Чергування о,е з і

Даний вид чергувань іншим слов’янським мовам не властивий. /і/ виступає в закритому складі, /о/, /е/ - цу відкритому (схід – сходу, лід – льоду, слово – слівце, горе - гіркий). Це чергування можливе при словотворенні і словозміні, але суворої послідовності не має. Чергування не відбувається:

1.У повноголоссях оро, оло, ере, еле (город, порох, мороз, сторож, берег, очерет), але борід, сторін, черід, де функціонує рухомий наголос.

2. У родовому відмінку множини іменників середнього і жіночого роду (значень, тверджень, істот, вод, будов, чудес, тополь, потреб).

3. У ряді слів книжного походження і похідних від них (закон, народ, верховний, вирок).

4. У дієслівних формах 2ї особи наказового способу (виходь, заводь, винось); у 3й особі на –еться (здається, доведеться).

5. У суфіксах очк-, ечк-, оньк-, еньк-, енк-, есеньк-, (сонечко, гілочка, доленька, Дорошенко, буйнесенько).

6. У ряді прізвищ (Садовський, Березовський, Котляревський), але Вериківський Крижанівський, Голованівський.

7. У суфіксі – тель – і префіксі – воз- (учитель, вихователь, возвеличити).

8. У складних словах з морфемами –вод-, -воз-, -нос-, -роб-, -ход- (діловод, медонос, хлібороб, скороход) але перевіз, всюдихід, провід, виріб, захід.

9. У словах іншомовного походження (актор, азот, батон, білет, талон, шофер, поет) але у давно запозичених словах чергування відбувається (табір- табору, якір – якоря, колір – кольору, папір – паперу, Сидір – Сидора, Федір – Федора; але Мирон, Харитон, Фрол, Артем, Євген).

Фонема /і/, що утворилась з давніх /о/ та /е/, іноді виступає у відкритому складі за аналогією до інших форм слова або споріднених слів:

а) кінець, ремінець, кілок, візок, рівень, ніготь – за аналогією до непрямих відмінків, де чергування закономірне (кінця, ремінця, кілка);

б) кізонька, ніженька, гіронька – за аналогією до форм кізка, ніжка, гірка.

Чергування /о/, /е/ з /і/ може виконувати й семантичну функцію, розрізняючи значення слів (схід – сход (збори), привід – привод (технічний термін)).

Зміна /е/ в /о/ після шиплячих та /j/

До характерних ознак української мови належить чергування /е/ - /о/ після шиплячих та /j/. Перехід /е/ в /о/ відбувався, якщо в наступному складі була голосна фонема заднього ряду /о, а, у/, яка не пом’якшувала попередній приголосний і справляла міжскладовий асимілятивний вплив на /е/.

(дрм. – жена – укр. жона; дрм. пьшено – укр. пшоно; дрм. jего – укр. jого)

Якщо у наступному складі була голосна фонема переднього ряду /і, е, и/, яка пом’якшувала попередній приголосний і не створювала умов для асимілятивного впливу на /е/, то чергування не відбувалося. (дрм – женити – укр. женити, дрм. пьшеница – укр. пшениця)

Відповідно до першої умови /о/ виступає після шиплячих та /j/ у таких словах як чоловік, чота, шолудивий, шостий, щока, щогла, жолоб, чотири, жолудь, жорна, йому і т.д.

Дією другої умови пояснюється збереження /е/ в таких випадках, як: четвертий, шести, черево, череда, через, череп, честь, шелест, щелепа, щетина, джерело і т.д. Дане чергування у сучасній українській літературній мові представлене у випадках: шести-шостий, женити – жонатий, пшениця – пшоно, вечеря – вечора.

У чергуванні /е/ - /о/ після шиплячих та /j/ відбуваються чергування суттєві відхилення від первісних умов його становлення, які пояснюються дією явища аналогії.

Чергування не відбувається:

1. В іменникових кореневих морфемах під впливом більшості форм, у яких був закономірний перехід /е/ в /о/, закріпилось /о/ (жорно – у жорні, чоло – на чолі, бджола - бджолі).

2. У дієслівних кореневих морфемах зберігається /е/ незалежно від характеру наступної голосної (чеше, щезне, жене, чешу, щезну, жену).

3. Фонетичний варіант суфікса –ост- (більшості, меншості) сформувався за аналогією до тих випадків, коли він виступає після інших приголосних. (радості, молодості).

4. Прикметникові закінчення з первісним /е/ після шиплячих (свіжої, блискучої) уніфікувалися за аналогією до молодої, доброї.

5. /е/ послідовно зберігається у дієприкметникових та прикметникових суфіксах – ен, -енн, -езн (кручений, страшенний, величезний) за аналогією до випадків, коли ці морфеми виступають після інших приголосних (плетений, незбагненний, довжелезний).

Чергування /ри/, /ли/, /ре/, /ле/, /ро/, /ло/

Кривавай – кров, дрижати – дрож, чорнобривий – брова, глитати – глотка, бриніти – бренькіт. Це чергування охоплює невелику кількість слів. Поява фонемосполучень /ри/, /ли/ пов’язана із зредукованими ь та ъ . На місці сучасних /ри/, /ли/ у давньоруській мові були ръ, лъ, ль, рь, в яких ъ та ь були в слабкій позиції і занепали.

кръвавым – крвавый – кривавий

трьвога – трвога – тривога

глътати – глтати – глитати

В українській мові після сонорних розвинувся /и/: ъ та ь у позиції під наголосом дали /о/ та /и/. ъ та ь у позиції під наголосом дали /о/ та /е/: глътка – глотка; брьнькотъ – бренькіт