17. Історичні чергування голосних

На відміну від фонетичних, історичні чергування не залежать від фонетичних умов, властивих сучасній українській мові. Вони успадковані нею як фонетичні явища, що сформувалися у праслов’янському чи давньоруському грунті або виникли у процесі становлення української мови. Найдавніші чергування виникли ще в праслов’янській мові у зв”язку із закономірностями становлення її вокалізму на індоєвропейській фонетичній основі. Чергування праслов’янського походження представлені такими виявами:

/е/ - /о/ - везти – возити, нести – носити, текти - потоки – точити, тебе – тобою.

/о/ - /а/ - ломити – ламати, гонити – ганяти, допомогти – допомагати.

/у/ - /и/ - сухий – висихати

/е/ - /и/ дерти – здирати, терти – витирати

/у/ - /ов/ кузня – коваль

/у/ - /а/ - трусити – трясти; грузнути – грязь.

Дані чергування, що розглядаються як найдавніші, з синхронного погляду не можна аналізувати поза зв’язками з давньоруськими та власнефонетичними перетвореннями, внаслідок яких найдавніші чергування доповнились новими різновидами. Особливої уваги заслуговують такі фонетичні перетворення, як деназалізація носових голосних; вокалізація ь та ъ у сильній позиції, перехід о в е й нуль звука у слабкій позиції, перехід ъ (ятя) в і; перехід о, е в і у закритих складах і виникнення внаслідок цього чергування /о/ - /і/, /е/ - /і/, перехід /е/ в /о/ після шиплячих та /j/, поява звукосполучень ри, ли внаслідок занепаду ъ та ь.

Внаслідок даних фонетичних перетворень сформувалися нові ряди голосних, пов’язаних відношенням чергування у складі відповідних морфем:

/е/ - /о/ - /і/ - везти - возити – віз; нести – носити – ніс;

/е/ - /о/ - /и/ - /Ǿ/ - /і/ - беру – вибори – вибирати – брати – вибір

/е/ - /и/ - /Ǿ/ - терти – витирати – тру

/о/ - /а/ - /і/ - гонити – ганяти – гінкий

/у/ - /і/ - /Ǿ/ - сухий – висихати – висхлий; дух – дихати – тхнути

/а/ - /и/ - /і/ - гонити – ганяти – гінкий

/и/ - /оj/ - /і/ - /Ǿ/ вити – сувої – вінок – зів”ю

/и/ - /і/ - ліпити – липнути

/о/ - /и/ - кров – кривавий, глотка – глитати

Чергування /о/, /е/ - /ǿ/

Належать до найпродуктивніших новіших чергувань (сон – сну, тер – тру, пісок - піску). У східних слов”ян сучасним /о/, /е/ відповідали зредуковані (короткі) голосні ъ (єр) та ь (єрь). На їх місці у СУЛМ може бути о, е, Ǿ.

сънъ – съна (сон - сна); пьнь – пьня (пень - пня).

В одній позиції вони були сильними, набрали нормальної довготи і перейшли в о, е (під наголосом). У слабкій позиції вони зовсім зникли. Процеси занепаду ъ, ь та перетворення їх в о, е відбулись ще в 12 ст. У наведених прикладах о,е – випадні, але вони можуть бути і вставними. Якщо зредуковані ъ, ь занепадали в кінці слова після сонорного, перед яким був інший приголосний, з’являлись вставні о, е:

вихрь – вихор; вьрть – вітер

Чергування о, е - Ǿ можливе:

у коренях пес – пса, овець – вівця, сосн – сосна.

у суфіксах: 1) ок, очок, ечок (дубок – дубка, гайок - гайочка);

2) ень, ець (березень – березня; рівень - рівня).

Іноді чергування відсутнє: рот – рота, лоб – лоба, мох – моху, льон – льону, горн – горна, лев – лева. За аналогією до слов’янських мов дане чергування іноді виникало і в давніх запозиченнях: ринок – ринку, марка – марок, гасло – гасел, турок – турка, корабель – корабля.