- •1. Предмет фонетики і фонології
- •Фізичний аспект вивчення мовних звуків
- •2. Анатомо-фізіологічний аспект. Будова мовного апарату
- •Мовні органи Дихальний апарат Органи мовлення
- •3.Лінгвістичний аспект мовних звуків. Поняття фонеми
- •4.Основні поняття фонології
- •5. Система фонем української мови в історичному розрізі в історії розвитку поглядів на систему фонем української мови виділяють 2 періоди:
- •6. Фонологічні особливості голосних
- •7. Система приголосних фонем
- •Іі. За місцем творення
- •9.Редукція голосних
- •10.Асиміляція голосних і приголосних
- •При асиміляції приголосних
- •Іі.Асиміляція за місцем і способом творення
- •11.Дисиміляція
- •Дисиміляція буває
- •12. Позиційні зміни приголосних
- •13. Спрощення у групах приголосних
- •14.Подовження приголосних
- •15.Особливості запису слів фонематичною і фонетичною транскрипціями
- •16. Фонетичні чергування
- •17. Історичні чергування голосних
- •Чергування /о/, /е/ - /ǿ/
- •Чергування о,е з і
- •18. Історичні чергування приголосних
- •19. Основні фонетичні одиниці мовлення
- •20. Склад як фонетична одиниця мови
- •21. Основні правила українського складоподілу
- •22. Словесний наголос
- •23.Інтонація
- •24. Поняття орфоепії
- •25. Основні риси укр. Літературної вимови
18. Історичні чергування приголосних
Внаслідок дії різноманітних звукових законів і закономірностей у мові відбувались позиційні зміни приголосних. З часом ті фонетичні закони, які викликали ці зміни при словотворенні і словозміні, стали реалізуватись у вигляді чергувань
Чергування /г/, /к/, /х/ - /ж/, /ч/, /ш/ - /з//, /ц//, /с//
У давньоруській мові г, к, х були тільки тверд. і могли сполучатися лише з голосними заднього і середнього рядів (а, о, у, ъ, ы). Коли у силу певних умов після г,к, х з’являються голосні переднього ряду (и, е, ь, ъ (ять)) та j, то вони переходять у звуки іншої якості, тобто відбувається чергування.
/г, к, х/ - /ж, ч, ш/ перед приголосними переднього ряду. Це І палаталізація, бо ж,, ч,, ш, у минулому були м’якими. У сучасній українській літературній мові це чергування закріпилось тільки як чергування кінцевих приголосних основи. Воно відбувається:
1. В іменникових формах (пастух – пастуше, друг – друже, око - очі).
2. У дієслівних формах, в дієприкметниках теперішнього часу (пекти – печений, запрягти - запряжений).
3.При словотворенні перед іменниковими, дієслівними, прикметниковими суфіксами : Ольга – Ольжин, дівка – дівочий, книга – книжечка.
/г/, /к/, /х/ - /з//, /ц//, /с// Якщо після г, к, х йшли давні і, ъ (ять), то приголосні г, к, х пом”якшувались і переходили в /дз/, ц/, с//, пізніше /дз// скоротився до /з/. Це чергування припадає на пізніший час і зберігається лише в українській мові.
Воно відбувається:
1. У давальному і місцевому відмінках іменників перед флексією –і- (мука – муці, рух – у русі, берег – на березі, дочка - дочці)
2. При творенні іменників жіночого роду від іменників чоловічого роду з суфіксом –ник- (робітник – робітниця, будівельник - будівельниця).
Чергування /д/ -/дж/, /д/ - /ж/, /т/ - /ч/, /з/ - /ж/, /с/ - /ш/, /ц/ - /ч/, /зд/ - /ждж/
Відбуваються:
1.В особових формах дієслів теперішнього і майбутнього часу (водити – воджу, носити – ношу, їздити - їжджу).
2. У неозначеній формі дієслів перед суфіксами – ати-, -увати- (зарядити – заряджати, погасити – погашати, знизити –знижати - знижувати).
3. У формах дієприкметників перед суфіксом –ен (відрядити – відряджений, закрутити – закручений, морозити - заморожений).
4. При творенні іменників перед флексією а та суфіксом –к- (прати – прачка, покладу – поклажа, квасити - кваша)
5. У кількох іменниках середнього роду із зменшувальним значенням (серце – сердечко, яйце – яєчко, сонце - сонечко).
6. /д/ - /с/; /т/ - /с/ у небагатьох дієслівних формах (бреду – брести; плету - плести).
Чергування твердих фонем з парними м’якими
Чергування твердих приголосних з парними м’якими можливе при словотворенні. Зміна твердої фонеми на м” яку пов’язана з впливом /j/, м”якого знака та /і/: береза – березі, гонити – ганять, кладу – кладімо, злазити - злазь . М”які можуть чергуватися з твердими: буря – бурею, пісня – з піснею, гість – гості, доповідь – доповідей.
Чергування однієї фонами зі сполученням двох
1. Чергування /б/ - /бл//, /п/ - /пл//, /м/ - /мл//, /в/ - /вл//, /ф/ - /фл// відбувається у дієслівних формах: любити –люблю, ліпити – ліплю, ловити – ловлю.
2. /б/ - /бj/, /п/ - /пj/, /м/ - /мj/, /в/ - /вj/, /ф/ - /фj/ відбувається:
а) у дієсловах (бити – б’ю, пити – п’ю);
б) у відмінкових формах іменників (імені – ім’я, сімей – сім’я, верф – верф’ю);
в) при словотворенні (слива – слив’янка, голуб – голуб”ята, дерево – дерев’яний)
3. Чергування приголосної фонеми з такою ж подовженою (знань – знання, міць - міццю).
Чергування в групах приголосних
При словотворенні у групах приголосних може відбуватись цілий комплекс різноманітних чергувань приголосних: історичних, фонетичних, зумовлених асиміляцією, спрощенням. Вони суттєво змінюють фонетичну і морфемну структуру слова. Творення прикметників та іменників супроводжується змінами, які з синхронного погляду мають статус чергувань приголосних. Фонетичні зміни виникли на межі твірних основ і суфіксів – ськ, - - ств, - щ після занепаду зредукованого ь, що первісно входив до їх складу.
кінцеві приголосні основи |
словотворчі суфікси |
результати фонетичних перетворень |
г, з, ж |
-ськ |
зьк Буг – бузький, Збараж – збаразький, |
к, ч, ц |
-ськ |
Цьк козак – козацький, Гадяч – гадяцький, |
х,ш, с |
-ськ |
Ськ волох – волоський, товариш – товариський, |
г |
-ств |
Зтв убогий – убозтво |
з,х, ш |
-ств |
Ств птах – птаство, товариш - товариство |
к |
-ств |
цтв козак – козацтво |
- цьк |
-ин |
Чч. німецький - Німеччина |
- ськ |
- ин |
шч полтавський – Полтавщина |
- ськ |
енк |
Шч Васько – Ващенко |
- г |
-ш |
Жч дорогий - дорожчий |
- с |
-ш |
Шч красивий – кращий |
-з |
-ш |
Жч близький - ближчий |