1.4.3 Механізм взаємодії громадянського суспільства і держави

У реальному житті можуть існувати три діалектично суперечливих варіанти взаємовідносин громадянського суспільства і держави:

1. Громадянське суспільство пригнічується державою, і як наслідок цього виникає тоталітарний режим.

2. Держава виконує волю громадянського суспільства, діє в рамках права, як правова держава – виникає демократичний режим.

3. Існує хитка рівновага між громадянським суспільством і державою, і тоді виникають авторитарні режими різного ступеня жорсткості.

Умови, збалансованої взаємодії держави і громадянського суспільства:

• загальність і розвиненість демократії, її реальний прояв у всіх сферах суспільного життя;

• легітимність влади та її ефективність в інтересах усіх громадян суспільства;

• залежність суспільства і влади від закону, їх безумовна підлеглість і підконтрольність йому;

• розвиненість та ефективність функціонування елементів (структур) громадянського суспільства.

Механізм взаємодії громадянського суспільства і держави в різних країнах світу дуже різноманітний. У найширшому плані його складають: демократичне законодавство, поділ влади, діяльність легальної опозиції, громадсько-політичний плюралізм.

Практика показує, що оптимальні можливості для діалектичної взаємодії громадянського суспільства і держави, збалансованості їх відносин складаються в країнах з демократичними режимами. У цих умовах громадянське суспільство є основою стабільності держави, а держава – фактором ефективного функціонування і розвитку громадянського суспільства.

Основні напрямки впливу на громадянське суспільство з боку держави – це ведення законотворчого процесу (дозволяє забезпечити правову захищеність громадян, їх соціальних та громадських об'єднань). Надання державних гарантій забезпечення свобод і прав людини (відповідно до Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 р).

Послідовне провадження державою в життя принципів політичного та ідеологічного плюралізму, забезпечення свободи діяльності політичних партій, асоціацій та інших добровольчих об'єднань громадян.

Проведення заходів із зміцнення довіри між державою і громадянським суспільством, спрямованих на налагодження цивілізованих, конструктивних відносин, ведення повсякденної місцевої роботи.

Напрямки впливу на державу з боку громадянського суспільства – це, поперед усього, можливість утворювати, нерідко всупереч пануючим структурам, противаги правлячій еліті у вигляді:

- опозиційної еліти (контреліти);

- незалежних від держави громадських організацій і масових політичних рухів;

- засобів масової інформації;

- груп підтримки або тиску та ін.

Участь громадян в політичному житті країни, та подолання відчуження їх соціальних і політичних об'єднань від державного управління, від визначення і здійснення політики, їх активне включення в політичний процес в цілому, також є дієвою силою, яка може впливати на державу.

Сучасна держава може відмовитися від частини своїх функцій (або обмежити їх) на користь організацій та об'єднань громадянського суспільства, створених на добровільній основі. Через їх мережу держава мобілізує і залучає значні матеріальні засоби і трудові ресурси, що дозволяють розвантажити державні структури, компенсувати недоліки їх діяльності, вирішувати конкретні завдання.