- •Методичні рекомендації
- •Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з дисципліни
- •Шкала та критерії оцінювання екзаменаційних завдань з дисципліни «Мікроекономіка»
- •Переведення даних 100 бальної шкали оцінювання в 4-х бальну та шкалу за системою естs
- •Зміст дисципліни за модулями і темами Модуль 1. Теорія поведінки споживача
- •Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
- •Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінка споживача
- •Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
- •Тема 4. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів
- •Тема 5. Ринковий попит
- •Модуль 2. Теорія виробництва, теорія ринкових структур
- •Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
- •Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
- •Виробнича сітка
- •Тема 8. Витрати виробництва
- •Взаємозв’язок економічних, бухгалтерських витрат і прибутку
- •Характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді
- •Тема 9. Ринкова пропозиція
- •Тема 10. Ринок досконалої конкуренції
- •Тема 11. Монопольний ринок
- •Основні види цінової дискримінації
- •Тема 12. Олігополія
- •Тема. 13. Ринок монополістичної конкуренції
- •Модуль 3. Ринок факторів виробництва. Рівновага та ефективність ринкової системи
- •Тема 14. Утворення похідного попиту
- •Тема 15. Ринок праці
- •Тема 16. Ринок капіталу
- •Тема 17. Загальна рівновага конкурентних ринків
- •Якщо розглядати споживання товару в як еквівалент грошових витрат (з) на придбання всіх інших товарів, крім товару а, то можна сформулювати такі умови ефективності:
- •Тема 18. Інституціональні аспекти ринкового господарства
- •Рекомендована література Основна
Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінка споживача
Програмні питання:
2.1. Корисність в економічній теорії і проблеми її виміру.
2.2. Закон спадної граничної корисності.
2.3. Оптимізація споживання за умови множинності споживаних благ.
2.4. Рівновага споживача з кардиналістичних позицій.
Мікроекономічний аналіз поведінки індивіда-споживача базується на мотиваційній концепції прагнення споживача задовольнити свої потреби. Матеріально-уречевлені засоби та послуги, що спроможні задовольнити потреби, називають благами. Переважну більшість благ відносять до категорії економічних, створених людською працею в результаті альтернативного вибору використання обмежених ресурсів. Споживач здійснює свій вибір благ, керуючись власними потребами та наявними коштами. Загальною основою для зіставлення різноманітних варіантів заведено вважати корисність благ — їх здатність задовольняти потребу. Корисність - поняття суб'єктивне, для різних споживачів корисність тих самих благ суттєво різниться.
Споживання благ підвищує рівень добробуту споживача не однаковою мірою, що визначається особистими перевагами, уподобаннями. Іноді в результаті вибору спостерігається зниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага — блага, що набуває негативної корисності (взагалі — забруднене повітря, вибірково — дим від паління цигарки для того, хто не палить).
Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:
U = f (Х1;Х2;...Хn), (2.1)
де U — рівень корисності;
X1, Х2,...,Хn — кількість споживаних благ, одиниць;
n — кількість видів благ.
Вирізняють два основних підходи до формалізації вибору споживачів, з яких випливають різні рівні кількісної порівнянності корисності благ. Це виражається кількісною (кардиналістською) та порядковою (ординалістською) функціями корисності. За кількісною функцією:
U = f (X) (2.2. )
можна простежити залежність між зміною кількості одиниць одного споживаного блага X за незмінної кількості інших благ і відповідною зміною рівня корисності, що також має кількісний вимір (скажімо, в умовних одиницях — ютилях). При цьому сумарна корисність усіх споживаних одиниць блага називається сукупною корисністю (ТU), а приріст сукупної корисності за збільшення споживання блага на одиницю — граничною корисністю (МU).
З
TU
Рис. 2.1. Зміна
сукупної та граничної корисності блага
X у процесі його пропорційного споживання
Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов'язане з відмовою від якоїсь кількості інших благ задля придбання однієї додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності, а саме: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) так щоби корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:
, (2.3)
де MUx, MUy – гранична корисність, відповідно, блага Х та Y, ютиль;
Рх, Py – ціна, відповідно, блага Х та Y, грош. од.
Рівняння (2.3.) розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. Воно може бути перетворено наступним чином:
. (2.4.)
Звідси можна зробити висновок, що за зміни ціни одного з благ, скажімо, Х, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага Х означатиме зацікавленість споживача у збільшенні його купівлі, а значить, падіння MUx. Це буде продовжуватися до відновлення рівності (2.4). Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: падіння ціни товару Х приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.
Запитання для самоконтролю:
Поняття „корисність блага”, „сукупна корисність” та „гранична корисність”; функція корисності.
Процес споживання та динаміка сукупної і граничної корисності.
Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.
Оптимальна структура покупок і гранична корисність грошей. Зв’язок зміни ціни одного з благ зі зміною обсягу попиту на нього.
Проблемні запитання:
В чому полягає сутність загальної та граничної корисності?
Вплив на поведінку споживача бюджетних обмежень і цін.
Які із основних постулатів теорії споживчого вибору носять абсолютний, вічний характер, а які – відносний, тимчасовий?
Чи змінився б парадокс води та алмазу, якби був би винайдений спосіб штучним шляхом перетворювати воду в алмази? Алмази в воду?