Структура реферату:

• Титульний аркуш

• Зміст

• Вступ

• Розділ 1

• Розділ 2 ...

• Висновки

• Список використаної літератури

• Додатки (за необхідності)

Кожен структурний елемент (розділ) реферату починається з нової сторінки.

Титульний аркуш реферату вважається першою сторінкою. Він містить повну назву навчального закладу та кафедри, де виконана робота; назву реферату; шифр групи, в якій навчається студент та його прізвище, ім’я, по батькові; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника; місто і рік виконання роботи.

Зміст подають на початку роботи і він є її другою сторінкою. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

Вступ повинен розкрити сутність теми та її значущість, підстави для її розробки теми. Вступ має бути ґрунтовним, конкретним, але невеликим за обсягом. Перша сторінка вступу нумерується цифрою “3”. Тут і далі порядковий номер друкується справа у верхньому полі сторінки.

Основна частина реферату складається з розділів, в яких пропорційно викладається її зміст. Назви розділів повинні розкривати зміст роботи, бути чіткими, зрозумілими. Кожний розділ починають з нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюють висновки.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором. Центральне місце в основній частині роботи займає постановка і аргументація основного питання. Вона повинна бути оформлена в логічно організовану послідовну розповідь з цитуванням теоретичних положень, посиланнями на тексти використаних наукових праць. Форма викладу довільна. Але він повинен бути послідовним без повторів. Кожне положення повинне бути виділене так, щоб сприймалось як закінчена, чітко сформульована думка. Кожне з наступних положень має логічно випливати з попереднього, бути пов’язаним з думкою, а також становити частину цілого, підтверджуючи чи заперечуючи попереднє, але за смислом бути поєднаним з ним. Всі положення, висновки повинні бути безумовно доказовими. По суті виклад будується за такою схемою: теза, система аргументів, приклади, їх пояснення, висновок. В сукупності всіх частин має бути розкрита тема в цілому.

Важливе значення має стиль наукової роботи. Звичайно, неможливо вимагати від кожного студента літературно-художніх здібностей, але грамотність чіткість і ясність викладу, по можливості живість і образність мови є обов’язковими вимогами. Слід уникати в рефераті зворотів від першої особи: “я вважаю”, “ми вибрали”, “я думаю” і т.п. В стилі роботи має бути витримана єдність. Він має тяжіти до точності назв, конкретики, стриманості, об’єктивності, доказовості. Недоречні вияви емоцій, патетики. Головне в ньому – результати дослідження, їх аргументована логіка, що захищає, підтверджує кожну з висловлюваних позицій. Не потрібно вживати довгі фрази, описи загальновідомих положень, повтори. Реферат повинен містити факти, опиратись на джерела, спеціальні дослідження. Не слід зловживати описом великої кількості фактів, зайвими подробицями, які роблять роботу громіздкою, знижують її якість. В тексті необхідно навести лише деякі ретельно підібрані яскраві і переконливі приклади для підтвердження висунутих в роботі положень або обґрунтування висновків.

Висновки є обов’язковою складовою реферату, в якій у стислому вигляді викладають найбільш важливі результати дослідження. Інколи підсумки зробленого подають у формі тез, які нумерують: “В результаті проведеного дослідження можемо зробити такі висновки: 1. ...".

Список використаних джерел вміщує використані студентом наукові праці по темі реферату. Він свідчить про обсяг використаних матеріалів, про наявність навичок і культури наукової роботи. Список використаних джерел розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Додатки вміщують якщо в цьому є потреба – за необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття змісту реферату: ілюстративний матеріал, схеми, таблиці, діаграми, довідкові дані, документи та ін.

Студентам слід звернути увагу на те, що у рефераті їм доведеться передавати чужі думки, висловлювання, зміст наукових праць своїми словами або дослівно (наводити цитати). Цитати – дослівні уривки із статті, документа тощо, які наводяться для підтвердження факту чи для пояснення, для ілюстрації до коментарів та ін. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Слід постійно пам’ятати про обов’язок того хто цитує, точно передавати зміст оригіналу. Не можна виривати з тексту вислови, які б суперечили загальній тенденції оригіналу, викривляли його суть. Загальні вимоги до цитування такі:

1. Слід так будувати фразу, абзац, щоб було ясно, де власний текст, а де запозичений. Для цього текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичні формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання.

2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора.

3. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

4. Якщо необхідно виявити ставлення автора наукової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

5. Якщо автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора наукової праці, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.С.), (підкреслено мною. – М.С.), (розрядка моя. – М.С.).

6. Цитувати слід в міру. Надмірне цитування, жонглювання цитатами, наведення надто великих уривків чужих текстів свідчать про невміння дослідника аргументувати свої твердження, неспроможність аналізувати явище.

7. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. Це ж стосується і непрямого цитування. Непряме цитування – переказ, виклад думок інших авторів своїми словами – дає значну економію тексту, але вимагає граничної точності у викладенні думок автора, коректності щодо оцінювання його результатів і відповідних посилань на джерело.

При написанні рефератустудент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Такі посилання дають можливість відшукати цитовані джерела і перевірити достовірність наведених відомостей, Інколи через поспіх та недбалість студенти забувають про ініціали авторів, не вважають за потрібне називати автора і назву журнальної статті, обмежуються вказівкою на назву, номер і рік видання журналу. Цього не можна допускати. Слід також мати на увазі: у бібліографічному описі книги ініціали автора мають стояти після прізвища, а у тексті роботи – навпаки, чим підкреслюється повага до вченого.