21.Економічна система змішаної економіки: сутність I характерні риси.

Смешанный тип эк.с-мы – соц. ориентирован, при которой регулирование эк процессов осуществляется как рынком так и гос-вом, без преобладания каждого из них

1.сочетание гос. и частной форм собственности

2.несовершенная конкуренція (монополистическая, олигополистическая, чистая монополия)

3.рынок и гос-во 50% на 50%

змішана економіка — це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивнішого ладу.

Про органічну цілісність змішаної системи свідчать також основні її властивості (риси). Серед них правомірно відзначити:

багатосекторність і поліформізм в економіці;

взаємодію та взаємопереплетіння її секторів і форм господарювання;

рухливість у часі і просторі механізму господарювання;

перехід одних форм в інші, що забезпечує гнучкість і цілісність системи;

відносну стійкість і стабільність на основі збалансування різнорідних економічних інтересів;

здатність амортизувати циклічні коливання, запобігати глибоким економічним спадам і пом’якшувати соціальні конфлікти;

економічну свободу і економічну рівність господарюючих суб’єктів.

Таким чином, органічний характер змішаної економіки проявляється у тому, що вона являє собою не просто співіснування і паралельний розвиток різних секторів господарювання, а їх суперечливу єдність: взаємопроникнення, взаємопереплетіння і взаємний перехід одного типу господарювання в інший. Подібне засвідчує, що така система — це не просто конгломерат форм власності та господарювання, а нова соціально-економічна якість.

22. Економічна система централізовано-планової економіки, її риси.

Централізовано-плановий тип – ек. система, в якій основні ек. рішення приймаються державою, яка бере на себе функції організатора ек. діяльності суспільства.

Основні риси:

1.жорстока централізація в розподілі ресурсів і результатів виробництва. Якщо в умовах ринку ресурси між різними сферами діяльності розподіляються головним чином через ринковий механізм взаємозв’язків виробників та споживачів, який утворюють попит, пропозиція, ціна, то в командній системі цю роль на себе бере держава. Також відбувається і з кінцевими товарами.

2.абсолютизація державного майна. Держава є власником більшої частини суспільного багатства, вона має можливість реально розпоряджатися їм згідно зі своїми цілями. Державна власність вважалася загальнонародною, що призводило до гіпертрофованого централізму в управлінні економікою з боку держави. Це зумовлювало розмежування інтересів у суспільстві, підрив матеріальної заінтересованості, утворення адекватного апарату управління, його всевладдя і згортання демократії.

3.відчутне-значне обмеження або й недопущення підприємницької діяльності. Ініціативу в організації економічного життя бере на себе держава. Виступаючи монопольним організатором економічних сил, держава намагається максимально залучити у виробництво всі наявні ресурси, в тому числі трудові, не зупиняясь також перед використанням заходів примушення.