microbiol_MR_sbornik

4.3. Навчальні задачі, тести (ІІ – ІІІ рівнів), що доповнюють самостійну роботу на практичному занятті, а також довідкові матеріали ( інструкції: “Правила протиепідемічного режиму і техніка безпеки у

мікробіологічній лабораторії”; “Правила щодо забору і транспортування матеріалу для дослідження в бактеріологічній лабораторії”; Методи підготовки різного патологічного матеріалу для бактеріоскопічного і бактеріологічного дослідження.

1.У хворого з гастроентеритом виділено збудника, який за морфологічними, культуральними та біохімічними властивостями віднесено до роду сальмонел. Які діагностичні препарати слід використати для ідентифікації збудника за антигенними властивостями?

1)*Монорецепторні О- і Н-сироватки.

2)Полівалентні сироватки

3)Аглютинуючі діагностичні сироватки

4)Сальмонельозні О- і Н-діагностикуми.

5)Монорецепторні сироватки О9 і О4.

5.Матеріали післяаудиторної самостійної роботи. Теми учбово-дослідної роботи студентів:

1.Сучасні методи серологічної діагностики черевного тифу та паратифів А і В.

2.Значимість мікробіологічного дослідження при діагностиці черевного тифу та паратифів А і В на сучасному етапі.

Методичну розробку склала доц. Звягольська І.М.

Українська медична стоматологічна академія

Кафедра мікробіології, вірусології та імунології

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Тема: Мікробіологічна діагностика черевного тифу та паратифів А і В (3 – 4 тиждень захворювання)

Тема: Мікробіологічна діагностика черевного тифу та паратифів А і В (3– 4 тиждень захворювання)

Кількість навчальних годин: __2__

1.Актуальність теми: Насьогодні захворюваність на черевний тиф та паратифи реєструється майже у всіх країнах світу; вона широко варіює в залежності від рівня економічного вівня (від 0,5-0,6 в економічно розвинених країнах до 30-70 випадків на 100 000 населення в економічно слабо розвинених країнах). Різкий підйом захворюванності на черевний тиф, тенденція до виникнення епідемій спостерігаються під час військових подій, природних катаклізмів, погіршення санітарноепідемічного рівня в населенних пунктах, великого скупчення населення. Окрім тяжкого перебігу це інфекційне захворювання має виражену циклічність, що вимагає від фахівця високого професійного рівня, щоб провести диференційну діагностику і свідомо обрати методи мікробіологічного дослідження з метою підтвердження попереднього клінічного діагнозу зокрема на 3 - 4 тижні захворювання.

Сальмонельоз належить до інфекційних захворювань з повсюдним розповсюдженням від спорадичних випадків до епідеміологічних спалахів. Насьогодні відмічається тенденція до глобального підвищення захворюваності, що обумовлено своєрідною зміною соціальноекономічних умов за останні 20-30 років. Реєструються сальмонельози протягом всього року (різке підвищення з травня по жовтень) у різних вікових груп населення, проте частіше хворіють діти до 1 року. Певні види сальмонел можуть бути причиною госпітальних інфекцій. В зв’язку з цим і з особливостями перебігу сальмонельозу, формуванням хронічного бактеріоносійства великої значимості набуває мікробіологічна діагностика (традиційні та новітні методи).

Зберігають актуальність питання вибору заходів профілактики і лікування черевного тифу, паратифів А і В і сальмонельозів.

2.Навчальні цілі:

Знати , засвоїти: особливості патогенезу і мікробіологічної діагностики черевного тифу та паратифів А і В на 3-4 тижні захворювання; етіологію, епідеміологію і патогенез сальмонельозної токсикоінфекції, методи мікробіологічної діагностики; профілактику та лікування черевного тифу, паратифів А і В та сальмонельозів (α=ІІ).

Вміти, опанувати навичками, вміннями:

1.Виділення чистих культур аеробних бактерій, ідентифікація виділених культур.

2.Проведення обліку та оцінка результатів серологічних реакцій ( реакції аглютинації ) (α=ІІІ).

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи.

3.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

388.Фролов А.Ф.,Шевченко Л.Ф.,Широбоков В.П. Практическая вирусология.Киев,1989.

389.Широбоков В.П. и др. СПИД – синдром приобретенного иммунодефицита. Киев. 1988.

390.Гайдаш І.С., Флегонтова В.В. Медична вірусологія. Луганськ, 2002. 391.Хаитов Р.М., Игнатьева Г.А., Сидорович Н.Г. Иммунология.Учебник.

М., Медицина, 2000.

392.Ройт И. Иммунология.-Лондон-Москва, 2000.

393.Покровский (ред.) – Микробиология, М., 1998.

394.Протченко П.З. Загальна мікробіологія, вірусологія та імунологія. Вибрані лекції:Навч.посібник.-Одеса:Одес.держ.мед.ун-т.,.2002р.-300 с. (Б-ка студента-медика).

395.Маянский А.Н. –Микробиология для врачей, Н-Новгород, 1999. 396. Определитель бактерий Берджи, т.1 и т.2, М., Мир, 1977.

397.Ross P.W.,Peutherer J.F. Clinical microbiology. London-ntw-York. 1987. 398.Hart T.,Shears P. Color atlas of medical microbiology, Mosby-Wolf, 1996. 399. Fields B.N.,Knipe D.M. Field’s virology., N.-Y., Raven Press, 1990.

400.Johnson A.G.,et al. Microbiologe and immunology. Baltimore, W-W, 1989.

23.Schaechter M.et al. Mechanisms of Microbial Diseases, Baltimore, W-W, 1993.

3.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою за темою “Мікробіологічна діагностика черевного тифу та паратифів А і В (3 – 4 тиждень захворювання).

3.5. Матеріали для самоконтролю

А. Питання для самоконтролю:

1.Патогенез черевного тифу та паратифів А і В ( 3-4 тиждень захворювання ).

2.Мікробіологічна діагностика черевного тифу та паратифів на 3-4 тижні захворювання.

3.Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства. 4.Сальмонельозна токсикоінфекція та госпітальний сальмонельоз: етіологія, епідеміологія, патогенез, основні клінічні прояви. 5.Мікробіологічна діагностика сальмонельозу.

6.Профілактика та лікування черевного тифу, паратифів та сальмонельозів.

Б. Тести для самоконтролю (І-ІІІ рівнів).

1.У реакції пасивної гемаглютинації, поставленої з еритроцитарним черевнотифозним Vi-діагностикумом, виявлені антитіла у розведенні сироватки обстежуваного до 1:80, що вище діагностичного титра. Такий результат свідчить

1)*Про можливе носійство паличок черевного тифу

2)Про гостре захворювання на черевний тиф

3)Про рецидив черевного тифу

4)Про інкубаційний період черевного тифу

5)Про реконвалесценцію хворого на черевний тиф

2.При ідентифікації збудника харчовий токсикоинфекції з'ясувалося, що за своїми біохімічними властивостями він відноситься до виду

Salmonella. Які ознаки збудника дозволять найбільш точно встановити його видову належність?

1)Фаготип

2)Антибіотикограма

3)Патогенність для різних видів лабораторних тварин

4)Серологічний тип токсину, що виділяється збудником

5)Антигенна структура

3.В районі, де очікується спалах черевного тифу необхідно провести профілактику серед дошкільників. Який препарат найбільш доцільно використати для цього?

1)Вакцину TABte

2)Черевнотифозну вакцину, збагачену Vi - антигеном

3)Черевнотифозний полівалентний бактеріофаг

4)Донорський гамаглобулін

5)Антибіотик, до якого чутливий збудник

В.Задачі для самоконтролю (ІІ-ІІІ рівнів).

1.При плановому обстеженні працівника харчового підприємства на носійство збудника черевного тифу виявлено за допомогою пасивної гемаглютинації титр АТ по Vi-антигену 1:80. Чи можна віднести цю людину до групи носіїв?

1)Так, це носій

2)Перехворів

3)Це розпал хвороби

4)Це не носій

5)Щеплений

2.Вбита черевнотифозна вакцина при перевірці на ефективність в досліді на кроликах дала такі результати: титр антитіл перед імунізацією 1:5, після імунізації 1: 5. Як це можна пояснити?

1)Титр антитіл значно збільшується тільки при вторинній імунній відповіді

2)Введення черевнотифозної вакцини формує здебільшого клітинний імунітет, а не гуморальний

3)Наявність природного видового імунітету перешкоджає формуванню поствакцинального імунітету

4)В процесі приготування вакцина втратила імуногенні властивості

5)Для більш активного формування імунітету необхідно вводити вакцину разом з ад’ювантом

4.Матеріали для аудиторної самостійної роботи.

4.1. Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті:

1.Провести макро– та мікроскопічну оцінку чистоти культури (гемокультури). Замалювати препарат, забарвити за Грамом.

2.Провести облік розгорнутої реакції аглютинації (РРА) гемокультури з черевнотифозною та паратифозними А і В сироватками. Зробити висновок.

3.Провести облік біохімічних властивостей виділеної чистої культури (гемокультури ).

4.Враховуючи морфологічні, тинкторіальні, культуральні та ферментативні властивості, ідентифікувати гемокультуру.

5.Приготувати препарат з чистої культури S. typhimurium, забарвити за Грамом, мікроскопіювати, замалювати.

6.Охарактеризувати імунобіологічні препарати для специфічної профілактики та лікування тифу та паратифів А і В.

4.2. Професійні алгоритми (інструкції, орієнтовні карти) щодо опанування навичками та вміннями