту обрання його на цю посаду ВРУ і до моменту прийняття ВРУ рішення про припинення його повноважень відповідно до ст.128 КУ);

8. голова або суддя вищих спеціалізованих судів України;

9. Генеральний прокурор України (з моменту призначення на посаду Президентом України за згодою ВРУ і до моменту звільнення з посади рішенням Президента і за згодою ВРУ або відставки з посади у зв’язку з вотумом недовіри відповідно до ст.122 КУ);

10. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (з моменту складення присяги після прийняття постанови ВРУ про його призначення на цю посаду і до моменту складення присяги новообраним Уповноваженим, або подання заяви про складення повноважень, або набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього чи рішенням суду про визнання особи, яка обіймає цю посаду безвісти відсутньою чи оголошення її померлою, або прийняття постанови ВРУ про звільнення з посади відповідно до ст.ст.6, 9 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини») [20];

11. Голова Рахункової палати (з моменту прийняття ВРУ постанови про призначення на посаду і до моменту призначення нового Голови Рахункової палати по закінченні строку повноважень попереднього, або прийняття ВРУ постанови про дострокове звільнення, або зупинення діяльності Рахункової палати відповідно до ст.10 Закону України «Про Рахункову палату України») [21];

12. Голова Національного банку України (з моменту прийняття ВРУ за поданям Президента України постанови про призначення на посаду і до моменту прийняття в такому ж порядку постанови про звільнення з посади;

13. керівник політичної партії (з моменту обрання на цю посаду і до моменту звільнення з посади в порядку, встановленому законами України і статутом відповідної партії).

Деякі з перелічених осіб окрім того користуються міжнародним захистом, відповідно до Конвенції про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі диломатичних агентів. Так, згідно із зазначеною міжнародною угодою, особою, що користується міжнародним захистом є зокрема глава держави, глава уряду, міністр закордонних справ. [22]

Не може кваліфікуватися за ст.112 КК посягання на життя осіб, які є членами сім’ї чи тимчасово виконують обов’язки зазначених вище державних чи громадських діячів. Посягання на життя колишніх Президента України, Голови ВРУ, народного депутата України та інших, вчинене у зв’язку з їх державною діяльністю у минулому, слід кваліфікувати за п.8 ч.2 ст.115 КК (умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку), оскільки при кваліфікації діяння важливим є не тільки мотив, а й фактичний статус потерпілого.

З об’єктивної сторони розглядуваний злочин полягає у посяганні на життя державного чи громадського діяча, що означає вбивство або замах (як закінчений, так і незакінчений) на вбивство такої особи, які можуть проявлятися як в активних діях, так і у бездіяльності.

Виходячи з наведеної характеристики, цей злочин вважається закінченим або з моменту настяння смерті зазначених осіб (як злочин із матеріальним складом), або з моменту вчинення замаху на вбивство (як злочин з усіченим складом).

Спосіб, місце, час, засоби та знаряддя вчинення злочину на кваліфікацію не впливають. [15,с.130]

Вбивство державого чи громадського діяча повністю охоплюється диспозицією ст.112 КК і додаткової кваліфіцікації за ст.115 КК не вимагає. Заподіяння шкоди здоров’ю державного чи громадського діяча, навіть і з мотивів помсти за його професійну діяльість, яке заідомо ля винного не могло спричинити смерть, кваліфікується як відповідний злочин, передбачений розділами ІІ або ХV Особливої частини КК.

Суб’єктом злочину може бути фізична осудна особа (незалежно від громадянства), яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у виді прямого умислу, обов’язковою ознакою якого є усвідомлення особою, яка його вчиняє, що потерпілим є держвний чи громадський діяч або керівник політичної партії і що посягання здійснюється у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, з метою унеможливити чи ускладними діяльність відповідної гілки влади або політичної партії, змінити її характер, а також з мотивів помсти за таку діяльність через посягання на життя керівників або представників цих установ чи організаій. Посягання на життя вказаних осіб, що не пов’язане з виконанням ними такої діяльності (наприклад, на грунті особистих відносин) слід кваліфікувти як злочин проти життя та здоров’я особи.

У будь-якому разі для кваліфікації злочину за ст.112 КК достатньо, щоб ініціатор посягання на життя державного чи громадського діяча (організатор, підбурювач, замовник, чи хоча б один із виконавців, якщо їх двоє і більше) керувався вказаними вище мотивами. Інші співучасники можуть діяти з будь-якими мотивами, в окремих випадках це мож мати значення для кваліфікації.

Певні складнощі можуть виникати при кваліфікації посягання на життя державного чи громадського діяча у випадку, коли безпосередній виконавець не усвіомлював на чиє саме життя і за яких первинних мотивів він посягає, але його наміром охоплювалося вчинення зазначених дій на замовлення. За таких умов діяння винного слід кваліфікувати за п.11 ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення, а у випадку, коли винна особа розраховує на винагороду за вчинене нею діяння, то і за п.6 ч.2 ст.115 КК (вбивство з корисливих мотивів).

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїни «Про судову практику у справахпро злочини проти життя і здоров’я», у випадках, коли винна особа, вчинюючи умисне вбивство, керувалась не одним, а декількома мотивами, судам налжить з’ясовувати, який із них бу домінуючим, і кваліфікувати злочинні дії за тим пунктом ч.2 ст.115 КК, яким визначено відпвідальність за вчинення вбивства з такого мотиву. Разом з тим в окремих випадках залежно від конкретних обставин справи можлива кваліфікація дій винної особи і за кількома пунктами ч.2 ст.115 КК, якщо буд встановлено, що передбачені ними мотиви (мета) рівною мірою викликали у винного рішучість вчинити вбивство. [23, с.184]

Коли безпосередній виконавець злочину усвідомлює, що посягає на життя державного чи громадського діяча у зв’язку з його професійною діяльністю, його дії слід кваліфікувати за ст.112 КК, а дії замовника за відповідною частиною ст.27 та ст.112 КК. Додаткової кваліфікації за п.11 ч.2 ст.115 КК у такому випадку не потрібно, оскільки посягання на життя державного чи громадського діяча охоплює всі ознаки умисного вбивства. [6, с.276]

Якщо винний, бажаючи вбити потерпілого, вказаного у диспозиції ст.112 КК у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, помилився і позбавив життя іншу людину, його дії слід кваліфікувати за правилами фактичної помилки: за ст.ст.15 та 112 КК як замах на злочин, котрий він мав намір вчинити, та за відповідною частиною ст.115 КК.

Якщо таке посягання було вчинене громадянином України на завдання іноземної держави, організації чи їх представників, діяння слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 111 та 112 КК. [15, с.130]