13. Ринок: сутність, умови функціонування, класифікація, функції.

Ринок – 1)спосіб взаємодії ек. суб’єктів, який оснований на ціновій системі і конкуренції; 2) особливий механізм координації ек. дій.

Функціонування ринку підпорядковується законам товарного виробництва – закону вартості, закону попиту і пропозиції та закону конкуренції. Саме на основі дії цих законів формується ринкова ціна, яка врівноважує попит і пропозицію, регулює обсяг і асортимент вироблюваних товарів, впливає на розвиток виробництва і є основним регулятором господарської діяльності.

Відмінні риси:

1.рівноправне положення учасників ринку;

2.застосування принципу ек. вигоди в якості основного критерію вступу до ринкового зв’язку. Можна виділити 3 основні правила, якими повинні керуватися учасники обміну: 1)обмін повинен приносити взаємну вигоду, 2) кожний прагне укласти угоду з якнайбільшою вигодою для себе, 3)краще укласти угоду з меншою вигодою, ніж взагалі відмовитися від неї;

3.повна ек. відповідальність учасників обміну за свої дії (госп. ризик);

4.правові гарантії і правовий захист з боку держави.

Функції ринку:

1.забезпечення виробництва ресурсами;

2.доведення кінцевих товарів до споживачів;

3.розподіл ресурсів і кінцевих товарів;

4.узгодження інтересів продавця і покупця, координація їх дій.

Класифікація:

Ринки можуть бути класифіковані за наступними ознаками:

1)за територіальним розміщенням:

А)зовнішні

Б)внутрішні

• національний – границями є державні кордони

• регіональний – ринок певного товару чи товарної групи, сфера функціонування якого обмежується переважно рамками одного регіону (області, краю)

• місцевий – розміщені на визначеній території в межах певних населених пунктів

2)за типом конкуренції:

• досконала;

• недосконала;

3)за співвідношенням попиту і пропозиції:

• дефіцитний

• перенасичений

• збалансований – підтримується рівновага за загальним обсягом, структурою, асортиментом, якістю товарів і послуг, відповідність між попитом і пропозицією

4)за об’єктом купівлі-продажу:

А)ринок кінцевих товарів і послуг – зорієнтований на формування конкретного обсягу випуску предметів споживання з урахуванням потреб населення і здійснення активної торгової діяльності.

Б)ринок ресурсів:

• природних ресурсів

• робочої сили – ек. відносини, які формуються з приводу купівлі-продажу трудових послуг, які пропонуються найманими робітниками за цінами, що складаються під впливом попиту і пропозиції

• капіталу – частка ринку позичкових капіталів, де формується попит і пропозиція на середньо- і довготерміновий позичковий капітал.

14.Економічні закони: сутність, класифікація, відмінність від законів природи.

Економічні закони завжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи. Кожен із них є виразом якісних і кількісних сторін економічних явищ та процесів у їх єдності і служить їх внутрішньою мірою.

Економічні закони – це насамперед закони еволюції виробничих відносин (або відносин економічної власності) у їх взаємозв'язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто відтворюються незалежно від волі й свідомості людей. Проте вони істотно відрізняються від них, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей – виробництві, розподілі, обміні та споживанні, тому залежать від свідомої діяльності людей. Свідоме, цілеспрямоване використання економічних законів є домінуючим. Так, на сучасному етапі держава не може скасувати економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів, змінивши умови. Крім того, на відміну від природних, економічні закони діють не вічно, більшість з них мають тимчасовий характер.

Розрізняють:

- всезагальні економічні закони, тобто закони, які властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо);

закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції тощо;

-до третього типу належать специфічні економічні закони, тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливішу роль серед них відіграє осі ювний економічний закон, що виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відносинами власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил;

-четвертий тип економічних законів – це особливі закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній чи низхідній) або ступенів суспільного способу виробництва – закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму, закон одержавлення економіки. Механізм використання економічних законів передбачає передусім пізнання їхньої сутності, умов дії та вимог, на основі чого формується економічна політика, виробляється економічна програма.