Передмова

В історії розвитку цивілізації відбулося декілька інформаційних революцій - перетворень суспільних відносин через кардинальні зміни у сфері опрацювання інформації. Наслідком подібних перетворень стало набуття суспільством нової якості.

Остання інформаційна революція пов'язана з винаходом мікропроцесорної технології і появою персонального комп'ютера. Але значне зростання виробництва засобів обчислювальної техніки саме по собі не стало основною умовою переходу від індустріального суспільства до інформаційного. До останнього часу комп'ютери працювали в основному ізольовано, проте тепер для ефективного використання різноманітної інформації відбувається об'єднання їх один з одним за допомогою телекомунікаційної інфраструктури. На мікропроцесорах та інтегральних схемах створюються інформаційні комунікації: комп'ютери, комп'ютерні мережі, системи передачі даних.

Остання інформаційна революція висуває на перший план нову галузь - інформаційну індустрію, пов'язану з виробництвом технічних засобів, методів, технологій для виробництва нових знань. Найважливішими складовими інформаційної індустрії стають всі види інформаційних технологій, особливо телекомунікацій.

Бурхливий розвиток комп'ютерної техніки та інформаційних технологій послужив поштовхом до розвитку суспільства, побудованого на використанні різної інформації, що отримало назву інформаційне суспільство.

Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому більшість працюючих зайнята виробництвом, зберіганням, обробкою та реалізацією інформації, особливо вищої її форми - знань.

Інформаційне суспільство - це концепція постіндустріального суспільства, тобто нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання.

Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому вирішальну роль виконує придбання, опрацювання, зберігання, передавання, розповсюдження, використання знання та інформації, зокрема за допомогою інтерактивної взаємодії і технічних можливостей, що постійно удосконалюються.

Прогнозується, що в майбутньому існуватиме декілька типів інформаційного суспільства, як в минулому існувало декілька моделей індустріального суспільства. Ключовими ознаками при визначенні типу суспільства стануть: ступінь забезпеченості рівності прав громадян на доступ до основного ресурсу - інформації; ступінь участі в житті суспільства і самореалізації людей.

Відмітними рисами інформаційного суспільства є:

збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

зростання частки інформаційних комунікацій, продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті;

створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їхній доступ до світових інформаційних ресурсів та задоволення їхніх потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Науковці вважають, що в інформаційному суспільстві процес комп'ютеризації надасть людям доступ до надійних джерел інформації, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень автоматизації опрацювання інформації у виробничій і соціальній сферах.

Рушійною силою розвитку суспільства повинне стати виробництво інформаційного, а не матеріального Продукту. У свою чергу, матеріальний продукт стане більш інформаційно ємкісним, що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості.

В інформаційному суспільстві змінюється не тільки виробництво, але й весь устрій життя, система цінностей, зростає значущість культурного дозвілля стосовно матеріальних цінностей.

Порівняно з індустріальним суспільством, де все спрямовано на виробництво і споживання товарів, в інформаційному суспільстві виробляються і споживаються інтелект та знання, що приводить до збільшення частки розумової праці. Від людини потрібна здібність до творчості, а значить, зростає попит на знання.

Найважливішою особливістю інформаційного суспільства є перенесення акценту з виробництва чи використання матеріалів на надання послуг, що спричиняє в свою чергу значне зниження видобутку та переробки сировини і витрат енергії. Пріоритетний розвиток надання послуг як сектора економіки призводить до істотної зміни питомої ваги галузей економіки у формуванні НВП. Наприклад, в європейських країнах, де інформаційне суспільство значно просунулося в розвитку, більше половини (55%) обороту засобів в інформаційній індустрії припадає на створення інформаційних продуктів і технологій і лише 45% - на виробництво техніки; в індустрії зв'язку цей розрив є ще радикальнішим: 80% складають телекомунікаційні послуги і лише 20% - виробництво засобів комунікації

Матеріальною і технічною базою інформаційного суспільства стають різного роду системи на базі комп'ютерної техніки і комп'ютерних мереж, інформаційної технології, телекомунікаційного зв'язку.

При переході до інформаційного суспільства виникає нова індустрія переробки інформації на базі комп'ютерних і телекомунікаційних інформаційних технологій.

На сучасному етапі всі країни світу тією чи іншою мірою здійснюють процес інформатизації. Неправильно вибрана стратегія інформатизації або недостатність її динамізму і мобільності можуть призвести до істотних, а часом драматичних змін у всіх сферах життя країни.

Перша країна, яка почала інформатизацію - це США. Інші промислово розвинені країни світу, зрозумівши перспективність і неминучість цього напряму, достатньо швидко зорієнтувалися і стали нарощувати темпи впровадження комп'ютерів і засобів телекомунікацій. У будь-якій країні, незалежно від рівня її розвитку, так чи інакше розуміють неминучість і необхідність втілення в життя ідей інформатизації суспільства. Багато країн мають національні програми інформатизації з урахуванням місцевих особливостей і умов.

У період переходу до інформаційного суспільства, крім вирішення описаних вище проблем, необхідно підготувати людину до швидкого прийняття і опрацювання великих обсягів інформації, оволодіння сучасними засобами, методами і технологією роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно освоювати і накопичувати інформацію, а необхідно навчитися такій технології роботи з інформацією, коли готуються і приймаються рішення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури поведінки з інформацією.

Для вільної орієнтації в інформаційному потоці людина повинна володіти інформаційною культурою як однією зі складових загальної культури. Інформаційна культура пов'язана із соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і виявляється в багатьох аспектах.

Одним із ключових понять при інформатизації суспільства стало поняття "інформаційні ресурси". Ресурс - це запаси, джерела чого-небудь. У індустріальному суспільстві, де велика частка зусиль спрямована на матеріальне виробництво, відомо декілька основних видів ресурсів, що стали вже класичними економічними категоріями: матеріальні ресурси; природні; трудові; фінансові і енергетичні ресурси.

В інформаційному суспільстві акцент уваги і значущості зміщується з традиційних видів ресурсів на інформаційний ресурс, який хоч завжди існував, але не розглядався ні як економічна, ні як жодна інша категорія.

Інформаційні ресурси суспільства можна розуміти як знання, відчужені від тих людей, які їх накопичували, узагальнювали, аналізували, створювали тощо. Ці знання матеріалізувалися у вигляді документів, баз даних, баз знань, алгоритмів, комп'ютерних програм, а також витворів мистецтва, літератури і науки.

Інформаційні ресурси країни, регіону, організації повинні розглядатися як стратегічні ресурси, аналогічні за значущістю до запасів сировини, енергії, корисних копалин та інших ресурсів.

Розвиток світових інформаційних ресурсів дав можливість:

перетворити діяльність з надання інформаційних послуг в глобальну людську діяльність;

сформувати світовий і внутрішньодержавні ринки інформаційних послуг;

утворити різні бази даних ресурсів регіонів і держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;

підвищити обґрунтованість і оперативність ухвалення рішень в організаціях, банках, біржах, промисловості, торгівлі тощо за рахунок своєчасного використання необхідної інформації.

Інформаційні ресурси є базою для створення інформаційних продуктів. Інформаційний продукт - це сукупність даних, сформована виробником для розповсюдження в матеріальній або нематеріальній формі.

Будь-який інформаційний продукт відображає інформаційну модель його виробника і втілює в життя його власне уявлення про конкретну область, для якої він створений. Будучи результатом інтелектуальної діяльності людини, він повинен бути зафіксований на матеріальному носії будь-якого типу у вигляді документа, статті, огляду, програми, книги тощо.

Інформаційний продукт може розповсюджуватися тими самими способами, як і будь-який інший матеріальний продукт, за допомогою послуг.

При наданні послуги укладається угода (договір) між двома сторонами: стороною, яка надає послугу, і стороною, яка використовує послугу. В угоді вказуються термін її використання і відповідна винагорода.

Перелік послуг визначається обсягом, якістю, наочною орієнтацією зі сфери використання інформаційних ресурсів та інформаційних продуктів, створених на їх основі.

Інформаційні послуги виникають лише за наявності баз даних у комп'ютерному або некомп'ютерному варіанті.

Ринок інформаційних продуктів і послуг (інформаційний ринок) - це система економічних, правових і організаційних відносин щодо торгівлі продуктами інтелектуальної праці на комерційній основі.

Інформаційний ринок характеризується певною номенклатурою продуктів і послуг, умовами і механізмами надання, цінами. Як предмет продажу або обміну виступають інформаційні системи, інформаційні технології, ліцензії, патенти, товарні знаки, ноу-хау, інженерно-технічні послуги, різного роду інформація та інші види інформаційних ресурсів.

Сукупність засобів, методів і умов, що дозволяють використовувати інформаційні ресурси, складає інформаційний потенціал суспільства.

Сьогодні в Україні швидкими темпами йде формування ринку інформаційних продуктів та послуг, найважливішими компонентами якого є:

технічна і технологічна складова - це сучасне інформаційне устаткування, потужні комп'ютери, розвинена комп'ютерна мережа і відповідні їм технології переробки інформації;

нормативно-правова складова - це юридичні документи: ухвали, які забезпечують цивілізовані відносини на інформаційному ринку;

інформаційна складова - це довідково-навігаційні засоби і структури, що допомагають знаходити потрібну інформацію;

організаційна складова - це елементи державного регулювання взаємодії виробників і розповсюджувачів інформаційних продуктів і послуг.

У нашій країні у зв'язку з перехідними процесами в економіці й інформатизації суспільства наразі відсутня єдина думка щодо інфраструктури інформаційного ринку

Інфраструктура інформаційного ринку - сукупність секторів, кожний з яких об'єднує групу людей або організацій, що пропонують однорідні інформаційні продукти і послуги.

Розглянемо окремі сектори ринку інформаційних продуктів і послуг.

Перший сектор - ділова інформація, яка складається з таких частин:

біржова і фінансова інформація - котирування цінних паперів, валютні курси, облікові ставки, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни. Постачальниками такої інформації є спеціальні служби біржової і фінансової інформації, брокерські компанії, банки;

статистична інформація - це ряди динаміки, прогнозні моделі та оцінки в економічній, соціальній, демографічній сферах. Постачальниками статистичної інформації є державні служби, компанії, консалтингові фірми;

комерційна інформація - за компаніями, фірмами, корпораціями, напрямами їхньої діяльності, виготовленої продукції та цінами; про фінансовий стан, зв'язки, операції, керівників, ділові новини у області економіки і бізнесу. Постачальниками цієї інформації є спеціальні інформаційні служби.

Другий сектор - інформація для фахівців. Вона містить такі частини:

професійна інформація - спеціальні дані та інформація для юристів, фармацевтів, викладачів, інженерів, геологів, метеорологів та ін.;

науково-технічна інформація - документальна, бібліографічна, реферативна, довідкова інформація з галузі природничих, технічних, суспільних наук, галузей виробництва і сфер людської діяльності;

доступ до першоджерел - організація доступу до джерел інформації через бібліотеки і спеціальні служби.

Третій сектор - інформація для споживачів, яка складається з таких частин:

новини і література - інформація служб новин і агентств преси, електронні журнали, довідники, енциклопедії;

інформація для споживачів - розклади транспорту, резервування квитків та місць в готелях, замовлення товарів і послуг, банківські операції тощо;

розважальна інформація - ігри, телетексти, відеотексти.

Четвертий сектор - послуги освіти. Ця частина ринку інформаційних продуктів і послуг включає всі форми і ступені освіти: дошкільну, спеціальну, середню непрофесійну, вищу, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів. Інформаційна продукція цього сектора може бути нщі подана в комп'ютерному або некомп'ютерному вигляді: підручники, методичні розробки, практикуми, розвивальні комп'ютерні ігри, навчальні і контролюючі системи, методики навчання тощо.

П’ятий сектор - забезпечуючі інформаційні системи і засоби. Ця частина ринку інформаційних продуктів і послуг складається з таких частин:

програмні продукти - програмні комплекси з різною орієнтацією - від професіонала до недосвідченого користувача комп'ютера, системне програмне забезпечення, програми загальної орієнтації, прикладне програмне забспечення тощо;

технічні засоби - комп'ютери, телекомунікаційне устаткування, оргтехніка, супутні матеріали і комплектуючі;

розробка і супровід інформаційних систем і технологій; консультування з різних аспектів інформаційної індустрії: яку інформаційну техніку придбати, яке програмне забезпечення необхідне для реалізації професійної діяльності, чи потрібна інформаційна система і яка, на базі якої інформаційної технології краще організувати свою діяльність тощо;

підготовка джерел інформації - створення баз даних із заданої теми, галузі, явища тощо.