71.Сертифікація продукції: обов’язкова та добровільна.

Сертифікація,це процедура,за допомогою якої визнаний в установленому порядку уповноважений орган документально підтверджує відповідність продукції,систем управління якістю,систем управління навколишнім середовищем,систем управління охороною праці,персоналу,встановленим законодавством вимогам,що діють в Україні.

Обов'язкову сертифікацію проводять на відповідність щодо вимог чинних національних

законодавчих актів та обов'язкових вимог нормативних документів, міжнародних і національних стандартів інших держав. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затверджується Головним національним органом з оцінки відповідності.

Добровільну сертифікацію проводять на відповідність до вимог, які не віднесені до обов'язкових, тобто в тих випадках, коли суворе дотримання вимог стандартів або іншої нормативної документації на продукцію, процеси або послуги державою не передбачено, тобто коли стандарти або норми не стосуються вимог безпеки і мають добровільний характер для товаровиробника. Якщо для зазначеної продукції встановлені обов'язкові вимоги, то їх завжди включають до вимог добровільної сертифікації.

72.Державна система сертифікації.

Державну систему сертифікації створює центральний орган  виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:  -визначає основні принципи, структуру та правила системи  сертифікації в Україні;  -затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій  сертифікації, та визначає терміни її запровадження;  -призначає органи з сертифікації продукції;  -встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;  -розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил  -сертифікації продукції;  -веде Реєстр державної системи сертифікації;  -організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.  Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну  політику у сфері технічного регулювання, в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції. 

73.Захист прав споживачів від несертифікованої продукції .

74.Поняття та ознаки та підстави господарсько-правової відповідальності.

У сфері господарювання застосовується специфічний вид юридичної відповідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями. Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси. До родових ознак слід віднести: -юридична підстава - закон (проте не в усіх випадках); -фактична підстава застосування господарсько-правової -відповідальності - правопорушення; -зміст - негативні наслідки, що зазнає порушник (застосовуються до порушника); можливість застосування державного примусу для покладення на порушника господарсько-правової відповідальності. Разом з тим зазначені риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах проявляються специфічно. Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, забезпечується державним примусом. Разом з тим цей примус може проявлятися по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов'язань штрафних санкцій та/або збитків) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту; відмова від пролонгації договору на повний термін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов'язань протягом строку дії договору).