2.4.2 Типологія політичних конфліктів. Внутрішньополітичні та зовнішньополітичні конфлікти

Існують різні підходи до класифікації політичних конфліктів. Кожний конфлікт можна визначити за допомогою низки базових параметрів, до яких належать:

• рівень;

• масштаб;

• гострота;

• сфера виникнення;

• динаміка розвитку;

• технологія врегулювання;

• соціальні наслідки тощо.

Приміром, класифікують конфлікти:

• за суб’єктами: міждержавний; міжнаціональний (етнічний); міжкласовий; між соціальними групами і громадськими організаціями; між расами (расовий) та ін.;

• за сферами відносин між сторонами, що конфліктують (військовий, фінансовий, митний, правовий та ін.);

• за масштабністю: світовий; регіональний; локальний;

• за рівнем формування: на міжособистісному рівні; на груповому рівні; на рівні підсистем суспільства або держави; на регіональному та глобальному рівні.

Політолог В.А. Коляденко звертає увагу на такий підхід, що часто застосовують в політичній конфліктології, коли вирізняють конфлікт цінностей, конфлікт інтересів, конфлікт ідентифікації.

Конфлікт цінностей постає як зіткнення різних ціннісних орієнтацій (ліві-праві, ліберали-консерватори, інтервенціоністи-ізоляціоністи та ін.).

Конфлікт інтересів пов’язаний із зіткненням різних, насамперед політичних і соціально-економічних, інтересів.

Конфлікт ідентифікації виявляється як суперечність щодо свобідного визначається вільним громадянином своєї етнічної та громадянської належності.

Деякі політологи дотримуються поділу конфліктів на неантагоністичні (примиренні) та антагоністичні (непримиренні).

За наслідками, до яких призводять ті чи інші конфлікти, виділяють конфлікти з позитивним (продуктивним) та негативним (деструктивним) потенціалом.

Оскільки в історії відомі імітації конфлікту для вирішення певних суспільних проблем або з метою ідеологічного, політичного, морального тиску, розрізняють реальні та уявні конфлікти.

У свою чергу реальні конфлікти за перебігом протікання поділяють на:

• відкриті, коли протистояння, зіткнення, боротьба не приховуються;

• закриті, або латентні, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима на перший погляд боротьба.

Найбільш широкий типологічний розподіл конфліктів передбачає виділення насамперед внутрішньополітичних та зовнішньополітичних конфліктів.

Щодо внутрішньополітичних конфліктів враховують той факт, що тип суспільства і тип конфлікту взаємозумовлені. Політичні конфлікти пов’язані з нормованими інтересами учасників соціальній взаємодії, маніфестованими, наприклад, у програмних документах політичних організацій, партій і рухів. Особливість внутріполітичного конфлікту полягає у боротьбі за політичний вплив у суспільстві. Зміст політичного життя держави, суспільства є особливою формою реалізації політичних інтересів особи, класів, соціальних груп, партій тощо. Політичне життя, знаходячи своє вираження у владних відносинах, спрямоване на захист досягнутих завоювань. Особливостями внутрішньополітичного конфлікту є:

• по-перше, боротьба певних прошарків суспільства за політичні інтереси;

• по-друге, боротьба за політичне панування, що може виражатися в різних формах від парламентської боротьби до громадянської війни.

Оскільки політичні конфлікти пов’язані з нормованими інтересами їх учасників, більшість сучасних дослідників характеризують саме владу як джерело конфлікту через її здатність реалізувати свої наміри всупереч небажанню підлеглих. Це означає, що влада є конфліктогенною за своєю природою. Проте такий аспект влади, як насильство, конфліктогенний лише за відсутності легітимності ролі володаря, норм його поведінки чи припустимих санкцій. Отже, законність санкцій – проблема більш правова, ніж політична, бо політика є системою соціальної мотивації, тоді як право – система соціального контролю.

До основних типів внутрішньополітичних конфліктів належать:

• класові конфлікти, що виникають між суспільними класами і мають, як правило, антагоністичний характер. Такого типу конфлікти можуть набувати й загальногромадянського характеру;

• міжпартійні конфлікти, які відбуваються у рамках конституційних або уставних норм, хоча іноді теж можуть мати драматичний характер;

• конфлікти між різними групами за лідерство в країні чи партії. Незважаючи на те, що ці конфлікти офіційно не оформлені, інтереси, що представлені в них, завжди пов’язані з боротьбою за владу;

• міжетнічні конфлікти, що мають чітко визначену політичну спрямованість.

• конфесіональні конфлікти, котрі пов’язані з тим, що різні соціальні групи сповідують різні релігії та претендують на монополію в духовній сфері суспільства, або вимагають для себе більших прав.

• владний конфлікт, що виникає на підставі протиріч між гілками влади та їх лідерами.

Заслуговують на увагу зовнішньополітичні, або міжнародні конфлікти. Особливість їх полягає в тому, що основними суб’єктами в них здебільшого є держави та їх союзи (блоки, коаліції тощо).

Виокремлюють три типи міжнародних конфліктів:

• міждержавні конфлікти, коли обидві протидіючі сторони – держави, або їх коаліції;

• національно-визвольні війни, у цьому випадку одна із конфліктуючих сторін представлена державою. Війни можуть мати антиколоніальний чи антирасистський характер, а також бути спрямовані проти урядів, які діють всупереч принципам демократії;

• внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти, під час яких держава підтримує одну з конфліктуючих сторін на теренах іншої держави.

Власну специфіку мають міждержавні конфлікти:

• по-перше, їх підґрунтя складає зіткнення національно-державних інтересів сторін, що конфліктують;

• по-друге, сучасні міждержавні конфлікти впливають на міжнародні відносини як локально, так і глобально;

• по-третє, міждержавні конфлікти можуть спричиняти масову загибель людей як в країнах-учасницях конфлікту, так і в усьому світі.

Сьогодні не існує загальновизнаної класифікації зовнішньополітичних конфліктів. Але в залежності від критеріїв виділяють різні варіанти їх типології.

Зважаючи на інтереси, які обстоюються у конфлікті, прийнято розрізняти:

• конфлікт ідеологій між державами з різними суспільно-політичними системами (нині їхня гострота зменшилася);

• конфлікти між державами за політичне панування в світі або у регіоні;

• конфлікти, де сторони відстоюють власні економічні інтереси;

• територіальні конфлікти;

• релігійні конфлікти.

Взявши за критерій територіальний чинник, вирізняють:

• глобальні конфлікти;

• регіональні конфлікти;

• локальні конфлікти.

За формою протікання зовнішньополітичних конфліктів виділяють:

• дипломатичні;

• непрямі, що протікають у формі ідеологічної конкуренції чи соціально-економічного змагання (приміром, «холодна війна» середини ХХ ст.);

• військові.