121

Лабораторний практикум

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема: будова та життєдіяльність одноклітинних та кишковопорожнинних тварин

Тип Саркомастигофори

Клас Саркодові

Представник Амеба

Клас Джгутикові

Представник Евгелена зелена

Тип Інфузорії

Клас Війчасті інфузорії

Представник Інфузорія-туфелька

Тип Кишковопорожнинні

Клас Гідроїдні

Представник Прісноводна гідра

Мета: познайомитись з видовою різноманітністю та будовою найпростіших одноклітинних та кишковопорожнинних організмів.

Завдання:

1. Знайомство з класифікацією та загальною характеристикою найпростіших.

2. Звернути увагу на будову клітини, процеси життєдіяльності різних представників.

3. Вивчити способи розмноження одноклітинних найпростіших та кишковопорожнинних.

4. Визначити представників патогенних найпростіших та хвороби, які вони викликають.

Матеріали та обладнання: культура з амеби, евгелени зеленої та інфузорії, мікроскоп, предметні та покривні скельця. Піпетка, розчин йоду у воді, таблиця найпростіші.

План

1. Розглянути і замалювати зовнішню та внутрішню будову амеби (спостереження за рухом, живленням і розмноженням амеби).

2. Розглянути і замалювати зовнішню та внутрішню будову евгелени зеленої (спостереження за рухом, живленням і розмноженням

3. Розглянути і замалювати зовнішню та внутрішню будову інфузорії туфельки (спостереження за рухом, живленням і розмноженням).

4. Розглянути і замалювати зовнішню та внутрішню будову гідри (спостереження за рухом, живленням і розмноженням).

5. Висновки.

Хід роботи

1. Взяти піпеткою краплю культури амеб, нанести її на предметне скло, накрити скельцем і розглянути спочатку при малому збільшенні мікроскопа. Знайшовши амебу, обережно ставте її в центр поля зору і переводьте мікроскоп на велике збільшення.

Вивчення цих тварин почалося ще з часів винайдення мікроскопа.

Цікаві дослідження в галузі протозоології пов’язані з ім’ям біолога-експерементатора М.М. Тереховського (1740-1796).

Вперше термін «найпростіші» ввів у науку німецький вчений Гольдфусс у 1820 році.

Клас Саркодові. Цей клас називають ще корененіжки. Найхарактернішою ознакою організації саркодових є наявність у них псевдоподій (псевдоніжок). Форма і симетрія тіла цих найпростіших різноманітні. Позбавлені оболонки, амеби не мають постійної форми тіла. У них не можна встановити будь-яких ознак симетрії. Саркодові живляться анімальним, а деякі сапрофітним способом.

Амеба являє собою позбавлену оболонки грудочку цитоплазми (0,2-0,7 мм), в якій можна розділити більш прозорий зовнішній гомогенний шар – ектоплазму та внутрішній зернистий темний шар – ендоплазму. В ендоплазмі міститься прзоре, овальної форми ядро, яке можна побачити амеба дуже повільно рухається, випускаючи в напрямі руху цитоплазматичні лопатоподібні вирости – псевдоподії. Рух за допомогою псевдоподій дістав назву амебоїдного. Під час руху в одну з псевдоподій амеби поступово переливається цитоплазма. Протилежний кінець при цьому вкорочується і тіло амеби переміщається.

За допомогою псевдоподій амеба захоплює їжу. Зустрічаючи на своєму шляху мікроскопічну водорость, бактерію амеба захоплює її з боків двома псевдоподіями, які зливаються одна з одною позаду водорості, завдяки чому остання потрапляє в ендоплазму, де і перетравлюється в травній вакуолі. Такий тип травлення називається внутрішньоклітинним, або фагоцитарним.

Викидання неперетравлених решток їжі відбувається в будь-якій ділянці тіла, під час розривання ектоплазми. Травних вакуоль буває кілька – вони мають вигляд темних, досить великих включень.

У цитоплазмі амеби, є округлої форми пульсуюча вакуоль, через яку виводяться на зовні лишки води, що входять у тіло амеби із зовнішнього середовища. Вакуоля має вигляд прозорого міхурця і може знаходитись у будь-якій ділянці тіла.

Розмножується амеба тільки безстатевим способом в наслідок поділу надвоє. Спочатку видно як видовжується ядро, що потім ділиться навпіл, а потім ділиться цитоплазма. Внаслідок цього утворюються дві самостійні амеби.

Клас джгутикові. Джгутикові також належать до типу Саркоджгутиконосці. Клас включає 8 тис. видів. Пересуваються вони завдяки руху джгутиків, яких у них може бути 1—2 або 4— 8. Є тварини, що мають десятки й сотні джгутиків. У колоніальних форм число особин досягає 10—20 тис. Більшість джгутикових мають сталу форму тіла, яке вкрите пелікулою (ущільненим шаром ектоплазми). За несприятливих умов джгутикові утворюють цисти.

Розмножуються в основному безстатевим шляхом. Статевий процес спостерігається лише у колоніальних форм (родина вольвоксових). Безстатеве розмноження починається мітотичним поділом ядра. Потім відбувається поздовжній поділ організму.

Джгутикові частіше живуть у прісних водоймах, однак трапляються і в морях. Багато видів є паразитами людини і тварин (лямблії).

Евглена зелена— типовий представник класу джгутикових. Це вільноіснуючий організм, що мешкає в калюжах і ставках. Форма тіла евглени видовжена, її довжина становить близько 0,05 мм. Передній кінець тіла тварини звужений і притуплений, а задній розширений і загострений. На передньому кінці тіла евглени є плазматичний виріст — джгутик, за допомогою якого вона пересувається. Джгутик здійснює колові рухи, в результаті чого евглена ніби угвинчується у воду.