![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Особливості археологічних культур
- •2. Кам'яна могила пам'ятка пізнього палеоліту в Україні
- •3. Найдавніше образотворче та музичне мистецтва
- •4. Характерна особливість палеолітичної пластики
- •5. Культура неоліту та епохи міді-бронзи
- •6. Пам'ятки трипільської культури в Україні
- •7. Домашні промисли та общинні ремесла трипільців
- •8. Пам'ятки трипільського будівництва
- •9. Антропоморфна пластика трипільців
- •10. Побут, звичаї і традиції скіфів
- •11. Скіфо-сарматське мистецтво
- •12. Розвиток античної культури і мистецтва на теренах України іу-уі ст. До н.Е.
- •13. Мистецтво тавро-русів - складова духовної спадщини народів Півдня України.
- •15. Культ природи у релігійному світогляді слов'ян у дохристиянські часи
- •16. Відображення макрокосмосу в творах мистецтва давніх слов'ян
- •17. Християнство і розквіт культури Київської Русі
- •18. Писемні пам'ятки Княжої доби
- •19. Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •20. Архітектура Київської Русі.
- •21. Особливості музично-видовищного мистецтва
- •22. Історико-культурне значення утворення Галицько-Волинської держави
- •23. Церковні установи в культурному житті Галицько-Волинеької землі
- •24. Літописання та книгописні майстерні в Галицькій землі
- •25. Галицька архітектурна школа
- •26. Іконописні традиції Галицько-Волинської землі.
- •27. Особливості культурного життя на теренах України 14-першої половини 17 ст.
- •28. Релігійна та світська література.
- •29. Традиції архітектури 14 -середини 16 ст.
- •31. Культурно-освітнє значення братських шкіл.
- •32. Започаткування традицій вищої школи в Україні
- •33. Формування української козацької держави і розвиток національної культури.
- •34. Культурно-національна еліта Козацької доби.
- •35. Монастирі як осередки національної культури.
- •36. Стиль бароко в українському мистецтві.
- •37. Історико-культурні особливості розвитку на українських землях наприкінці XVIII -початку XX ст.
- •38. Український романтизм.
- •39. Кирило-Мефодіївське братство, його культурно-освітнє значення.
- •41. Національне пробудження на західноукраїнських землях.
- •42. Культура доби Українського Січового Стрілецтва.
- •49. Шістдесятництво -духовний опір пригніченню національної культури.
- •51. Українська культура в умовах державної незалежності.
- •50. Мистецтво і освіта за умов зросійщення української культури.
37. Історико-культурні особливості розвитку на українських землях наприкінці XVIII -початку XX ст.
38. Український романтизм.
Український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними дляромантизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захопленняфольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокремаукраїнського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови йукраїнської народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827). Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливоМ. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи— романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.
39. Кирило-Мефодіївське братство, його культурно-освітнє значення.
Кири́ло-Мефо́діївське товариство (Україно-слов'янське товариство, Кирило-Мефодіївське братство) — українська таємнаполітична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 року[1] та спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху.
Членами товариства, які називали себе братчиками, стали вихованці й співробітники Київського та Харківського університетів. Провідну роль серед них відігравали М.Костомаров, Т.Шевченко, Г.Андрузький, В.Білозерський, М.Гулак, П.Куліш. Впродовж існування товариства його ідеологія зазнавала істотних змін. Завдання об'єднання слов'ян, що стало підставою виникнення таємної організації, згодом конкретизувалось у двох напрямах — рівноправного співробітництва слов'янських народів та відродження України.
Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнськоїморалі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної конфедерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.