Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Завора

.pdf
Скачиваний:
9
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
900.24 Кб
Скачать

Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансовихпослуг

розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов’язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об’єднаннями, контролює їх виконання;

здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених ним випадках – реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи, а також ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та затверджує умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії чи дозволу, та порядок контролю за їх додержанням;

установлює обов’язкові критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, додержання правил надання фінансових послуг та інші показники і вимоги, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами;

за погодженням Кабінету Міністрів України встановлює розмір плати за реєстрацію документів та видачу ліцензій (їх дублікатів), а також за реєстрацію осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

надає інформацію за запитами юридичних осіб, надає висновки про віднесення операцій до фінансових послуг;

встановлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг;

проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг);

у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення;

звертається до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв’язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги;

надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов’язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів;

надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок;

надсилає органам Антимонопольного комітету України матеріали у разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

вимагає скликання зборів учасників фінансової установи;

здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг;

встановлює вимоги щодо програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов’язаного з наданням фінансових послуг;

встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;

визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів (осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, в тому числі на підставі договорів) фінансових установ та може вимагати звільнення з посад осіб, що не відповідають встановленим вимогам для зайняття таких посад, або розірвання відповідних договорів;

погоджує відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг документи фінансових установ, що визначають вимоги щодо надання фінансових послуг;

щокварталу розраховує середньозважений показник зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів та оприлюднює таку інформацію в установленому ним порядку;

11

Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансовихпослуг

оприлюднює інформацію про страхові організації, які здійснюють страхування довічних пенсій за рахунок коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у тому числі показники, що застосовуються ними для розрахунку довічних пенсій;

установлює умови та порядок проведення внутрішнього аудиту (контролю) у фінансових установах;

установлює порядок погодження відповідно до цього Закону набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі.

Пруденційний нагляд є складовою частиною загальної системи нагляду, що проводиться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, і базується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану фінансової установи, результатів діяльності системи та якості управління нею, дотриманні обов''язкових нормативів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.

Основними напрямами пруденційного нагляду Уповноваженого органу є додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо:

1)ліквідності;

2)капіталу та платоспроможності;

3)прибутковості;

4)якості активів та ризиковості операцій;

5)якості систем управління та управлінського персоналу;

6)додержання правил надання фінансових послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:

страхової діяльності;

діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

12

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

1)недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

2)невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності,

зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу

зобов’язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб’єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

13

5. РОЗВИТОК САМОРЕГУЛЮВАННЯ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Саморегулівна організація – неприбуткове об’єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг.

До саморегулівних організацій, які об’єднують професійних учасників фінансового ринку та ринку цінних паперів за видами діяльності, належать:

реєстроутримувачі;

торговці цінними паперами;

зберігачі та депозитарії;

компанії з управління активами.

Саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку утворюються за принципом: одна саморегулівна організація з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів. Така саморегулівна організація повинна об’єднувати більше 50 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним з видів професійної діяльності.

Об’єднання професійних учасників фондового ринку набуває статусу саморегулівної організації з дня його реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок та умови проведення реєстрації саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку та анулювання реєстрації встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

14

Метою діяльності саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку є забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, які є членами саморегулівної організації, розроблення і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності

Умовами для прийняття рішення про делегування організації-претенденту професійних учасників фондового ринку повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо регулювання фондового ринку є:

наявність правил і стандартів професійної діяльності на фондовому ринку, що є обов’язковими для виконання всіма членами саморегулівної організації;

статус непідприємницької організації;

наявність у власності для забезпечення статутної діяльності активів у розмірі не менше ніж 600 тисяч гривень.

Укожному виді професійної діяльності Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може делегувати саморегулівній організації такі повноваження:

збирання, узагальнення та аналітичне оброблення даних щодо провадження відповідного виду професійної діяльності;

проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог законодавства про цінні папери, правил, стандартів професійної поведінки;

подання їй обов’язкового для розгляду клопотання про припинення (зупинення) дії ліцензії на провадження професійним учасником фондового ринку певного виду діяльності;

сертифікація фахівців фондового ринку;

видача ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку.

15

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку може делегувати інші повноваження саморегулівним організаціям

Умісячний строк після отримання заяви від саморегулівної організації Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про делегування або відмову в делегуванні саморегулівній організації повноважень

Урішенні про делегування саморегулівній організації повноважень зазначаються:

найменування саморегулівної організації, якій делегуються повноваження;

повноваження, які делегуються;

строк, на який делегуються повноваження;

порядок державного контролю за здійсненням делегованих повноважень.

Рішення про делегування саморегулівній організації повноважень підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до законодавства.

16

До головних ознак ефективної саморегулівної організації згідно зі світовою практикою належать:

наявність нормативних документів і внутрішніх процедур, що регламентують її діяльність на фінансовому ринку відповідно до визначених функцій і завдань;

надання дозволів або права доступу на ринок, розробка та запровадження для ринкових посередників кваліфікаційних вимог;

моніторинг діяльності конкретного сегмента фінансового ринку;

контроль за дотриманням запроваджених правил роботи та взаємодії на фінансовому ринку;

адміністрування механізму врегулювання спорів;

розробка програм і організація системи навчання та підвищення кваліфікації учасників фінансового ринку;

обмін інформацією між саморегулівними організаціями та державними регуляторами.

1.Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок / Навчальний посібник

2.Колісник М.К., Маслак О.О. Фінансовий ринок / Навчальний посібник

3.Васильєва В.В., Васильченко О.Р. Фінансовий ринок / навчальний посібник

4.Шелудько В.М. Фінансовий ринок /навчальний посібник

5.Суторміна В.М., Дегтярьова Н.В. / Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни Фінансовий ринок

17

ТЕМА 2. РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

1.Загальна характеристика регулювання: поняття, види, елементи та органи регулювання

2.Міжнародне співробітництво в сфері регулювання ФР:

а) регулювання ринку ЦП б) міжнародні норми банківського регулювання та нагляду

3. Основи правового регулювання ФР в Україні

а) система правових актів та органів, що забезпечують регулювання ФР б) регулювання ринку ЦП в) особливості банківського регулювання і нагляду

г) основи валютного регулювання

4.Саморегулювання на ФР

1.Загальна характеристика регулювання: поняття, види, елементи та

органи регулювання

Регулювання фінансового ринку – це використання певних методів і прийомів, які дозволяють упорядкувати діяльність учасників ФР та взаємовідносини між ними шляхом встановлення певних вимог та правил, а також здійснення контролю за їх використанням.

Виділяють два основні види регулювання фінансового ринку:

1)державне - регулювання, що здійснюється державними органами,

2)саморегулювання – з боку професійних учасників фінансового ринку.

Основними цілями регулювання є:

1)створення рівних можливостей для всіх учасників

2)попередження зловживань та правопорушень

3)забезпечення процесу ціноутворення, виходячи з попиту і пропозиції на фінансові ресурси,

4)підтримка ефективного функціонування фінансового ринку,

5)забезпечення безпеки всієї фінансової системи в цілому.

До елементів регулювання можна віднести:

1)створення нормативної бази,

2)встановлення певних вимог до професійних учасників фінансового ринку, сертифікація і ліцензування їх діяльності,

3)контроль за дотриманням встановленних вимог та правил,

4)інформаційне забезпечення ринку для його прозорості.

Склад державних органів, що регулюють відносини на фінансовому ринку а також їх повноваження залежать від:

1)моделі фінансового ринку;

2)від державного устрою країни.

18

2. Міжнародне співробітництво в сфері регулювання фінансових ринків

а) регулювання ринку цінних паперів

Інтеграція фінансових ринків змушує національні регулюючі органи здійснювати роботу по встановленню зв’язків з органами нагляду й контролю інших держав.

Створюється система міжнародного співробітництва у сфері регулювання відносин на фінансовому ринку, яка спрямовується на уніфікацію та стандартизацію законодавства, форм і методів регулювання.

Загально-визнаними орієнтирами для розвитку законодавства на ринку цінних паперів є такі документи:

1)рекомендації “Групи 30-ти”;

2)резолюції Міжнародної організації комісії з цінних паперів;

3)для членів ЄС – директиви ЄС з питань регулювання відносин на ринку цінних паперів.

Група 30-ти – це група, яка об’єднує незалежних експертів фінансового ринку.

Ця недержавна некомерційна організація була створена для вирішення питань стандартизації операцій з цінними паперами, усунення бар’єрів в міжнародній торгівлі цінними паперами.

Група провела аналіз провідних фінансових ринків, на базі чого в 1989 році був підготовлений звіт і 9 рекомендацій.

Всі рекомендації були спрямовані на уніфікацію діяльності розрахунково-клірингових операцій і зменшення ризиків невиконання операцій на ринку цінних паперів.

Міжнародна організація комісій з цінних паперів виконує функції наднаціонального органу регулювання ринку цінних паперів. Об’єднує понад 120 комісій.

Завдання організації:

1)Розробка стандартів регулювання відносин на ринку цінних паперів;

2)Обмін інформацією між національними регуляторами;

3)Розробка стандартів нагляду за міжнародними операціями з цінними паперами.

Стандарти регулювання базуються на принципах:

1. забезпечення захисту інтересів інвесторів;

2. забезпечення функціонування прозорого та ефективного ринку цінних паперів;

3.забезпечення зменшення ризиків на ринку (перш за все від невиконання зобов’язань по угодах).

Резолюції мають характер рекомендацій і визначають основні напрямки міжнародного співробітництва у сфері регулювання ринку ЦП.

19

Україна є членом Міжнародна організація комісій з цінних паперів в особі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) з 1996 р.

Директиви ЄС висвітлюють наступні питання:

1)умови лістингу цінних паперів (процес допуску до котирування);

2)питання розкриття інформації на первинному ринку;

3)вимоги до фінансової звітності компаній, цінні папери яких обертаються на вторинному ринку;

4)обмеження операцій на ринку цінних паперів для осіб, які володіють службовою інформацією (інсайдерів);

5)регламентація діяльності інститутів спільного інвестування;

6)встановлення стандартів обліку й аудиту на ринку цінних паперів.

б) міжнародні норми банківського регулювання та нагляду

Загальновизнаними організаторами регулювання відносин на банківському ринку є:

-директиви Базельського комітету з банківського нагляду;

-директиви ЄС.

Базельський комітет був створений у 1974-75 рр керівниками центральних банків країн західної Європи: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Італія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Франція, а також Канади, США, Японії.

Директиви не мають сили закону і не розглядаються як міжнародні договори, але в країнах-членах Базельського комітету дотримуються встановлених вимог.

Основні напрямки регулювання, що передбачають директиви:

1)визначення правових основ банківського нагляду;

2)визначення терміну „банк” і вимог до інституту, що може називатися банком;

3)визначення повноваженнь органів нагляду за банківською діяльністю, критеріїв допуску до банківської справи;

4)встановлення мінімального розміру власного капіталу банків;

5)заходи зниження ризиків у банківській діяльності;

6)питання спільного контролю й координації дій національних органів, що здійснюють банківський нагляд.

20