Бондаренко

(XX, 1093)

(Пісня з Мітіноку)

Суе-но-мацу-гору1 перекриє Висока хвиля швидше, Ніж тебе Моє серденько

Розлюбить зуміє!

(Невідомий автор)

(XX, 1096)

(Пісня з Хітаті2)

Мов ті, Кого я знаю і не знаю...

Цукубу покриваючи ущерть, З осінніх кленів Листя опадає.

(Невідомий автор)

(XX, 1098)

(Пісня з Каї3)

Я вісником своїм Зробив би вітер, Що з краю Каї дме, Якби він був

Людиною і вмів би говорити.

(Невідомий автор)

(XX, 1099)

(Пісня з Ісе4)

У бухті Офу5

1Суе-но-мацу(-яма) – гора поблизу м. Таґадзьо в північно-східній частині о. Хонсю (преф. Міяґі).

2Хітаті – іст. назва однієї з провінцій (нині преф. Ібаракі).

3Каї – іст. назва провінції в центральній частині о. Хонсю (нині преф. Яманасі).

4Ісе – іст. назва провінції (нині преф. Міе) і мальовничої океанської затоки.

5Офу(-но ура) – місцева назва однієї з численних бухт у затоці Ісе.

270

Груші на гіллі...

Лягай зі мною! Будемо гадати: Чи вже достигли, Чи, можливо, ні?

(Невідомий автор)

Додаткові пісні, включені до основного списку з сімейних зібрань1

Назви

Цикада2

(Розміщується між піснями “Зозуля” та “Цикада”)3

Пиляють дерево для храму лісоруби? Чи то цикади плачуть? – Серед гір Закличним співом Котиться відлуння!

(Кі-но Цураюкі)

Вічнозелене дерево4

(Розміщується після пісні Томонорі)5

Душа у піднебесся відлітає, Коли вогонь З’їдає нашу плоть, І вороття Ніколи не буває!

(Сьосін)

1У цій додатковій частині антології містяться вірші (№ 1101-1111), що входять до складу деяких приватних списків “Кокін-сю”, але не увійшли до її канонічного списку:

а) Сувій X “Назви”: № 1101-1105;

б) Сувій XI “Пісні кохання”: № 1106, № 1107; в) Сувій XIII “Пісні кохання”: № 1108, № 1109; г) Сувій XIV “Пісні кохання”: № 1110, № 1111.

2Цикада (яп.: “хіґурасі”) = “хіку” (пиляти) + “расі/і/” (схоже, здається; ма-буть).

3Йдеться про вірші № 423 і № 424.

4Вічнозелене дерево (“оґатама-но кі”) – етимологія і значення до кінця не з’ясовані; можл.: магнолія (яп. “мокурен”; лат. Magnolia liliflora).

5Йдеться про вірш № 431.

271

Копрій1

(Розміщується після пісні “Трава печалі” Тосісади)2

Кохала, як приходив, Палко й вірно...

Але тепер Хіба що образ твій

З’являється у сутінках вечірніх.

(Кі-но Цураюкі)

Окіної, Міякосіма3

(Розміщується після пісні “Китайське кото” Кійоюкі)4

Мов опік, сум, Пронизливий і гострий, Від дум про даль, Що роз’єднала нас:

Твою столицю й мій маленький острів.

(Оно-но Коматі)

Сомедоно, Авата5

(Ця пісня була складена з нагоди переїзду імп. Мідзуноо6 із Сомедоно до Авати, міститься після пісні “Палац Кацура”)7

В краю Авата, На узгір’ї тому,

Де піняться хмарки, Я поселюсь,

Покинувши обридлий Сомедоно.

(Аямоті)

1Копрій (яп. “куреноомо”; або ще: “уікьо”) – ефіроолійна рослина, що застовується в медицині й харчовій промисловості (лат. Foeniculum vulgare).

2Йдеться про вірш № 446.

3Окіної – назва місцевості; Міякосіма (суч. назва: “Міякодзіма”; досл.: “столиця острів”) – назва острова.

4Йдеться про вірш № 456.

5Сомедоно – палац роду Фудзівара, побудований канцлером Фудзіварою Йосіфусою (804-872) (див. коментар до вірша № 52); Авата – назва одного з районів м. Кіото.

6 Мідзуноо – імператор Сейва (850-880; роки правл.: 858-876).

7Йдеться про вірш № 463.

272

Сувій XI

Ці пісні розміщуються після вірша “Невже, як сніг, що навіть в нетрях гір...”1

(Додаток, 1106)

Вирують нині в серці почуття До милої моєї Ще сильніше, Ніж в річці Оі2 Люта круговерть!

(Невідомий автор)

(Додаток, 1107)

Своїй коханій Душу не відкрию –

Не викидає волоть очерет3, Що на Заставі Зустрічей4 Рясніє5

(Невідомий автор)

Сувій XIII

Ці пісні розміщуються після вірша “В душі своїй приховуй почуття, коли кохаєш...”6

(Додаток, 1108)

Мого ім’я не видавай, Благаю,

1Йдеться про вірш № 551.

2Оі(-ґава) – ріка, що протікає через м. Кіото.

3В оригіналі: “сусукі” – багаторічна трав’яниста рослина родини злакових з довгим тонким стеблом і густою волоттю, схожа на очерет (лат. Miskanthus).

4Застава Зустрічей (“Аусака-но секі”) – давня гірська застава на схід від м. Хей-ан (Кіото).

5Вірш із поетичної антології “Ман-йо-сю” (№ 2283).

6Йдеться про вірш № 652.

273

Пліткарко-річко Поблизу гори Токоно-яма1 В краї Інуґамі2!

(Невідомий автор)3

(Додаток, 1109)

(Вірш-відповідь)

Як гуркіт водоспаду Отова, Що в Ямасіна, Пересуди линуть:

Кого кохаю – Знатимуть усі!

(Унеме /служниця/)

Сувій XIV

Ця пісня розміщується після вірша “Міняє розмаїття кольорів початок осені...”4

(Нудьгуючи на самоті, Соторі-хіме з любов’ю піднесла її імператорові5)

(Додаток, 1110)

Мабуть, Під вечір милий завітає: Заздалегідь

Маленький павучок6 Для нього пастку з павутин сплітає.7

(Соторі-хіме)

1Токоно-яма – давня назва гори Сьоходзі в преф. Сіґа.

2Інуґамі – назва місцевості в преф. Сіґа.

3Дехто вважає, що ця пісня була надіслана Володарем служниці з Омі

4Йдеться про вірш № 688.

5Імператор Інґьо (роки правл.: 412-453)

6За народним повір’ям, павук є провісником побачення з коханим, бажаної зустрічі тощо.

7Цей вірш у дещо видозміненому варіанті міститься також в “Ніхонсьокі” (“Ніхон-ґі” /сувій № 13/).

274

Ця пісня розміщується після вірша Фукаябу “Кому на думку спало величати цей біль “коханням?”1

(Додаток, 1111)

Якби я знав Дорогу в Суміное, Пішов би і нарвав Забудь-трави,

Аби також забути про кохання!

(Кі-но Цураюкі)

Переклад І.П. Бондаренка

1 Йдеться про вірш № 698.

275

СІНСЕН-ВАКА-СЮ

(«Заново складена збірка японських пісень»)

930 р.

276

Може, тоді б зберігся цвіт вишневий?

(Сосей-хосі)

(I, 112)

З багряних кленів листя наберу В рукава кімоно1, Щоб показати Тому, хто впевнений, Що осінь відійшла!

(Сосей-хосі)

(I, 115)

Весна відійде, Вишні відцвітуть –

Лише тоді, моя стара столице2, Нехай тебе “старою” Знову звуть!

(Кі-но Цураюкі)

II

Літні та зимові пісні

(II, 136)

Не розбереш! Змішався білий сніг Із білим квітом сливи, Та дорогу

Підкаже кожному казковий аромат!

(Оно-но Такамура)

(II, 143)

Даремно я чекаю уночі Свою зозулю – Мабуть, налякали

1Кімоно – традиційний жіночий та чоловічий одяг.

2Йдеться про м. Нара – столицю Японії в 710-794 рр.

279