Розділ іі. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст.109 КК, є суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України, встановлений Конституцією і законами України порядок створення і діяльності вищих органів державної влади, порушення якого створює загрозу національній безпеці у політичній сфері. Його додатковим факультативним об’єктом може виступати встановлений порядок виконання представниками влади своїх службових повноважень.

Правовою підставою криміналізації діянь, зазначених у диспозиції ст.109 КК є ст.5 Основного Закону, згідно із якою носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга); виключно народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами (частина третя).

Розглядаючи положення частини четвертої статті 5 Конституції України "ніхто не може узурпувати державну владу" у системному зв'язку з положеннями частин другої, третьої цієї статті, іншими положеннями Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об'єднаннями тощо. [7]

Конституційний лад – це цілісна система соціально-правових відносин та інститутів, які підпорядковані безумовним моральним і конституційним вимогам. [8, с.59] Його складовими є:

1. суверенітет держави (верховеснство і самостійність державної влади усеперидні країни та її незалежність у міжнародних відносинах);

2. форма правління (спосіб організації державної влади, за яким єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, главою держави – Президент України, вищим органом виконавчої влади – Кабінет Міністрів України та ін.);

3. державний устрій (унітарний з відповідним поділом владних повноважень між вищими і центральними та місцевими органами державної влади) та цілісність території;

4. державний режим (демократичний, що зокрема передбачає можливість здійснення народного волевиявлення через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії, гарантії місцевого самоврядування, захист державою прав і свобод людини і громадянина, ґрунтування суспільного життя на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності).

Державна влада – це система сформованих в порядку, передбаченому Конституцією та законами України, органів, які уособлюють собою владу глави держави, законодавчу, виконавчу і судову владу – Президент України, парламент, вищі, центральні та місцеві органи виконавчої влади, вищі та місцеві органи судової влади, - а також органи місцевого самоврядування і контрольно-наглядові та деякі інші органи, які, користуючись певною незалежністю, de-jure не належать до трьох головних гілок влади (прокуратура, Національний банк України, Рахункова палата України, Вища рада юстиції тощо).Таким чином, існуюча в Україні державна влада є частиною її конституційного ладу.

Під державною владою слід розуміти лише легітимну владу. Тому дії, спрямовані на захоплення раніше узурпованої іншими особами, нелегітимної державної влади, не містять складу розглядуваного злочину, і, якщо фактично вчинене діяння не містить складу іншого злочину, мають розглядатися лише у політичній, а не правовій площині. [6, с.261]

У диспозиції ст.109 поняття «державна влада» зостосовується, так би мовити, у вузькому значення. Іншими словами, мову можна вести про кримінальну відповідальність за дії, вчинені з метою неконституційного захоплення влади Президента України, законодавчої, вищої виконавчої або вищої судової влади, оскільки тільки за умови отримання такої влади особа може заподіяти суттєвої шкоди національній безпеці. Розділ ІІ Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» містить вичерпний перелік органів державної влади, посадових осіб та об’єктів щодо яких здійснюється державна охорона з метою забезпечення їх нормального функціонування. [9]

З об’єктивної сторони злочин може виявлятися у таких формах:

1. дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. В законі не вказується навіть приблизний перелік відповідних дій, проте, виходячи із мети їх вчинення, до них можна віднести лише такі дії, вчинення яких фактично може бути засобом її досягнення: створення з вказанною метою не передбачених законодавством воєнізованих чи збройних формувань, захоплення й утримання будівель, що забезпечують діяльність органів державної влади, створення незаконних вищих органів влади тощо. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідних дій незалежно від настання наслідків;

2. змова про вчинення таких дій – угода, досягнута між двома чи більше особами, про спільне вчинення насильницьких дій з метою, вказаною у ч.1 ст.109 КК. Злочин вважається закінченим з моменту досягнення згоди щодо спільного його вчинення;

3. публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади – хоча б одне відкрите звернення (усне чи письмове, за допомогою технічних засобів) до невизначеного кола осіб, в якому висловлюються ідеї, погляди чи вимоги, спрямовані на те, щоб шляхом поширення їх серед населення схилити певну кількість осіб до вчинення дій, передбачених ч.1 ст.109 КК. Публічність є оціночним поняттям і питання про її наявність має вирішуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням часу, місця, обстановки вчинення закликів тошо. Злочин у цій формі є закінченим з моменту висловлення особою відповідного заклику;

4. розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій: є самостійною формою об’єктивної сторони цього злочину і передбачає ознайомлення з такими матеріалами інших осіб або створення умов для такого ознайомлення – підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках оголошень, розсилання листів. Слід зазначити, що в цьому випадку відповідні матеріали виступають засобами вчинення злочину. У зв’язку із великою суспільною небезпечністю вказаного злочину та розглядуваної форми його вчинення зокрема, з метою підвищення рівня правової свідомості та обізнаності населення з питань запобігання і припинення терористичної діяльності Кабінетом Міністрів України у розпорядженні від 12 вересня 2012 року № 672-р «Про інфомаційно-роз’яслювальні заходи у сфері боротьби з тероризмом» Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству оборони, Міністерству надзвичайних ситуацій, Державному комітету телебачення і радіомовлення, іншим суб'єктів, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, та суб'єктам, що згідно із законодавством залучаються до боротьби з тероризмом, рекомендовано забезпечити своєчасне виявлення та припинення розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, до посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. [10] Розповсюдження матеріалів є закінченим злочином з моменту, коли хоча б частка вказаних матеріалів потрапила до адресатів. Оскільки законодавець використовує цей термін у множині, розповсюдження одного примірника вілповідного матеріалу не містить складу злочину. Виготовлення, зберігання, носіння таких матеріалів з метою їх розповсюдження кваліфікаується як готування до вчинення злочину за ст.14 і ч.2 ст.109 КК.

Частина 3 ст. 109 КК містить перелік кваліфікуючих ознак, що підвищують ступінь суспільної небезпечності злочинних діянь а отже і обтяжують кримінальну відповідальність за них. Такими ознаками виступають зокрема:

1. вчинення дій, вказаних у диспозиції, представников влади;

2. вчинення цих дій повторно (хоча б у другий раз);

3. вчинення їх організованою групою (3 або більше особами);

4. вчинення вказаних дії з використанням засобів масової інформації (друкованих, електронних, аудіовізуальних).

Суб’єктом виступає фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку. Якщо ж злочин вчинено спеціальним суб’єктом – представником влади, це є обтяжуючою обставиною і діяння підлягає кваліфікації за ч.3 ст.109 КК. Представники влади – це, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості: народні депутати, судді, прокурори, слідчі, оперативний склад СБУ,правцівники міліції, державні інспектори, військові коменданти тощо. [6, с.1049]

Суб’єктивна сторона злочну характеризується прямим умислом. Крім того, для цього злочину у перших двох його формах характерною є спеціальна мета – насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Однак, слід додати, що відповідальність за ції дії моє нести й особа, яка вчинила ці дії ха дорученням інших осіб за певну винагороду, тобто з корисливих мотивів.