- •1. Особливості археологічних культур
- •2. Кам'яна могила пам'ятка пізнього палеоліту в Україні
- •3. Найдавніше образотворче та музичне мистецтва
- •4. Характерна особливість палеолітичної пластики
- •5. Культура неоліту та епохи міді-бронзи
- •6. Пам'ятки трипільської культури в Україні
- •7. Домашні промисли та общинні ремесла трипільців
- •8. Пам'ятки трипільського будівництва
- •9. Антропоморфна пластика трипільців
- •10. Побут, звичаї і традиції скіфів
- •11. Скіфо-сарматське мистецтво
- •12. Розвиток античної культури і мистецтва на теренах України іу-уі ст. До н.Е.
- •13. Мистецтво тавро-русів - складова духовної спадщини народів Півдня України.
- •15. Культ природи у релігійному світогляді слов'ян у дохристиянські часи
- •16. Відображення макрокосмосу в творах мистецтва давніх слов'ян
- •17. Християнство і розквіт культури Київської Русі
- •18. Писемні пам'ятки Княжої доби
- •19. Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •20. Архітектура Київської Русі.
- •21. Особливості музично-видовищного мистецтва
- •22. Історико-культурне значення утворення Галицько-Волинської держави
- •23. Церковні установи в культурному житті Галицько-Волинеької землі
- •24. Літописання та книгописні майстерні в Галицькій землі
- •25. Галицька архітектурна школа
- •26. Іконописні традиції Галицько-Волинської землі.
- •27. Особливості культурного життя на теренах України 14-першої половини 17 ст.
- •28. Релігійна та світська література.
- •29. Традиції архітектури 14 -середини 16 ст.
- •31. Культурно-освітнє значення братських шкіл.
- •32. Започаткування традицій вищої школи в Україні
- •33. Формування української козацької держави і розвиток національної культури.
- •34. Культурно-національна еліта Козацької доби.
- •35. Монастирі як осередки національної культури.
- •36. Стиль бароко в українському мистецтві.
- •37. Історико-культурні особливості розвитку на українських землях наприкінці XVIII -початку XX ст.
- •38. Український романтизм.
- •39. Кирило-Мефодіївське братство, його культурно-освітнє значення.
- •41. Національне пробудження на західноукраїнських землях.
- •42. Культура доби Українського Січового Стрілецтва.
- •49. Шістдесятництво -духовний опір пригніченню національної культури.
- •51. Українська культура в умовах державної незалежності.
- •50. Мистецтво і освіта за умов зросійщення української культури.
41. Національне пробудження на західноукраїнських землях.
Пробудження національного життя в західноукраїнських землях у перший половині XIX ст. було викликано посиленням феодального і національного гніту в Австрійській імперії, що набуло виразу у збільшенні феодальних повинностей селян, посиленнібюрократично-поліцейського режиму, забороні на викладання української мови в школах, насадженні німецької мови, політиціасиміляції українського населення.
Після реформ Марії-Терезії і Йосифа II склалися певні умови для пожвавлення українського національного життя, але їхні наступники на австрійському престолі скасувавши цілий ряд прогресивних реформ. Зокрема у 1805 р. початкові школи були поставлені під контроль римсько-католицької церкви; у 1809 р. було закрито Український інститут при Львівському університеті; у 1812 р. австрійська влада скасувала обов'язковість освіти.
Але цього ж часу починає пробуджуватися національне життя в західноукраїнських землях. Ідея національної свідомості стає панівною.
Починає набирати значення національна мова, історія, література і фольклор. Шлях до національної свідомості пролягав через книги. Рух за національне відродження на західноукраїнських землях очолило греко-католицьке духовенство. Центром церковного життя була метрополія у Львові. У період між 1837 і 1850 pp. вийшло 43 книги, написані українською мовою. Цікаво, що 40 із них належали перу священників.
42. Культура доби Українського Січового Стрілецтва.
Польові духовники Галицької армії перейняли і примножили кращі традиції капеланів Легіону УСС. Близько сотні їх у різні часи в бойових лавах корпусів, бригад і полків, у запасних частинах і шпиталях самовіддано виконували історичну місію галицького духовенства у битвах на польському, більшовицькому і денікінському фронтах. Більше як 40 священиків-патріотів загинуло. Начальний духовник Галицької армії, потім - у роки Другої світової війни української дивізії "Галичина" о. Василь Лаба писав: "Полеві духовники УГА не тільки що виконували свою душпастирську службу, але теж впоювали боєвого духа в стрілецтво , майже всі полеві духовники переходили з УГА за Збруч, переносили з нею всі злидні чотирикутника смерти, та понад тридцять кілька їх не вернулись домів. Стовпець полевих духовників в Жалібній книзі поляглих УГА найкраще говорить, з якою посвятою вони служили святій правді здобуття волі і самостійності своїй Батьківщині".
Значною подією в житті військового духовенства став з'їзд духовенства ЗУНР у Станіславові 7-8 травня 1919 р. У ньому взяло участь понад 200 священиків, польових духовників, діячів церкви на чолі зі станіславівським єпископом Г.Хомишиним. Заслухавши доповіді і виступи тридцяти делегатів, "з'їзд прийняв ухвалу, у якій відзначив важливу роль галицького духовенства у становленні й розбудові Української держави і закликав його згуртувати народ з церквою для зміцнення української державності на християнських основах". Учасники з'їзду схвалили вітальну телеграму стрілецтву: "Українське греко-католицьке духовенство шле щирий привіт і слова глибокої пошани для наших геройських військ, цілим серцем жертвує їм всі свої сили для допомоги і молить Всевишнього Бога о благословення справедливого, святого діла, кріпкої сили і побіди для освободження цілої дорогої Вітчини від пихатих ворогів".
Таким чином, польове духовенство відіграло помітну роль у вихованні особового складу в дусі патріотизму і високої дисципліни. Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. та бойових дій на Правобережній Україні були відпрацьовані структура служби, завдання і компетенції її підрозділів, ефективні форми і методи праці. Досвід діяльності інституту польових духовників, яскравий приклад самовідданого служіння народу і Батьківщини можуть служити взірцем для нинішнього покоління всіх формувань Силових Структур