Тема 10. Ринок досконалої конкуренції

Програмні питання:

10.1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.

10.2. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.

10.3. Рівновага підприємства та галузі у короткостроковому періоді.

10.4. Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді.

Виробники товарів пропонують свою продукцію на ринку, де вони взаємодіють з іншими виробниками, споживачами та іншими суб'єктами ринкових відносин. Умови взаємодії учасників і ціноутворення на ринках залежать від типу ринкової структури.

Досконала конкуренція — це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

• дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання продукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);

• однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є однаковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових послуг та особистих зв'язків між постачальниками та покупцями), інакше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

• прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;

• відсутність вхідних і вихідних бар'єрів до ринку.

Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представлені ринковим попитом і ринковою пропозицією. На графіку відповідні криві перетинаються в точці рівноваги попиту і пропозиції.

Ринкова рівновага— це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Стану ринкової рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару (рис. 10.1.).

Як видно з графіка, встановлення ціни більшої за рівноважну (Р₁ > Р_Е) призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рівноважну (Р₁ < Р_Е) — до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан.

Рис.10.1.Ринкова рівновага

Вихід ринку зі стану рівноваги відбувається під впливом чинників, що зумовлюють як зміну попиту чи пропозиції, так і одночасну одно- чи різноспрямовану їх зміну (рис. 10.2).

При цьому змінюється як рівноважна ціна, так і рівноважна кількість товару.

Рис. 10.2. Вплив зміни попиту та пропозиції на стан рівноваги, рівноважну ціну

та рівноважну кількість товару на ринку.

За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «рrісе-tакеr», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, який споживачі мають намір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар. Тобто обсяг попиту може дорівнювати Q₁, Q₂, Q₃,... за рівноважної ринкової ціни Р_Е (рис. 10.3).

Рис. 10.3. Лінія попиту підприємства в Рис. 10.4. Попит, середній, граничний

умовах досконалої конкуренції та загальний дохід підприємства

При цьому середній виторг підприємства АR, його граничний виторг МR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг ТR збільшується зі збільшенням випуску продукції (рис. 10.4.).

За умов будь-якої ринкової структури підприємство намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний обсяг виробництва. Для визначення максимального значення функції прибутку використовуються методи диференціального обчислення. Нехай функція прибутку має вигляд:

П = TR – TC (10.1)

Тоді її максимум буде досягнуто за умови:

= 0

тобто МR-МС = 0, або МR = МС (10.2)

Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності

МR= МС = Р (10.3)

За інших рівних умов підприємство для встановлення максимуму свого прибутку може використовувати два порівняльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних витрат, за другим — зіставляються граничні величини виторгу та витрат (рис. 10.5).

Рис. 10.5. Вибір обсягу виробництва за критерієм максимуму прибутку:

а — зіставлення загального виторгу і загальних витрат;

б — порівняння граничного виторгу і граничних витрат

У довгостроковому періоді всі види витрат фірми є змінними, фірма може змінити масштаб виробництва, прийняти рішення вийти з галузі, тобто припинити виробництво, або увійти в галузь, тобто розпочати виробництво. Внаслідок вільного входу та виходу фірм їх число в конкурентній галузі змінюється.

Оптимальний обсяг випуску, що максимізує прибуток у довгостроковому періоді, визначається за двоетапною процедурою. На першому етапі фірма обирає оптимальний обсяг виробництва, для якого ціна буде дорівнювати довгостроковим граничним витратам: . На другому етапі фірма вирішує, чи функціонувати їй взагалі. Для цього потрібно проаналізувати, з яким результатом може випускатись оптимальний обсяг.

На рис. 10.6 зображені криві короткострокових і довгострокових граничних і середніх витрат. За ціною фірма в короткостроковому періоді розширює виробництво до обсягу, для якого. При цьому фірма має можливість максимізувати економічний прибуток в сумі, що відповідає площі прямокутника. В точці встановлюється короткострокова рівновага.

Я

Рис. 10.6 Максимізація прибутку фірмою у довгостроковому періоді

кщо менеджери фірми вважають, що ринкова ціна тривалий період залишатиметься на рівні, то обсяг випуску розшириться до, де виконується умова максимізації прибутку. Нова рівновага в точцінастає на ефективнішому масштабі виробництва. Тут граничний прибуток зростає віддо, а загальна сума економічного прибутку – до величини прямокутника. Досягнута довгострокова рівновага в точці буде також і короткостроковою, тому що великий надприбуток може привабити нові фірми, на ринку з’явиться надлишок товарів і ціна впаде.

Зниження ціни змусить фірму скорочувати виробництво доти, доки обсяги випуску не досягнуть , де в точцівиконується умова. Тут ціна стає рівною також і довгостроковим середнім витратам:. Це означає, що фірма потрапила у стан беззбитковості. Обсягє оптимальним, тому що забезпечує нормальний конкурентний прибуток, достатній для того, щоб утримати фірму в даній галузі як завгодно довго. Будь-яке відхилення від погіршує положення фірми за ціни , тому що вона стає збитковою. Отже, рівновага фірми в точціз обсягом і ціною беззбитковості є рівновагою довгострокового періоду.

Коли ринкова ціна падає нижче ціни беззбитковості, економічний прибуток стає від’ємним, і якщо менеджери не сподіваються швидко покращити становище фірми, тоді потрібно розглянути можливість виходу фірми з галузі. У довгостроковому періоді фірма не може працювати, якщо не відшкодовує всіх витрат виробництва .

Стратегія довгострокового функціонування фірми на ринку:

• обрати обсяг випуску, для якого ;

• вступити на ринок, якщо ;

• вийти з ринку, якщо .

Довгострокова рівновага конкурентного ринку пов’язана з переливом інвестиційного капіталу із галузі в галузь, і досягається, коли настає галузева рівновага. Сигналом, який спонукає будь-яку фірму до входження в галузь, або надає інформацію про недоцільність перебування в галузі, слугує прибуток, який забезпечується рівноважною ринковою ціною. Дослідження процесу встановлення довгострокової рівноваги в конкурентній галузі виявило феномен, який дістав назву парадоксу прибутку.

Запитання для самоконтролю:

1. Сформулюйте характерні риси ринку досконалої конкуренції.

2. Якими є відомі Вам методи визначення умов максимізації прибутку?

3. Ринкова рівновага попиту і пропозиції та її зміни під впливом різних факторів.

4. Вплив різних факторів на зміну рівноважного обсягу та рівноважної ціни.

5. Чи завжди можливе встановлення рівноваги між попитом і пропозицією? Поясніть за допомогою прикладів, проілюструйте графічно.

6. Наслідки державного регулювання ціноутворення для конкурентного підприємства та галузі.

Проблемні запитання:

1. У чому полягають відмінності між ринковим попитом та попитом для конкурентного виробника?

2. Які недоліки має ринок досконалої конкуренції?

3. Чи вірно, що для отримання максимального прибутку необхідно продати максимально велику кількість продукції.

4. Чи перешкоджають патенти, ліцензії та авторські права конкуренції? Якщо так, то чи повинні такі обмеження мати місце в економіці?