21. Особливості музично-видовищного мистецтва

У житті людей Київської Русі значне місце займали музика, пісні і танці. Пісня супроводила різні обряди, календарні свята. Знамениті фрески вежі Софійського собору у Києві дають зображення музикантів і танцюристів. За цими зображеннями, а також з билин, літописів ми знаємо про музичні інструменти Русі - ріг, труби, бубон, гуслі, гудок. З прийняттям християнства одноголосий спів став частиною богослужіння, православний канон не допускав інструментальної музики. Спів вівся за спеціальними рукописами-книгами. Склалося дві системи нотних записів - самобутня і візантійська.У культурно-мистецькій спадщині Київської Русі чільне місце посідає церковний спів.Давньоруські одноголосні церковні наспіви називалися знаменним розспівом (від давньослов'янського "знам'я" -- знак). Відповідно і східнослов'янська нотація знаменного розспіву називалася знаменною, або крюковою. Запозичений з Візантії, знаменний розспів збагатився народнопісенними традиціями східних слов'ян. Так, в інтонуванні текстів помітний вплив давньоруського епосу, величальних пісень та похоронних плачів.Основою знаменного розспіву стали "гласи" -- хорові монодії, мелодія наближалася до речитації. Знаменний розспів був чисто вокальний, без супроводу. Його краса і самобутність викликали захоплення у багатьох іноземних мандрівників

22. Історико-культурне значення утворення Галицько-Волинської держави

У 1199 році на мапі Східної Європи появилась досить велика за охопленням території і сильна Галицько-Волинська держава. Її історія, за твердженням багатьох істориків, була складовою частиною історії давньоруської держави у часи феодальної роздробленості.Об'єднання Галичини та Волині ніби знову повернули ці частини у сферу київського впливу і засновник держави, князь Роман Мстиславич, спочатку навіть висловлював свої претензії на стольний стіл у Києві. Однак історичні реалії початку XIII століття були зовсім іншими. Київський стіл на той час уже фактично втратив статус політичного центру великої держави, і Роман, хотів цього він чи не хотів, сам звернув свій погляд на захід. Влавіть смерть Романа мстиславича не змінила подальшої долі з'єднаних земель, хоча після цього держава пережила нелегкий період випробувань. Тут маємо на увазі польську та угорську експансію та галицьку смуту.Високого рівня у Галицько-Волинській державі досягла культура. Саме тут був укладений Галицько-Волинський літопис - основне джерело з історії князівства у XIII столітті. Тут розвивались освіта, література, архітектурне будівництво, скульптура, музичне мистецтво, зокрема церковний спів, про що свідчать чисельні пам'ятки, які збереглися із княжих часів. Велику роль відігравала церква, що згодом вилилось у створення окремої Галицької митрополії. Ще одну особливу роль у значимості цієї держави мало видобування і торгівля сіллю, яка з наших країв постачалась у різні землі, зокрема й до Києва. З Галицько-Волинської держави експортували продукцію сільського господарства, хутра, віск, хутрові вироби тощо. До нас із Русі привозили ремісничі вироби, зокрема художньо-ювелірні (хоча у самому Галичі була ювелірна майстерня), з півночі доставляли ліс, шкури, з півдня - шовк, дорогі тканини, прикраси, зброю, південні фрукти, вино.