Операційна діяльність 2015

15.У чому полягає відмінність між виробничими програмами запуску і випуску виробів?

16.Назвіть завдання міжцехового та внутришньоцехового планування.

17.Якимиєосновніцілітазавданняконтролюйаналізуперебігувиробництва?

18.Розкрийте сутність і визначте завдання оперативного регулювання перебігу виробництва.

19.Схарактеризуйте організаційну побудову диспетчерської служби на підприємстві.

20.Перелічіть технічні й організаційні засоби контролю та регулювання

виробничих процесів, що використовуються диспетчерським апаратом.

21.У чому сутність і зміст інформаційного, технічного і програмного забезпечення процесу оперативного управління виробництвом?

22.Розкрийте сутність і структуру системи автоматизованого управління виробництвом.

23.Дайте стислу характеристику системи МRP-І.

24.Які особливості має система МRP-ІІ?

25.Чому система JIT (just-in-time) належить до класу «витягувальних» си-

стем організаціївиробництва іпоширюєтьсяна «обмежені» виробничі системи. 26. У чому полягає особливість системи «Канбан» і яка її роль у вирівню-

ванні та регулюванні виробництва?

Література для поглибленого вивчення матеріалу

1.Белінський П.І. Менеджмент виробництва та операцій: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 624 с.

2.Васильков В.Г., Василькова Н.В. Організація і управління процесами виробництва: Навч.посіб. — К.: КНЕУ, 2011. — 503 с.

3.Єгупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 488 с.

4.Организация производства на предприятиях: Учебно-метод. пособие / Новицкий Н.И. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 392 с.

5.Організація виробництва : Навчальний посібник / В.О. Онищенко, О.В. Редкін, A.C. Старовірець, В.Я. Чевганова. — К.: Лібра, 2003. — 336 с.

6.Петрович Й.М. Організування промислового виробництва: Підручник. — К.:

Знання, 2009. — 328 с.

7.Петрович Й.А., Захарчин Г.М. Організація виробництва : Підручник. — Львів: Магнолія плюс, 2004. — 400 с.

8.Файнгольд М.Л., Кузнецов Д.В. Основы расчета длительности производственного цикла (методология и теория) / Под научной ред. М.Л. Файнгольда. — Владимир: Изд-

во ВГПУ, 2001. — 63 с.

9.Управление производством на базе стандартов MRP II: Принципы и практика. —

СПб. : Питер, 2002. — 365 с.

конкуренція ініціює підвищення рівня новизни продукції та послуг, частоти зміни їхніх моделей, що, своєю чергою, збільшує потребу в інвестиціях у проектування та виробництво. Наприклад, тільки витрати на виготовлення нового виробу в перший рік його випуску вдвічі і більшеперевищують витрати п’ятого року випуску.

З точки зору попиту товари та послуги мають природній життєвий цикл, що складається зі стадій (фаз): упровадження, зростання, зрілості, насичення, спаду.

Стосовно виробництва цикл життя виробу охоплює період від зародження ідеї, розроблення, початку його промислового освоєння, нарощування випуску, стабілізації, експлуатаційного спаду випуску до повного припинення виготовлення й утилізації.

Концепція життєвого циклу товару розглядає динаміку конкурентоспроможної присутності його на ринку, що забезпечується за такими етапами:

1)маркетинг;

2)проектування продукції;

3)закупка ресурсів;

4)підготовка, розроблення виробничих процесів;

5)виробництво;

6)контроль і випробування;

7)упаковування та збереження;

8)реалізація і розподіл продукції;

9)монтаж та експлуатація;

10)технічна допомога в обслуговуванні.

Узагальнивши концепції, можна дійти висновку, що життєвий цикл виробу — це сукупність взаємопов’язаних процесів створення і послідовної зміни його стану від формування вихідних ринкових вимог до завершення експлуатації або споживання (рис. 12.1).

Умежах життєвого циклу важливо забезпечити вибір оптимального періоду зміни моделей виробів і послуг із мінімальними сумарними витратами на розроблення і впровадження їх у виробництво за максимальної економічної ефективності.

Життєвий цикл нової продукції можна розподілити на дві фази: період розроблення та період утілення і визнання (від освоєння, вироблення, реалізації до повного припинення випуску й утилізації).

Фаза розроблення нового виробу включає повний комплекс робіт, щомаєнизку стадій, етапів і окремих робіт.

Упроцесі НДР виникають і проходять всебічну перевірку нові ідеї, іноді реалізовані у вигляді відкриттів і винаходів. Теоретичні передумови розв’язання наукової проблеми перевіряють у процесі дослідно-експериментальних робіт.

ДКР — перехідна стадія від наукових досліджень до виробництва. На цій стадії ідеї, що виникають у процесі НДР, практично перетворюються на технічну документацію і дослідні зразки.

На стадії КПВ здійснюють проектування виробу: розробляють креслення і технічну документацію.

На стадії ТПВ розробляють і перевіряють нові технологічні процеси, проектують і виготовляють технологічне оснащення для виробництва нової техніки.

Стадія ОППВ пов’язана із вибором методів і перевіркою моделі процесу переходу підприємства на випуск нової продукції, із проведенням розрахунків потреби в матеріалах і комплектувальних виробах, визначенням календарнопланових нормативів (тривалість виробничого циклу виготовлення нового виробу, розміри партій, період чергування партій виробів тощо).

На стадії відпрацьовування в дослідному виробництві (ВДВ) нової конструкції виробу освоюють випуск дослідного зразка, здійснюють налагодження нових технологічних процесів, перевіркуй оцінювання «життєздатності» нової продукції.

У період розроблення нового виробу підприємство витрачає великі кошти — «працює» на нову продукцію.

На стадії освоєння нового виробу у промисловому серійному виробництві (ОСВ) виникають конструкторські зміни й у технологічних процесах, що потребує доопрацювання конструкторсько-технологічної документації, дооснащення серійного виробництва спеціальними видами устаткування та інструменту.

На стадії виробництва (В) здійснюють процеси виготовлення деталей і складальних одиниць, складання й випробування виробу відповідно до затвердженої технологічної і конструкторської документації.

Стадія реалізації, збереження, транспортування, монтажу і налагодження виробу (Р) пов’язана з процесом обігу і надання сервісних послуг споживачеві нового виробу.

Завершальним етапом життєвого циклу є експлуатація нової продукції (Е) — період, коли продукцію використовують відповідно до її призначення аби мати економічний ефект, до моменту утилізації (У).

Слід зазначити, що в перебігу другої фази життєвого циклу виробу підпри- ємство-виробник одержує дохід від її реалізації — «нова продукція працює на підприємство».

встановлюють межу, зумовлену економічними і соціальними чинниками. Продукт від моменту появи на ринку має позитивний ефект, який швидко зростає до певної максимальної величини, але потім починає зменшуватися до нуля або навіть до негативної величини через моральне старіння, різке зниження чи зникнення попиту, в результаті чого прибуток зменшується, а збитки зростають (рис. 12.2).

Криві графіка на рис. 12.2 показують, що в зоні впровадження (освоєння і початку промислового виробництва) збільшення обсягу випуску готової продукції і зростання прибутку досягаються повільно через велику складність самого процесу освоєння. Наступна зона характеризується більш різким збільшенням обсягу випуску продукції і зростанням прибутку.

Третій період — зона зрілості. Тут досягаються стабільність випуску продукції та максимальний економічний ефект (максимальний прибуток). Четверта — зона насичення ринку новою продукцією. Обсяг збуту припиняє зростання й економічний ефект зменшується. У цей період необхідно широко розгорнути науково-дослідну і дослідно-конструкторську діяльність з розроблення нового виробу чи модернізації випуску наявного.

Зрештою, настає зона різкого спаду збуту виробу і зняття його з виробництва, коли істотно знижується прибуток (економічний ефект) і навіть можливі

збитки. Створення й освоєння нової техніки є невіддільними складовими загального виробничого процесу, що зумовлює використання системного підходу до організації та управління ними.

На машинобудівних підприємствах процеси створення та освоєння виробництвом нової продукції утворюють систему комплексної підготовки виробництва як невіддільної складової процесу виробництва.

У практичній діяльності комплексну підготовку іноді називають науково-технічною підготовкою виробництва. Комплексна підготовка виробництва — це сукупність взаємопов’язаних процесів маркетингових і наукових досліджень, технічних, технологічних, організаційно-еконо-

мічних й екологічних рішень і соціально-психологічних заходів, спрямованих на розроблення та освоєння нових виробів і надання послуг заданого рівня якості за встановлених термінів, обсягів випуску та витрат (рис. 12.4). Підготовка виробництва також передбачає сприяння споживачам в організації експлуатації нової продукції.

Рис. 12.3. Схема системи створення та освоєння нового виробу в межах його життєвого циклу

Вирізняють чотири взаємозалежні стадії (підсистеми) комплексної підготов-

ки виробництва нової продукції: науково-дослідну, конструкторську, техноло-

гічну, організаційну, освоєння. Усі стадії комплексної підготовки виробництва вимагають всебічної інформаційної, екологічної підготовки, а також економіч-

ного обґрунтування, завдяки чому підрозділи, що виконують роботи зі створення й освоєння випуску нових виробів, системно й ефективно взаємодіють для досягнення поставленої мети задоволення споживачів та отримання прибутку.

Науково-дослідна підготовка передбачає комплексне дослідження ринку, покупців і конкурентів; вивчення зарубіжної патентної інформації; пошук ідеї (задуму) нового товару; комерційний аналіз, оцінювання і відбір ідей; розроблення концепції ринкової новизни товару і визначення його конкурентоспроможності; створення передових, досконалих, спрощених конструкцій виробів; розроблення заходів із завоювання сегмента ринку.

Науково-дослідні роботи зі створення продукції — це комплекс досліджень, що його проводять з метою набуття нових знань, обґрунтованих вихідних даних, пошуку нових ідей, принципів, методів і шляхів створення нової або модернізації вироблюваної продукції.

Конструкторська підготовка виробництва — комплекс робіт зі створення но-

вої конструкції виробу та виготовлення дослідного зразка, а також заходів з подальшого вдосконалення конструктивних характеристик і параметрів виробів, що створені раніше; створення комплекту креслень для виготовлення і випробування макетів, дослідних зразків (дослідної партії), документації для серійного і масового виготовленнянових виробів з використанням результатів прикладних НДР.

Технологічна підготовка виробництва включає роботи зі створення й удо-

сконалення технологічних процесів виготовлення продукції, документальне їх оформлення, проектування та виготовлення необхідного технологічного оснащення, планування розташування устаткування та виробничих підрозділів, екологічного моніторингу параметрів спроектованих виробів і процесів.

Організаційна підготовка виробництва — це сукупність взаємопов’язаних процесів з вибору форм і методів організації виробництва нових виробів, забезпечення їх необхідними матеріалами і комплектувальними деталями, підготовки і перепідготовки кадрів, оперативно-виробничого планування.

Освоєння виробництва передбачає перевірку і відпрацьовування спроектованих конструкцій і технологічних процесів, освоєння нових форм організації виробництва та опанування практичних прийомів виготовлення продукції зі стабільними показниками і в заданому обсязі.

Кожна стадія комплексної підготовки виробництва має певні етапи, а етапи, своєю чергою, окремі роботи.

Наведений розподіл процесу створення та освоєння нової продукції за стадіями має умовний характер, особливо на сучасному етапі використання інформаційних комп’ютерних технологій. За наявності програмного забезпечення різноманітні роботи, етапи та стадії виконуються паралельно або паралельнопослідовно із певними варіантами пошуку оптимальної моделі не лише виробу, а й самої виробничої системи.

Основними завданнями науково-дослідної підготовки (НДП) є розширення, поглиблення, систематизація знань та отримання необхідних результатів для створення нових видів техніки, технологічних процесів і прогресивних ме-

тодів організації й оперативного управління виробництвом.

За змістом і характером результатів науково-дослідна підготовка розподіля-

ється на три рівні: фундаментальні, пошукові та прикладні науково-дослідні роботи (НДР).

Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження спрямовані на встановлення невідомих раніше закономірностей, принципів, властивостей, явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни до рівня пізнання.

Пошукові науково-дослідні роботи проводять на основі вже відомих результатів фундаментальних досліджень і розроблень і спрямовані на визначення можливості використання відкритих явищ, властивостей чи принципів у певній практичній сфері.

Прикладні дослідження забезпечують експериментальну перевірку практичного використання результатів фундаментальних і пошукових досліджень у конкретних об’єктах нової техніки. Прикладні дослідження бувають загальними (результати яких не пов’язуються з певною галуззю, продукцією, роботою), цільовими (предметними) та певними розробками (проектами нової продукції, процесів, методів і способів виробництва). Вони можуть бути спрямовані на створення нових виробів, матеріалів, технологічних процесів, засобів механізаціїта автоматизації.

Прикладні дослідження, в результаті яких здійснюється технічне й робоче проектування, виготовлення та випробування дослідних зразків, називають до- слідно-конструкторськими роботами. Результатом таких робіт є створення нової техніки конкретного експлуатаційного призначення. Вони є логічним продовженням прикладної науково-дослідної роботи, де перевіряється можливість створення певного об’єкта із заданими властивостями.

Цикл науково-дослідної роботи складається з етапів, які є логічно обґрунтованими розділами, що мають самостійне значення і використовуються як об’єкт планування.

Традиційно вирізняють такі етапи: 1) технічне завдання; 2) вибір напряму дослідження; 3) теоретичні й експериментальні дослідження; 4) технічний звіт; 5) здавання та приймання НДР.

Технічне завдання (ТЗ) визначає мету, завдання дослідження, вимоги, техні- ко-економічне обґрунтування (ТЕО), основне цільове призначення, очікувані результати, рекомендовані методи й умови проведення, зміст досліджень за етапами і термінами, склад виконавців, умови завершення робіт. Технічне завдання розробляється і затверджується замовником або виконавцем при виконанні ініціативних робіт.

Вибір напряму дослідження передбачає добір і вивчення спеціальної літератури, аналіз патентної інформації, стандартів та інших джерел за темою дослідження; техніко-економічний аналіз можливих рішень проблеми; розроблення рекомендацій за методами і засобами досліджень.

Теоретичні й експериментальні дослідження включають: перевірку науко-

вих і теоретичних ідей; вивчення аналогів, документації, звітів, розроблення й уточнення методики дослідження, експериментів, обґрунтувань; пошук нових рішень щодо створення конструкцій і технологічних процесів; розроблення схем; теоретичні обґрунтування; проектування макетів, стендів, зразків; виготовлення деталей; складання, монтаж і відпрацювання макетів і дослідних стендів; стендові та польові експериментальні випробування, аналіз їхніх результатів; доопрацювання експериментальних зразків, коригування технічної документації за результатами випробувань.

Технічний звіт складається з таких розділів: анотація; перелік позначень, скорочень, прийнятих термінів і визначень; вступ (мета, зміст, рівень новизни, обґрунтування для проведення, ТЕО об’єкта дослідження); техніко-економічне обґрунтування доцільності розроблення; програма та методика дослідження; теоретичні й розрахункові дані; дані експериментальних досліджень; висновки та рекомендації; додатки; література. До звіту додають: інформаційну карту на НДР, патентний формуляр, авторські запити на передбачені відкриття та винаходи, карту технічного рівня та якості виробу, протоколи випробувань. Узагальнення й оцінювання результатів наукових досліджень можна завершувати розробленням проекту ТЗ на конструкторські роботи.

Здавання та приймання НДР завершується підписанням комісією замовника акта приймання науково-технічної розробки, переданням замовникові експериментального зразка нового виробу, що прийнятий комісією; оформленням протоколу випробувань та актів приймання дослідного зразка (макету) виробу; розрахунками економічної ефективності результатів використання розроблення; необхідної конструкторськоїта технологічної документаціїзвиготовлення дослідного зразка.

У конструкціях різних виробів і технологічних процесів використовують як винаходи, так і раціоналізаторські пропозиції, які також є результатом творчого підходу до виконання виробничо-технічного завдання, але на відміну

від винаходу це рішення не вносить принципової новизни, не повторює раніше освоєних на даному підприємстві пропозицій, а його впровадження дає позитивний ефект. На підприємствах роботою з винахідництва і раціоналізації керує спеціальне бюро.

Для забезпечення високого рівня розроблюваної техніки та її конкурентоспроможності на світовому ринку здійснюють патентні дослідження. На підприємствах створюють патентні служби, що забезпечують перевірку винаходів, науково-технічних досягнень на патентоспроможність і патентну чистоту, забезпечують патентування винаходів за кордоном, одночасно визначаючи, в яких країнах доцільне їх патентування.

Науково-технічна інформація. Підготовка виробництва до зміни продукту (технології) неможлива без інформаційного забезпечення всіх процесів наукових досліджень, проектування, виробництва та супроводу виробів на етапі експлуатації. Інформація є джерелом забезпечення актуальності проблем, що підлягають дослідженню, і прогресивності ухвалюваних рішень. Вона дає можливість уникнути дублювання наукових і технічних рішень, скоротити витрати творчої праці, зменшити терміни й фінансові витрати на проведення комплексу робіт зі створення й освоєння нової продукції, полегшити уніфікацію і стандартизацію проектних рішень.

Уся інформація поділяється на внутрішню, проміжну та зовнішню. Сучасні інформаційні технології із застосуванням різноманітних технічних засобів і сукупність методів сприяють створенню інформаційно-пошукових систем. В основу таких систем покладено принцип розпізнавання відповідності між змістом інформації, що зберігається, та запитом.

1. Усі види науково-дослідних робіт — від фундамента-

Організація льних до прикладних розробленнь — здійснюються в різ- проведення НДР них наукових організаціях і підрозділах. До наукових ор-

ганізацій належать академічні інститути, вищі навчальні заклади, галузеві науково-дослідні та проектно-конструкторські інститути.

Для забезпечення власних потреб у науково-дослідних роботах, як правило, прикладногохарактеру, науковіпідрозділистворюютьнапідприємствахтаоб’єднаннях.

Наукові організації та підрозділи формуються, здійснюють дослідження та розроблення у певному напрямі за тематичною спеціалізацією. Кожен напрям забезпечується якісною визначеністю виробів, що мають спільні конструктор- сько-технологічні та фізичні принципи.

Напрям поєднує фахівців різного профілю, які мають у своєму розпорядженні всі необхідні ресурси; тематична спеціалізація сприяє досягненню високої оперативності у виконанні поставлених завдань.

Із подальшим технологічним і технічним розвитком науково-дослідні роботи набувають дедалі комплекснішого характеру; до них залучаються працівники різних галузей науки: інженери, математики, економісти, фізики, біологи. Створення міжгалузевихкомплексівєпрогресивноюформоюорганізаціїнауковихдосліджень.

12.2. ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКА ПІДГОТОВКА ПРОДУКТУ (ПОСЛУГИ)

Завданнями конструкторської підготовки є створення комплекту конструкторської документації (креслень), необхідної для виготовлення й експлуатації продукції, а також забезпечення конструкторської готовності підприєм-

ства до випуску нового або модернізованого виробу.

Конструкторську службу на підприємстві очолює головний конструктор, у розпорядженні якого є відповідний відділ (ОГК), технічна база для виробництва дослідного зразка та його випробування (експериментальний цех). Конструкторські роботи виконують із дотриманням вимог ДСТУ ЄСКД (єдиної системи конструкторської документації) за етапами: технічне завдання, технічна пропо-

зиція, ескізний проект, робочий проект.

1.Технічне завдання. У ньому відображаються тактико-технічні вимоги: умови та режими експлуатації товару; необхідні технічні параметри та характеристики; приєднувальні розміри; ресурс (чи термін служби); передбачуваний обсяг випуску; техніка безпеки і санітарно-гігієнічні норми; патентна чистота; зовнішній ринок; терміни й умови збереження; художньо-архітектурне рішення (дизайн); транспортабельність (тара, упакування); додаткові, спеціальні та іншівимоги.

2.Технічна пропозиція містить розрахунки технічних параметрів й економічної ефективності, що обґрунтовують можливість і доцільність розроблення нового виробу. Розрахунки виконують за кількома варіантами виготовлення виробу, аналізують і обирають оптимальний варіант, який має забезпечити найбільший очікуваний економічний ефект.