37. Юридична характеристика змісту угод.

Угода - правомірне юридична дія, спрямована на досягнення певного юридичного результату. Цим угода відрізняється від інших правомірних юридичних дій, іменованих юридичним »: вчинками, з якими закон також пов'язує виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків. До таких вчинків, зокрема, відносяться виявлення скарбу, знахідка, створення творунауки, літератури чи мистецтва. Операцією визнається дія, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Не є цивільно-правовою угодою дія, спрямована на виникнення інших прав і обов'язків, наприклад, участь у виборахдепутатав Національні збори.

Те, що угода характеризується спрямованістю на досягнення певного результату, не означає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна представляти в деталях той правовий результат, що настане після укладення угоди. Достатньо, щоб учасник угоди мав загальне уявлення про її наслідки. Наприклад, продавець повинен знати, що після укладання угоди і не вдягнув її в належну форму він зобов'язаний передати покупцеві продану річ, наприклад житловий будинок. Продавець може і не знати, що він відповідаєза недоліки товару, які були виявлені покупцем, хоча продавець не мав відомостей про ці недоліки до їх виявлення. Наприклад,покупецьвиявив в купленому ним будинку серйозний будівельний дефект і вимагає, щоб він був усунений продавцем або за рахунок продавця, або вимагає розірвання договору. Продавець буде нестивідповідальністьза ці недоліки, навіть якщо він не знав про їх наявність у проданому майно.

38. Поняття оплатних, безоплатних, концесуальних та реальних угод.

Якщо обов'язку однієї особи щось зробити або передати, або виконати відповідає обов'язок контрагента надати зустрічне задоволення у грошовій або іншій матеріальній формі, то це оплатили договір. Таких договорів, де дії виконуються на оплатних засадах, у цивільному праві більшість. Вони встановлюються у вигляді загального правила (ч. 5 ст. 626 ЦК). Це договори купівлі-продажу, найму, підряду тощо.

Якщо ж передача майна, надання послуг тощо не супроводжується відповідною компенсацією з боку іншої сторони, то це договір безоплатний. Таким є, наприклад, договір дарування, де дарувальник безоплатно передає іншій особі у власність майно.

Консенсуальні договори - це договори, які вважаються укладеними з моменту досягнення угоди зі всіх істотних умов у формі, необхідній за законом. До них, зокрема, належать: купівля-продаж, найом, доручення, комісія, спільна діяльність та ін.

Реальними називаються договори, в яких для виникнення прав і обов'язків недостатньо угоди, а необхідна ще й передача речі (речей). Наприклад, договір позики вважається укладеним не з моменту, коли сторони домовилися про те, що гроші будуть передані в борг, а з моменту передачі їх позичальнику.

39. Характеристика форми угоди.

40. Наслідки недотримання форми угоди.

Загальним наслідком недотримання простої письмової форми угоди є позбавлення сторін у разі спору права посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків. У цих випадках суб'єкти зберігають право приводити письмові (листи, розписки, квитанції тощо) та інші докази (п. 1 ст. 162 ЦК). Якщо вчинення угоди відбулося з порушенням вимоги про надання їй простої письмової форми, а сама угода виявилася пов'язаної з яким-небудь кримінально караним діянням, угода може бути підтверджена будь-якими доказами, у тому числі показаннями свідків. Припустимо, річ була прийнята на зберігання в гардероб без видачі номерного жетона - легітимаційного знака, видача якої прирівнюється до дотримання письмової форми правочину. Якщо в такій ситуації річ буде викрадена, то для доказу факту передачі речі на зберігання потерпілий-поклажодавець може використовувати будь-які докази, включаючи свідчення, оскільки в якості доказів вини суб'єкта у вчиненні злочину кримінально-процесуальне законодавство допускає їх використання. У цьому випадку доведений в кримінальному процесі факт здійснення угоди має преюдиціальне значення для цивільного процесу. Недотримання простої письмової форми угоди тягне її недійсність, якщо це прямо зазначено в законі або в угоді сторін (п. 2 ст. 162 ЦК). Недотримання простої письмової форми зовнішньоекономічної угоди у всіх випадках тягне її недійсність (п. 3 ст. 162 ЦК).