- •Точність механічної обробки
- •Методи досягнення заданої точності при обробці деталей
- •Основні джерела виникнення похибок обробки
- •Методи дослідження точності обробки
- •Наближеність реальної кінематичної схеми обробки до ідеальної
- •Наближеність реального профілю ріжучого інструмента до ідеального
- •Неточність верстата і пристосування
- •Неточність виконавчого розміру і розмірне зношування ріжучого інструменту
- •Деформація в системі впід від дій сили різання і зусиль закріплення
- •Похибки, викликані температурними деформаціями системи впід
- •Похибки, викликані деформацією деталей під дією внутрішніх напружень
- •Похибки, пов’язані з неточністю настроювання верстату
- •Похибки вимірювань
- •Досяжна та економічна точність обробки на верстатах
- •Визначення результуючої похибки
- •Метод кривих розподілу
- •Точність обробки на настроєних верстатах
Точність обробки на настроєних верстатах
В загальному випадку похибки виконання операційного розміру складаються:
а) із похибки встановлення деталі;
б) із похибки настроювання верстата;
в) із похибки обробки, яка є результатом дії, як випадкових, так і закономірно-змінних факторів.
Настроювання верстату полягає в наданні ріжучому інструменту певного положення або відносно верстату, або відносно іншого інструменту, або відносно якої-небудь поверхні деталі, яка використо-вується в якості упора.
Задача настроювання – сумістити центр групування похибок із розрахунковим значенням настроювального розміруАн (рис.34). Досягти суміщення практично не можливо, внаслідок чого має місце похибка настроювання :
,
де: - поле розсіювання настроювального розміру;
- координата центра групування похибок, досягнута при п-ому настроюванні верстату.
Величина і допуск настроювального розміру визначаються із величини і допуску операційного розміру таким чином, щоб з врахуванням виникаючих в процесі обробки похибок забезпечити отримання операційного розміру при найменшому числі налагоджень.
Розрахункове значення настроювального розміру (рис.34) знахо-диться з рівняння
,
,
де: А - середнє значення операційного розміру;
С - сумарна величина закономірно-змінних похибок за період між підналадками.
|
|
|
Знак “мінус” перед с ставиться в тому випадку, якщо закономірно-змінні похибки викликають збільшення розмірів деталей. В іншому випадку ставиться знак “плюс”.
Величину с знайдемо (рис.34) із рівняння
,
де: - допуск операційного розміру;
- миттєве поле розсіювання операційного розміру, яке є резуль-татом дії випадкових факторів.
Одночасний вплив похибок викликає розсіювання операційного розміру.
Крім того, нестабільність положення базової поверхні відносно верстату внаслідок похибки базування є також однією з причин розсіювання значень операційного розгляду. В третьому розділі наводилися приклади похибок базування (зазор між базовим отвором деталі і установочним пальцем пристосування, коливання положення осі деталей, які встановлюються в призму і т.д.). Існують і інші види похибок базування. Так, відхилення форми і розміщення базових поверхонь оброблюваних деталей (рис.35) можуть виступати також причинами похибок базування. Дійсно, при побудові пов’язаної з базовими поверхнями деталі системи координат вісь (рис.35) може зайняти одне із двох крайніх положень – співпасти з віссю Х системи координат або пройти дотично до впадини на базовій поверхні. Відстань між цими двома положеннями осі є ніщо інше, як можлива похибка базування . Аналогічно визначається похибка базування для двох інших випадків, зображених на рис.35. Похибка базування в даному випадку є похибкою взаємного розміщення точок реальної базової поверхні в напрямку отримуваного операційного розміру. Ця похибка викликає розсіювання операційного розміру. Це розсіювання помічається при вимірюванні деталей в тому випадку, коли точки контакту базової поверхні з вимірювальним пристосуванням не співпадають з точками
|
|
|
контакту бази з пристосуванням верстату.
Дійсно, якщо прийняти рівними нулю всі похибки обробки, то, не дивлячись на це, операційний розмір А кожної деталі партії (рис.35) все ж будуть мати значення від до
,
де - похибка базування даної деталі, рівна відхиленню форми (розміщення) даної деталі.
Величина розсіювання операційного розміру партії деталей в цьому випадку буде рівна найбільшому відхиленню форми (розміщення) деталей партії
,
але
.
Отже
.
Звичайно, якщо деталь при вимірюванні базується по тій схемі, що і при обробці, то величина цього розсіювання фіксуватися вимірювальним приладом не буде і може бути визначена лише спеціальними вимірами базовими поверхнями по всіх її точках.
Крім похибок базування на розсіювання операційного розміру можуть впливати нерівномірність зміщення деталей і контактні деформації баз під дією сил закріплення - .
Похибки базування і закріплення в сумі утворюють похибки установки. Нестабільність величини похибки установки деталей партії викликає розсіювання розмірів деталей на величину .
Результуюча похибка операційного розміру А партії деталей в загальному випадку може складатися із наступних складових:
.
Величина похибки для різних операцій і технологічних процесів може коливатися в широких межах. Однак в більшості випадків практичне здійснення схем базування деталі на верстаті і при вимірюванні співпадає¿ а похибки закріплення в силу недостатньої жорсткості деталей і пристосувань є незначними. Внаслідок цього похибки установки не враховуються при складанні норм економічної точності різних методів обробки (ці методи складаються шляхом обробки статистичних даних про точність обробки).
Існуючі норми економічної точності , які приведені в довідниках, враховують вплив на точність обробки решти трьох факторів:
.
Похибки , та характерні для кожного методу обробки і, як наслідок, визначають точність обробки кожного із методів.