- •Викладач: Бобко а.О.
- •2. Гідрофізичні фактори водних екосистем
- •2.1. Фізико-хімічні властивості води та їх екологічне значення
- •2.2. Щільність води
- •2.3. Кольоровість води
- •2.4. Температурний та термічний режим водних об’єктів
- •9.7. Льодовий режим
- •9.8. Світло та його роль у функціонуванні водних екосистем
- •9.9. Седиментація, осадоутворення та формування донних грунтів
- •9.10. Роль гідрофізичних факторів у життєдіяльності гідробіонтів
- •Глава 10. Сольовий склад вод та адаптація до нього гідробіонтів
- •10.1. Сольовий склад океанічних (морських) вод
- •10.2. Сольовий склад континентальних вод
- •10.3. Евригалінні і стеногалінні гідробіонти
- •10.4. Пристосування гідробіонтів до сольових факторів середовища
- •10.5. Адаптація гідробіонтів до водно-сольових умов середовища Пойкілоосмотичні гідробіонти
- •Гомойоосмотичні гідробіонти
- •Глава 11. Іонні компоненти та їх екологічна роль
- •11.1. Натрій, калій і цезій в водних екосистемах
- •Роль калію в метаболічних реакціях водяних рослин
- •Особливості обміну натрію і калію в організмі водяних безхребетних
- •Натрій і калій у морських і прісноводних рибах
- •Природний цезій в організмі гідробіонтів
- •11.2. Кальцій у водних екосистемах
- •Вміст кальцію в морських і океанічних водах
- •Кальцій континентальних вод
- •Метаболічна роль кальцію та шляхи його надходження в організми гідробіонтів
- •11.3. Магній морських і континентальних вод
- •Форми міграції магнію у природних водах
- •Магній в організмі гідробіонтів
- •Метаболічна роль магнію у гідробіонтів
- •11.4. Сірка природних вод та процеси сульфатредукції
- •Глава 12. Мікроелементи водних екосистем та їх біологічна роль
- •12.1. Залізо
- •Форми розчиненого заліза у водних екосистемах
- •Роль заліза у ферментативних реакціях та процесах дихання гідробіонтів
- •12.2. Мідь
- •12.3. Марганець
- •12.4. Цинк
- •12.5. Кобальт
- •12.6. Кадмій, хром, алюміній
- •Глава 13. Кисень гідросфери та його роль у водних екосистемах
- •13.1. Кругообіг кисню в водних екосистемах. Формування кисневого режиму водних екосистем
- •13.2. Роль кисню в розкладі органічних речовин та формуванні якості води
- •13.3. Роль кисню у життєдіяльності гідробіонтів
- •13.4. Особливості використання гідробіонтами кисню з води
- •Глава 14. Діоксид вуглецю в водних екосистемах
- •14.1. Хімічні та біологічні перетворення діоксиду вуглецю у водних екосистемах
- •14.2. Фотосинтез. Фіксація вуглекислоти автотрофними і гетеротрофними організмами
- •14.3. Адаптація риб до змін вмісту со2 у воді
- •Глава 15. Кругообіг та роль азоту у водних екосистемах
- •15.1. Азотфіксація у водних екосистемах
- •15.2. Використання азоту в біосинтетичних процесах водоростей
- •15.3. Алохтонний і автохтонний азот водних екосистем
- •15.4. Амоніфікація, нітрифікація і денітрифікація та їх роль в кругообігу азота в водних екосистемах
- •Глава 16. Фосфор у водних екосистемах
- •16.1. Неорганічний та органічний фосфор водних екосистем
- •16.2. Вміст фосфору в організмі гідробіонтів і його метаболічна роль
Магній в організмі гідробіонтів
Вміст магнію в організмі гідробіонтів залежить від того, в якій воді – морській чи прісній вони мешкають. Так, у гемолімфі морських молюсків мідій (Mytіlus), устриць (Ostrea), морських слимаків (Strombus) його вміст становить 55–58 ммоль/дм3, а прісноводної беззубки (Anodonta) і живородки (Vіvіparus) – тільки 0,19 і 0,31–0,37 ммоль/дм3. У морських ракоподібних, до яких належать лангусти (Palіnurus) і креветки (Palaemon), концентрація магнію в гемолімфі становить відповідно 16,6 і 12,6 ммоль/дм3. Значно більша вона у краба (Carcіnus) – 23,6 ммоль/дм3. В прісноводних ракоподібних, які мешкають у водоймах з концентрацією магнію 0,21 ммоль/дм3, вміст магнію досягає у гемолімфі американського річкового рака (Cambarus ) – 4,3 ммоль/дм3, у щитнів роду Trіops – 0,9 ммоль/дм3.
Співставлення концентрацій магнію у гемолімфі морських і прісноводних молюсків і ракоподібних свідчить, що у морських організмів вона не тільки вища, але й коливається значно менше, ніж у прісноводних форм. Це відображає більш стабільний іонний склад морської (океанічної) води в порівнянні з прісними водами.
У морських костистих риб концентрація магнію в плазмі крові значно менша, ніж у біологічних рідинах безхребетних. Так, в крові вудильщика (Lophіus piscatorius) вона не перевищує 6 ммоль/дм3, а у напівлусковика (Hemіlepіdotus gilberti) – 2,5 ммоль/дм3. У міксин (Myxіne) вміст магнію у крові значно вищий і коливається в межах 28–29 ммоль/дм3. Концентрація магнію в крові личинок прісноводних міног (Petromyzon) не перевищує 1,6, а у дорослих досягає 1,9, у костистих риб коливається в межах 0,6–2,1 ммоль/дм3.
Обмін магнію у морських риб має багато спільних рис з обміном кальцію. Заковтуючи солону морську воду, риби повинні виводити надлишок солей, тому в їхньому кишковому тракті інтенсивно всмоктуються натрій і хлор, які виводяться з організму нирками при формуванні концентрованої сечі. Значна кількість Mg2+, як і Са2+ та SO42–, які надійшли у кишечник з морською водою, всмоктуються дуже повільно, в зв’язку з чим більша кількість цих іонів залишає організм з екскрементами. Та ж частина, яка всмокталася, виводиться через нирки. Завдяки секреторному процесові концентрація Mg2+ і SO42– в сечі морських риб може в десятки разів перевищувати їх концентрацію в крові. У міног, які мігрують в розбавлену морську воду біля витоку річок, магній і сульфати виводяться з організму як через нирки, так і через кишечник. У нирках морських риб перехід двовалентних іонів з крові в сечу відбувається шляхом секреції. Завдяки такому механізму при підвищенні їх плазменої концентрації екскреція магнію, тіосульфату та сульфату з сечею досягає максимального значення.
У прісноводних риб магній виводиться з організму також шляхом секреції нирками. На відміну від морських риб, у яких сеча гіпертонічна, у прісноводних вона різко гіпотонічна. На підставі аналізу особливостей регуляції концентрації неорганічних іонів в організмі водяних тварин різних систематичних груп можна зробити висновок, що рівень магнію в крові у водяних хребетних невисокий, а співвідношення (Na+ + K+)/(Ca2+ + Mg2+) більш високе, ніж у біологічних рідинах тіла безхребетних. Морські хребетні можуть регулювати вміст кожного іона у своєму організмі. При цьому вміст Mg2+ у тілі морських костистих риб значно більший, ніж у прісноводних.