6. Психосинтез р.Ассаджіолі.

На початку 20 століття Роберто Ассаджіолі, з'єднавши в своїй психотерапевтичній практиці різні прийоми і підходи психотерапії, розробив новий метод лікування, якому дав назву «психосинтез». Створення психосинтезу було спробою поєднати все найкраще, створене З. Фрейдом, К. Юнгом, П. Жане та ін., а також створити можливості для самопізнання особистістю себе, самовизволення її від ілюзій і перебудови навколо нового «центру Я».

Для досягнення гармонійної внутрішньої інтеграції, осягнення істинного «Я» і формування правильних взаємин з іншими людьми Ассаджіолі запропонував наступний підхід:

1. Глибоке пізнання своєї особистості.

2. Контроль над складовими частинами своєї особистості.

3. Осягнення свого «Вищого Я» (див. модель) - виявлення або створення об'єднуючого центру.

4. Психосинтез: формування або перебудова особистості навколо нового центру.

7. Генетичний підхід до розвитку особистості с.Д.Максименка

Особистість – це форма існування психіки людини,яка являє собою цілісність,здатну до саморозвитку,самовизначення,свідомої предметної діяльності і саморегуляції та має свій унікальний і неповторний внутрішній світ.

Змістовні ознаки особистості:

• Цілісність(єдність біологічногоБ,соціальногоС,духовногоД)

• Унікальність(неповторність=своєрідність взаємодії БСД,постійний саморух і саморозвиток)

• Активність(довільність-мимовільність)

• Здатність до самовираження(творчість)

• Незавершеність

• Неможливість пізнати людину до кінця

• Здатність до саморегуляції(базова,вольова,смислова)

Експериментально – генетичний метод: предметність діяльності і відповідна до неї інтерпсихічна форма зорганізується і відбувається самим експериментатором з урахуванням відомих механізмів теоретичних положень. Цей метод дає можливість проаналізувати і інтегрувати вихідне системо утворююче начало особистості – НУЖДУ.

4 принципи вивчення особистості(в основі генетичної психології):

1. Принцип аналізу за одиницями.

2. Принцип історизму.

3. Принцип системності

4. Принцип проектування.

Генетико – психологічна структура особистості:

1. Внутрішній світ.

2. Характер.

3. Психічні стани.

4. Біопсихічна підструктура.

5. Досвід.

6. Пізнавальна сфера.

7. Спрямованість.

8. Здібності.

8. Підхід б. Скінера до психології особистості.

Для пояснення поведінки біхевіоризм використовує два основні поняття: стимул (S) і реакція (R); при цьому свідомість та інші суб'єктивні поняття заперечуються. Біхевіористи намагаються мати справу тільки з тими фактами, які можна спостерігати.

Американський психолог Б.Скіннер розглядає особистість як ізольовану самість, якій немає місця в науковому аналізі поведінки. Для характеристики особистості він вводить поняття „паттерн", яким позначає деяку сукупність реакцій поведінки. Особистість є сумою паттернів. Кожна індивідуальна реакція грунтується на попередньому досвіді та генетичній історії.

Б.Скіннер суттєво розширив схему утворення умовних рефлексів І.П.Павлова, запропонувавши модель так званого оперантного обумовлювання - нагороди за бажані і покарання за небажані реакції. Позитивні та негативні стимули, що підкріплюють поведінку, регулюють і управляють нею.

Б.Скіннер заперечує спонтанність поведінки і її джерел, що лежать поза життєвим досвідом людини. Його цікавить управління поведінкою, а не її прогнозування.