Лекції з української мови 1

План:

1. Предмет фонетики і фонології 2

Фізичний аспект вивчення мовних звуків 2

2. Анатомо-фізіологічний аспект. 2

Будова мовного апарату 2

3.Лінгвістичний аспект мовних звуків. Поняття фонеми 3

4.Основні поняття фонології 3

5. Система фонем української мови в історичному розрізі 3

В історії розвитку поглядів на систему фонем української мови виділяють 2 періоди: 3

6. Фонологічні особливості голосних 4

7. Система приголосних фонем 5

ІІ. За місцем творення 5

ІІІ. За наявністю \ відсутністю палаталізації 5

Аналіз варіантів фонем за місцем творення 5

8.Модифікації гол. і пригол. фонем. Акомодація 6

Фонетичні зміни, що виникають внаслідок модифікацій: 6

9.Редукція голосних 6

10.Асиміляція голосних і приголосних 7

При асиміляції приголосних 7

11.Дисиміляція 8

12. Позиційні зміни приголосних 8

13. Спрощення у групах приголосних 8

14.Подовження приголосних 8

15.Особливості запису слів фонематичною і фонетичною транскрипціями 8

16. Фонетичні чергування 9

17. Історичні чергування голосних 11

Чергування /о/, /е/ - /Ǿ/ 12

Чергування о,е з і 12

18. Історичні чергування приголосних 13

19. Основні фонетичні одиниці мовлення 15

20. Склад як фонетична одиниця мови 15

21. Основні правила українського складоподілу 15

22. Словесний наголос 16

23.Інтонація 17

24. Поняття орфоепії 18

25. Основні риси укр. літературної вимови 18

1. Предмет фонетики і фонології

Фонетика - розділ мовознавства, що вивчає артикуляційні й акустичні особливості звуків мови, закономірності їх сполучуваності у мовленнєвому потоці і пов’язані з ними позиційні зміни.

Предметом фонетики є звук, звукові засоби людської мови в усіх її виявах і функціях. Фонетика вивчає умови і способи творення мовних звуків, їх акустичні, анатомо-фізіологічні властивості, різні зміни і чергування.

В звуковій мові всі мовні значення – і лексичні, і граматичні – виражаються за допомогою звуків. Їх часто називають будівельним матеріалом для лексики і граматики. Мовні звуки становлять ту реальну матеріальну оболонку, без якої неможливе існування мови. Звуки мови вивчаються з різних поглядів: фізичного; анатомо-фізіологічного; функціонального.

Фізичний аспект вивчення мовних звуків

За акустичними ознаками: тони і шуми. У чистому вигляді тони і шуми зустрічаються рідко. Як правило, до тону завжди прилучається шум, а до шуму – незначний елемент тону.

Голосні – це звуки, в основі яких лежить тон.

Приголосні – звуки, в основі яких – шум.

Як уже зазначалося, з акустичного погляду звуки (тони і шуми) розділяються за:

1.Силою 2.Висотою 3.Тривалістю 4.Тембром

Сила залежить від амплітуди коливань голосових зв’язок, яка в свою чергу, зумовлюється силою, з якою тисне на голосові зв’язки чи інші перепони видихуваний струмінь повітря. Чим більша амплітуда коливання, тим більша сила звука. Так, найбільшу інтенсивність мають [а] , [е], найменшу [у], [і] у позиції, коли легко переходять в [в], [j]: ішов – йшов, учора – вчора.

Висота звука визначається частотою коливань за одиницю часу. Одиницею висоти є Герц (Гц), який дорівнює 1 коливанню за секунду. Чим більша кількість коливань за одиницю часу, тим вищий звук. Вухо людини сприймає звуки в діапазоні від 16 до 20 тис. герц.

Тривалість звука визначається його протяжністю в часі, яка вимірюється мілісекундами.

Тембр. У звуках людської мови розрізняють основні тони і додаткові. Сукупність усіх додаткових тонів, їх характер та взаємозв’язок з основним тоном надають мовному звуку певного забарвлення, утворюють тембр звучання. Найбільшу роль відіграє ротова порожнина.

2. Анатомо-фізіологічний аспект. Будова мовного апарату

Мовний звук досліджується з анатомо-фізіологічного погляду, тому що він твориться мовними органами людини і сприймається її органами чуттів. Анатомо-фізіологічний аналіз мовних звуків передбачає насамперед виявлення ступеня і характеру участі тих чи інших мовних органів у процесі їх творення. Звуки людської мови утворюються мовними органами, або мовним апаратом. Мовні органи з погляду їх значення у творенні звуків поділяються на дихальний апарат і органи вимовлення.

Мовні органи Дихальний апарат Органи мовлення

1) Легені 1) Гортань

2)Бронхи 2) Глоткова

3)Трахея (дихальне горло) 3) Ротова порожнина

4) Носова порожнина

Органи мовлення, залежно від їх участі в артикуляції, поділяються на активні і пасивні.

Активні Пасивні

1.Голосові зв’язки 1.Тверде піднебіння

2.Задня стінка глотки 2.Альвеоли

3.Піднебінна завіса 3.Щоки

4.Язик 4.Зуби

5.Губи 5.Носова порожнина

Артикуляція звука складається з 3 частин:

1) Екскурсії, яка полягає у тому, що мовні органи займають позицію, необхідну для творення звуків і починають їх творення

2) Витримки–це центральна частина артикуляції

3)Рекурсії – під час якої мовні органи повертаються у своє вихідне положення.

У мовному потоці між вимовленням звуків існує тісний зв’язок, тому рекурсія попереднього звука може переходити в екскурсію наступного (асиміляція, акомодація).