Завора

Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансовихпослуг

розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов’язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об’єднаннями, контролює їх виконання;

здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених ним випадках – реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи, а також ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та затверджує умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії чи дозволу, та порядок контролю за їх додержанням;

установлює обов’язкові критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, додержання правил надання фінансових послуг та інші показники і вимоги, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами;

за погодженням Кабінету Міністрів України встановлює розмір плати за реєстрацію документів та видачу ліцензій (їх дублікатів), а також за реєстрацію осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

надає інформацію за запитами юридичних осіб, надає висновки про віднесення операцій до фінансових послуг;

встановлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг;

проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг);

у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення;

звертається до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв’язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги;

надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов’язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів;

надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок;

надсилає органам Антимонопольного комітету України матеріали у разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

вимагає скликання зборів учасників фінансової установи;

здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг;

встановлює вимоги щодо програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов’язаного з наданням фінансових послуг;

встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;

визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів (осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, в тому числі на підставі договорів) фінансових установ та може вимагати звільнення з посад осіб, що не відповідають встановленим вимогам для зайняття таких посад, або розірвання відповідних договорів;

погоджує відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг документи фінансових установ, що визначають вимоги щодо надання фінансових послуг;

щокварталу розраховує середньозважений показник зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів та оприлюднює таку інформацію в установленому ним порядку;

11

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

1)недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

2)невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності,

зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу

зобов’язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб’єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

13

Метою діяльності саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку є забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, які є членами саморегулівної організації, розроблення і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності

Умовами для прийняття рішення про делегування організації-претенденту професійних учасників фондового ринку повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо регулювання фондового ринку є:

наявність правил і стандартів професійної діяльності на фондовому ринку, що є обов’язковими для виконання всіма членами саморегулівної організації;

статус непідприємницької організації;

наявність у власності для забезпечення статутної діяльності активів у розмірі не менше ніж 600 тисяч гривень.

Укожному виді професійної діяльності Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може делегувати саморегулівній організації такі повноваження:

збирання, узагальнення та аналітичне оброблення даних щодо провадження відповідного виду професійної діяльності;

проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог законодавства про цінні папери, правил, стандартів професійної поведінки;

подання їй обов’язкового для розгляду клопотання про припинення (зупинення) дії ліцензії на провадження професійним учасником фондового ринку певного виду діяльності;

сертифікація фахівців фондового ринку;

видача ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку.

15

ТЕМА 2. РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

1.Загальна характеристика регулювання: поняття, види, елементи та органи регулювання

2.Міжнародне співробітництво в сфері регулювання ФР:

а) регулювання ринку ЦП б) міжнародні норми банківського регулювання та нагляду

3. Основи правового регулювання ФР в Україні

а) система правових актів та органів, що забезпечують регулювання ФР б) регулювання ринку ЦП в) особливості банківського регулювання і нагляду

г) основи валютного регулювання

4.Саморегулювання на ФР

1.Загальна характеристика регулювання: поняття, види, елементи та

органи регулювання

Регулювання фінансового ринку – це використання певних методів і прийомів, які дозволяють упорядкувати діяльність учасників ФР та взаємовідносини між ними шляхом встановлення певних вимог та правил, а також здійснення контролю за їх використанням.

Виділяють два основні види регулювання фінансового ринку:

1)державне - регулювання, що здійснюється державними органами,

2)саморегулювання – з боку професійних учасників фінансового ринку.

Основними цілями регулювання є:

1)створення рівних можливостей для всіх учасників

2)попередження зловживань та правопорушень

3)забезпечення процесу ціноутворення, виходячи з попиту і пропозиції на фінансові ресурси,

4)підтримка ефективного функціонування фінансового ринку,

5)забезпечення безпеки всієї фінансової системи в цілому.

До елементів регулювання можна віднести:

1)створення нормативної бази,

2)встановлення певних вимог до професійних учасників фінансового ринку, сертифікація і ліцензування їх діяльності,

3)контроль за дотриманням встановленних вимог та правил,

4)інформаційне забезпечення ринку для його прозорості.

Склад державних органів, що регулюють відносини на фінансовому ринку а також їх повноваження залежать від:

1)моделі фінансового ринку;

2)від державного устрою країни.

18

2. Міжнародне співробітництво в сфері регулювання фінансових ринків

а) регулювання ринку цінних паперів

Інтеграція фінансових ринків змушує національні регулюючі органи здійснювати роботу по встановленню зв’язків з органами нагляду й контролю інших держав.

Створюється система міжнародного співробітництва у сфері регулювання відносин на фінансовому ринку, яка спрямовується на уніфікацію та стандартизацію законодавства, форм і методів регулювання.

Загально-визнаними орієнтирами для розвитку законодавства на ринку цінних паперів є такі документи:

1)рекомендації “Групи 30-ти”;

2)резолюції Міжнародної організації комісії з цінних паперів;

3)для членів ЄС – директиви ЄС з питань регулювання відносин на ринку цінних паперів.

Група 30-ти – це група, яка об’єднує незалежних експертів фінансового ринку.

Ця недержавна некомерційна організація була створена для вирішення питань стандартизації операцій з цінними паперами, усунення бар’єрів в міжнародній торгівлі цінними паперами.

Група провела аналіз провідних фінансових ринків, на базі чого в 1989 році був підготовлений звіт і 9 рекомендацій.

Всі рекомендації були спрямовані на уніфікацію діяльності розрахунково-клірингових операцій і зменшення ризиків невиконання операцій на ринку цінних паперів.

Міжнародна організація комісій з цінних паперів виконує функції наднаціонального органу регулювання ринку цінних паперів. Об’єднує понад 120 комісій.

Завдання організації:

1)Розробка стандартів регулювання відносин на ринку цінних паперів;

2)Обмін інформацією між національними регуляторами;

3)Розробка стандартів нагляду за міжнародними операціями з цінними паперами.

Стандарти регулювання базуються на принципах:

1. забезпечення захисту інтересів інвесторів;

2. забезпечення функціонування прозорого та ефективного ринку цінних паперів;

3.забезпечення зменшення ризиків на ринку (перш за все від невиконання зобов’язань по угодах).

Резолюції мають характер рекомендацій і визначають основні напрямки міжнародного співробітництва у сфері регулювання ринку ЦП.

19