Розділ IV. Обґрунтування і вибір загальної стратегії розвитку підприємства та забезпечуючих стратегій (20-25 стор.)

В четвертому розділі студенту треба визначити основні стратегічні напрями діяльності підприємства, особливо звертаючи увагу на вирішення завдань щодо теми дипломної роботи.

Загальна побудова розділу така:

• виконання стратегічного аналізу (зовнішнього і внутрішнього середовища) підприємства та побудова SWOT- матриці;

• установлення цілей стратегічного розвитку підприємства за пріоритетними напрямами (рекомендовано в першу чергу сформулювати цілі щодо вирішення питань, розглядаємих в дипломній роботі);

• вибір загальної стратегії розвитку підприємства;

• розробка окремих видів функціональних стратегій (1-2) для забезпечення ефективної реалізації заходів, що розглядаються для вирішення питань, поставлених в дипломній роботі (за її темою).

Засобом для досягнення мети підприємства – є його стратегія. Загальна стратегія спрямована на затвердження позиції підприємства в оточуючому середовищі.

В галузевій діяльності вона визначає домінуючий спосіб формування конкретних переваг підприємства: мінімізація витрат, диференціація, фокусування продукції на вузький сегмент споживачів та потреб, організація виробництва нових товарів, реагування на зміни виробництва та ринкової кон’юнктури.

Загальні стратегії відрізняються по своїй активності. Вони можуть носити наступаючий характер, захисний та компромісний. Вибір стратегії робиться з урахуванням її спрямованості на досягнення кінцевих результатів (Література: 1, с.127-144; 2, с.248-271; 3, с.148-172; 4, с. 204-217; 6, с. 87-102).

Стратегія сучасного підприємства спрямована на комплексне вирішення низки стратегічних завдань, пов’язаних з визначенням пріоритетних напрямів в діяльності в різних галузях (створенні нового виробництва, маркетингу, НДДР, виробництві, управлінні фінансовими ресурсами та інші).

Оскільки будь-яка мета може бути досягнута різними шляхами, то кожен з них є основою розробки своєї стратегії.

Функціональна стратегія являє собою план дій окремого підрозділу чи ключового функціонального напряму всередині певної сфери бізнесу. Її мета – створення управлінських орієнтирів для досягнення функціональних цілей підприємства (Література: 1, с. 199-245; 2, с. 348-415; 3, с. 206-235; 4, с. 218-229; 7, с. 478-537).

Вибір функціональних стратегій повинен відповідати особливостям питань, які розглядаються в роботі і давати можливість оцінки рівня технічного потенціалу, фінансового та кадрового забезпечення розроблених заходів.

Функціональні стратегії повинні бути повністю узгодженими з загальною стратегією розвитку підприємства.

Нижче наведено короткі характеристики основних видів функціональних стратегій, які рекомендовано розробити студенту за його вибором згідно з напрямом досліджень дипломної роботи.

1. Розробка стратегії маркетингу

В загальній схемі здійснення функції маркетингу на підприємстві необхідно розробити план маркетингу, який містить прийняття стратегічних рішень відносно номенклатури, якості та обсягу виробництва продуктів, а також реалізації продукції на відповідних ринках:

а) для цього необхідно виконати аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства (за формою SWOT – аналізу), після чого визначити існуючий стан підприємства;

б) відносно конкретного завдання визначити цілі розвитку виробництва (підрозділу) і відповідної стратегії маркетингу.

Особлива увага приділяється продуктово-маркетинговій стратегії, яка спрямована на вирішення таких питань:

• Які продукти будуть вироблятися і продаватися в створюваній сфері діяльності (підрозділі)?

• Кому будуть продаватися?

• Де (в яких регіонах) продаватися?

Основні позиції продуктово-маркетингової стратегії:

1. Продукт.

   0. Конкурентні переваги.

   1. Номенклатура.

   2. Обсяг.

   3. Виробництво (створення і реалізація конкретного продукту).

2. Ринок.

   0. Сегментація ринку збуту.

   1. Ціноутворення.

Стратегія маркетингу повинна враховувати ті напрямки, які будуть забезпечувати реалізацію конкретних переваг підприємства або підрозділу і підвищенню конкурентоспроможності продукції.

Для вибору певної стратегії доцільно скласти морфологічну матрицю стратегії маркетингу (Література: 1, с. 205; 2, с. 354; 7, с. 491-492).

Стратегія маркетингу може враховувати варіації в системі „ціна-якість” за моделлю Ф. Котлера (Література: 1, с. 204; 2, с. 354; 8, с. 152-176).

2. Виробнича стратегія

Ця стратегія підпорядковується маркетинговій, оскільки вид продукції та його властивості досліджуються маркетингом і визначаються обсяги майбутніх продаж. На відміну від маркетингу виробництво приділяє увагу собівартості випуску продукції, шляхом удосконалення виробничих процесів, економії ресурсів.

У межах виробничої стратегії може прийматись ряд рішень за такими категоріями:

а) вибір процесу виробництва;

б) рішення з виробничих потужностей;

в) вертикальна інтеграція;

г) організація робочої сили.

(Література: 1, с. 220-229; 2, с. 373-384; 3, с. 206-215; 5, с. 141-146; 7, с. 501-515).

3. Стратегії управління персоналом

Цілі цих стратегій:

• формування системи управління персоналом на підприємстві;

• формування системи підготовки фахівців, орієнтованих на специфіку діяльності та напрямки розвитку підприємства;

• розробка заходів щодо підвищення ефективності використання персоналу та мотивації персоналу.

(Література: 1, с. 235-236; 2, с. 392-395, с. 610; 3, с. 215-220; 4, с. 225-227; 7, с. 515-528).

4. Стратегія фінансування

Ця стратегія є основою для вибору альтернативи, яка зумовлює природу та напрями організації фінансових відносин як поза межами, так і всередині підприємства.

В результаті розробки фінансової стратегії необхідно визначити найефективніше фінансування розширення, підтримки та скорочення окремих підсистем та підприємства загалом.

Доцільно фінансові ресурси розподілити за допомогою встановлення значущості окремих функцій для розвитку підприємства методом попарного зіставлення (Література: 1, с. 229-234; 2, с. 385-391; 7, с. 528-529).

Найважливіша частина фінансової стратегії – прийняття рішення про доцільну для підприємства структуру капіталу. Для оцінки сукупних економічних результатів, яких підприємство досягає за різного співвідношення власного та позиченого капіталу, було використано показник фінансового леверіджу.

Розрахунок оптимальної структури капіталу за допомогою ефекту фінансового леверіджу можна здійснити у формі таблиці:

Таблиця 1

Варіанти фінансової структури капіталу

Ставка за кредит

Рентабельність активів, Рек, %

Очікувана сума прибутку

Рентабельність ВК, Рфін., %

Сума капіталу, тис. грн.

Питома вага, %

Без ризику, %

Премія за ризик, %

Сума, %

%-ти за кредит

До виплати %-тів за кредит

Після оплати %-тів за кредит

ВК

ПК

Сума

ВК

ПК

де ВК – власний капітал;

ПК – позичений капітал.

Підсумковий річний план формування та використання фінансових ресурсів підприємства можна подати за такою формою:

Таблиця 2

І. Джерела формування	Сума	ІІ. Напрями використання	Сума

(Література: 1, с. 229-234; 2, с. 385-391; 3, с. 220-232; 4, с. 227-229; 7, с. 528-535).