Похибки, пов’язані з неточністю настроювання верстату

Неточність настроювання верстата має вплив на точність виготовлюваної деталі при використанні методу автоматичного отримання розмірів, тобто при роботі на попередньо настроєних верстатах. В цьому випадку похибка настроювання верстата буде переноситись на всю партію виготовлених деталей.

Похибка настроювання верстата включає в себе похибки встановлення ріжучого інструмента, пристосування, копірів, упорів, кінцевих вимикачів та інших елементів налагодження.

Встановлення інструменту на розмір може бути виконане по лімбу або шкалі, по еталону, по габариту, по обробленні раніше деталі. В залежності від прийнятого способу настроювання інструменту на розмір можуть бути отримані різні по величині похибки обробки, які визначаються відповідно похибками лімбу, еталону, габариту або коливаннями розмірів деталей, по яких проводиться настроювання.

У випадку використання мірного інструменту похибки обробки визначаються, як вказувалось раніше, похибками формуючого розміру самого інструменту. Крім того, на точність обробки буду мати великий вплив похибка налагодження пристосування (наприклад, положення кондукторних втулок відносно осей шпинделів при свердлінні отворів).

З метою зменшення похибок обробки, пов’язаних з не точністю настроювання верстату, його налагодження проходить періодичний контроль.

 

Похибки вимірювань

Вимірювальні інструменти і прилади виготовляються з певною ступінню точності (класами точності приладів). Крім цього, в процесі експлуатації інструменти та прилади зношуються, змінюють свої робочі розміри при коливаннях температури навколишнього середовища, а також при нагріванні від контрольованих поверхонь. Всі вказані причини приводять до похибок вимірювання.

В більшості випадків точність вимірювань залежить від суб’єктивної оцінки людиною показів приборів та інструментів. Звичайно, похибки вимірювань, проведених при налагодженні верстату, мають свій вплив на точні обробки. Тому допуск контрольного інструменту (скоб, пробок) менший допуску робочого інструмента.

Корективи в розмірне налагодження верстату вносяться на основі вимірювання деталей, які пройшли обробку. І в цьому випадку похибка вимірювань впливає на точність обробки.

В масовому виробництві широко використовується вимірювання деталей в процесі обробки (особливо на операціях шліфування) так званий активний контроль. При допомозі засобів активного контролю здійснюється автоматичне керування циклом обробки і забезпечується стабільність розмірів в партії деталей. Похибка засобів активного контролю також має вплив на точність обробки.

Таким чином, розглянувши вплив окремих технологічних факторів на точність обробки, можна за допомогою розрахунково-аналітичного методу визначити сумарну похибку. При обробці деталей на попередньо настроєних верстатах методом автоматичного отримання розмірів вона може бути визначена як векторна сума складових похибок

,

де k – число складових похибки.

 

Досяжна та економічна точність обробки на верстатах

При обробці деталей на верстатах, які знаходяться в доброму стані, висококваліфіковані налагоджувальники і робітники можуть забезпечити досягнення високої точності. Однак це пов’язано з великими затратами часу.

В умовах серійного та масового виробництва підвищення точності обробки пов’язане з необхідністю підвищення точності виготовлення пристосувань, ускладнення налагодження верстату і, як наслідок, підвищення вартості виготовлення таких деталей.

Залежність вартості виготовлення С від величини допустимої похибки обробки  має гіперболічний вигляд (рис.24).

Кожен спосіб обробки певного виду поверхні має свою економічну цілеосмислену межу точності або свою економічну точність обробки. Підвищення цієї границі пов’язане з невиправдано високими затратами.

Досвід, зібраний на виробництві, дозволяє встановити економічну точність обробки для кожного способу. Економічна точність кожного способу обробки визначається видом використовуваного обладнання, програмою випуску та деякими іншими конкретними умовами.

На рис.24 приведені залежності вартості виготовлення від величини допустимої похибки обробки для таких способів, як точіння, шліфування та притирка. З графіка можна визначити, що  - найменша допустима точність, при якій доцільно використовувати обробку точінням;  - найменша допустима точність шліфування (в порівнянні з точінням та притиркою);  - інтервал, який характеризує економічну точність

шліфування.

Поняття “економічна точність обробки”  - відносне. Воно викорис-товується лише для співставлення різних способів обробки однорідних поверхонь. Якщо поверхню можна обробити з певною степеню точності лише одним способом, то це поняття  неприйнятне.