Завора
.pdf
ТЕМА 1. ФІНАНСОВИЙ РИНОК: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ
1.Сутність фінансового ринку та його місце у фінансовій системі.
2.Сегменти фінансового ринку
3.Фінансові інструменти.
4.Учасники фінансового ринку
Ключові терміни та поняття: фінансовий ринок; фінансова система; сегменти фінансового ринку; фінансові інструменти; учасники фінансового ринку
1.СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ТА ЙОГО МІСЦЕ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ.
Забезпечення реального сектору економіки необхідними фінансовими ресурсами, подальший соціальний розвиток країни, її інтеграція у світовий фінансовий простір без загроз національним інтересам та економічній безпеці України потребує подальшої розбудови фінансового сектора держави.
Фінансовий сектор – одна з найважливіших сфер національної економіки де відбувається формування та розподіл фінансових ресурсів і, яка пов’язана з діяльністю фінансових установ.
Фінансовий ринок – це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.
Саме на фінансовому ринку, відбувається перелив коштів, при якому вони переміщуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій.
У фінансовій літературі відсутній єдиний підхід до сутності фінансового ринку та його структури, що свідчить про необхідність певного обґрунтування цих положень.
1
Функції фінансового ринку:
мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;
розподіл акумульованих вільних коштів між чисельними кінцевими споживачами;
прискорення обороту капіталу – активізація економічних процесів у державі;
забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.
Принципи на фінансовому ринку:
1.вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку;
2.прозорість ринку і реальний захист інвесторів;
3.конкурентність та ефективність;
4.відповідність міжнародним стандартам.
2.СЕГМЕНТИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих ринків:
кредитний ринок;
валютний ринок;
ринок цінних паперів
Кредитний охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер.
Ринок цінних паперів являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом
цінних паперів.
2
За терміном залучення фінансових фондів та напрямів їх використання фінансовий ринок має такі сегменти: грошовий ринок і ринок капіталів.
Грошовий ринок – це ринок короткострокових боргових зобов’язань (термін залучення до 1 року), сфера, де їх можна придбати тільки у тимчасове користування. Товаром на цьому ринку є гроші,
ціною – проценти за кредит.
Ринок капіталів – складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, і довгострокових боргових зобов’язань, являє собою сферу торгівлі не тільки грошима, а й правами власності. На ньому фінансові ресурси купуються з метою постійного
або тривалого використання. Ціною ресурсів на ринку капіталів є
дивіденди та курсові різниці, а також проценти за довгостроковими позиками. Залучені ресурси використовуються для здійснення інвестицій..
За стадіями життєвого циклу фінансових інструментів фінансовий ринок має такі сегменти:
первинний;
вторинний.
Первиний ринок характеризується тим, що на ньому фінансові інструменти розміщуються серед перших інвесторів (кредиторів). Кошти, що мобілізуються на первинному ринку спрямовуються на здійснення реальних інвестицій в економіку.
На вторинному ринку відбувається купівля-продаж раніше розміщених на первинному ринку фінансових інструментів, тобто на ньому здійснюється обіг фінансових інструментів.
3
За місцем торгівлі фінансовими фондами та інструментами озподіляється на організований, неорганізований:
організований (передбачає наявність організатора торгівлі: фондової, валютної біржі, біржі деривативів, позабіржової системи, де ціна на фінансові інструменти встановлюється під впливом сукупного попиту та пропозиції);
неорганізований (наприклад міжбанківський, між дилерський ринок, де ціна встановлюється за домовленістю, має суб’єктивний характер).
За видами фінансових активів поділяється на:
кредитний ринок;
ринок цінних паперів (фондовий ринок);
валютний ринок (іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують її);
страховий ринок (страховий захист);
ринок золота (срібло, платина)
ринок фінансових послуг (кредитні операції та ін.).
УПоложенні (стандарті) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», ст. 4 визначено, що фінансовий актив – це:
а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або
інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими
інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
4
3. ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ.
Фінансові інструменти це юридичні документи, в яких визначаються права і обовязкипокупця і продавця фінансових ресурсів.
За ступенем стандартизації: стандартизовані, не стандартизовані.
Стандартизація фінансових інструментів пов’язується не лише з їх типовою формою, а й передбачає стандартизацію обсягів залучених фінансових ресурсів, термінів та розмірів доходів, що сплачуються за користування фінансовими ресурсами, термінів їх повернення (цінні папери); До не стандартизованих фінансових інструментів належать
кредитний, депозитний договір, не стандартизовані деривативи
(форвардні контракти, свопи, кредитні деривативи)
За економічним змістом:
Пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН).
боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов’язання.
похідні фінансові інструменти (деривативи) – строкові угоди, або термінові контракти, до яких нележать форвардні контракти, ф’ючерси, опціони, свопи; інші фінансові інструменти – іпотечні, товаророзпорядчі цінні папери
5
За окремими видами фінансових ринків розрізняють наступні інструменти, які їх обслуговують.
Інструменти ринку позичкових капіталів. До них відносять гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.
Інструменти ринку цінних паперів – різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами, особливостями емісії та обігу затверджується відповідними нормативно-правовими актами).
Інструменти валютного ринку. До них відносять іноземну валюту, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.
Інструменти страхового ринку – страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.
Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння. До них належать вказані види цінних металів та каменів, які купуються з метою формування фінансових резервів і тезаврації, а також розрахункові документи і цінні папери, що обслуговують цей ринок.
До інструментів ринку нерухомості відносять цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.
За термінами обігу виділяють наступні види фінансових інструментів:
Короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року). Цей вид фінансових інструментів є найбільш багаточисленним і покликаний обслуговувати операції на ринку грошей.
Довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу більше одного року). До цього виду фінансових інструментів належать і так звані «безтермінові фінансові інструменти», кінцевий термін погашення яких не встановлено (наприклад, акції). Вони обслуговують операції на ринку капіталу.
6
3. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОМІСІЇ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ (НКЦПФР)
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
НКЦПФР у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та іншими актами законодавства, а також Положенням Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку від 23.11.2011 № 1063/2011.
Основними завданнями НКЦПФР є:
1)формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та похідних (деривативів) в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;
2)координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та похідних (деривативів);
3)здійснення державного регулювання та контролю за емісією і обігом цінних паперів та похідних (деривативів) на території України;
4)захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та законодавства про акціонерні товариства, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;
5)сприяння розвитку ринку цінних паперів та похідних (деривативів);
6)узагальнення практики застосування законодавства України з питань емісії (випуску) та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;
7)здійснення державного регулювання та контролю у сфері спільного інвестування;
8)здійснення у межах компетенції державного регулювання та контролю у сфері накопичувального пенсійного забезпечення;
9)здійснення у межах компетенції державного регулювання і нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
10)здійснення у межах компетенції заходів щодо запобігання і протидії корупції;
11)здійсненняумежахповноважень, визначених законодавством, нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі за небанківськими фінансовими групами та їх підгрупами.
7
НКЦПФР відповідно до покладених на неї завдань:
1)розробляє програми розвитку фондового ринку, які затверджуються Президентом України;
2)бере участь у розробленні та вносить у встановленому порядку на розгляд проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку фондового ринку та корпоративного управління;
3)укладає в установленому законодавством порядку міжнародні договори та інші угоди з відповідними органамиінших державзпитань співробітництва усфері регулювання ринкуціннихпаперів;
4)здійснює міжнародне співробітництво з відповідними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями у частині обміну досвідом та інформацією, пов'язаними з регулюванням фондового ринку та корпоративного управління;
5)бере участь у формуванні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та забезпечує відповідно до своєї компетенції її реалізацію;
6)бере участь у розробленні проекту закону про Державний бюджет України;
7)організовує проведеннянаукових дослідженьзпитаньфункціонуванняфондовогоринкувУкраїні;
8)інформує громадськість про свою діяльність та стан розвитку ринку цінних паперів;
9)встановлює відповідно до закону особливості порядку реорганізації і ліквідації професійних учасників ринку цінних паперів (за винятком банків);
10)встановлює критерії професійної діяльності на ринку цінних паперів;
11)встановлює порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів іноземними юридичними особами та підприємствами з іноземними інвестиціями;
12)співпрацює з Національним банком України і Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо здійснення державного регулювання цих риків;
13)своєчасно повідомляє з використанням засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, Національний банк України і Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про будь-які спостереження та висновки, необхідні для виконання покладених на ці органи обов'язків;
14)проводить з метою співпраці та координації діяльності щодо здійснення державного регулювання ринків фінансових послуг у встановлені законом строки оперативні наради за участю Національного банку України і Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, або бере участь у таких нарадах, що проводяться зазначеними органами; за результатами оперативних нарад складає відповідні протоколи та/або укладає міжвідомчі угоди;
15)співпрацюєзорганаминаглядуіноземнихдержавзметоюздійсненнянагляду наконсолідованійоснові;
16)погоджує в установленому нею порядку набуття юридичною чи фізичною особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного) капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах управління професійного учасника фондового ринку;
17)встановлює порядок погодження та погоджує визначену небанківською фінансовою групою відповідальну особу;
18)роз'яснює порядок застосування законодавства про цінні папери та акціонерні товариства, здійснює офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів;
19)визначає порядок ведення та веде реєстр саморегулівних організацій, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів і т.д;
8
4. ОРГАНІЗАЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ І ПОРЯДОК ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОМІСІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії.
Голова та члени Комісії, призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.
Головою та членом національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, можуть бути громадяни України, які мають повну вищу (профільну, економічну або юридичну) освіту, досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років упродовж останніх десяти років.
Голова та члени національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можуть бути власниками корпоративних прав фінансових установ.
Термін повноважень Голови та члена національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,
становить шість років.
Одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, більше двох термінів підряд.
Основною формою роботи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, як колегіального органу, є засідання, які проводяться за рішенням голови комісії.
Гранична чисельність працівників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджується Президентом України. Штатний розпис національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджується Головою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджується Головою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в межах видатків, передбачених в Державному бюджеті України.
9
За рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може створюватися Консультаційно-експертна рада, яка є постійно діючим на громадських засадах дорадчим органом, що бере участь в обговоренні проектів документів, які розробляються та/або розглядаються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, очолює Голова, якого призначає та звільняє Президент України.
Завдання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
1)розробка стратегії і реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;
2)здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері;
3)захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;
4)узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення;
5)розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативноправових актів з питань, що належать до його компетенції;
6)координація діяльності з іншими державними органами;
7)запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.
10