Питання до самоконтролю:

1. Ранньопервісна община на теренах України.

2. Перші скотарі та землероби в Україні.

3. Трипільська культура.

4. Антична колонізація Північного Причорномор’я.

5. Східнослов’янські племена на території України.

6. Походження скіфів.

7. Сармати в Північному Причорномор’ї.

Реферати до теми:

1. Походження індоєвропейських народів.

2. Військове мистецтво скіфів.

3. Античне місто Ніконій.

4. Античне місто Тіра.

5. Язичество східних слов'ян.

Література:

1. Бойко Олександр Дмитрович. Історія України: Посібник. — 2.вид., доп. — К. : Академвидав, 2004. — 655 с.

2. Світлична Валентина Василівна. Історія України: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Ю.М. Алексєєв (ред.). — 3. вид. — К. : Каравела, 2004. — 408с.

3. Баран Володимир, Войтович Лев, Грицак Ярослав Йосипович, Зайцев Олександр, Зайцев Юрій Дмитрович. Історія України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Юрій Сливка (відп.ред.). — 4.вид. — Л. : Світ, 2003. — 520с.

4. Рибалка І. К. Історія України. – Харків, 1995.

Тема 2. Зародження української державності. Київська Русь. Початок історії та період розквіту (іх – хі ст.) Методичні поради

Наприкінці ІХ ст. розпочинається новий етап у розвитку східнослов'янських племен. У цей період розпочинається формування ранньофеодальної східноєвропейської держави Київської Русі, на процес виникнення якої існували різні погляди в історіографії. Київська Русь утворилася внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов'янських племен. Уже у VI—VIII ст. вони являли собою великі племінні союзи, або князівства, в яких визрівали передумови феодальних відносин і військово-демократичних форм державності. Провідне місце в становленні держави належало полянському союзу з центром у Києві. Першим київським князем, згідно з «Повістю минулих літ» став Кий.

У другій половині IX ст. процес становлення Київської Русі, в основному, завершився. У 860 р. київськими князями були Аскольд і Дір, які належали до місцевої слов'янської династії, розпочатої Києм. Уже у 882 р. київський престол (далі - стіл) захопив варязький новгородський князь Олег, а після нього став правити варязький князь Ігор, це започаткувало на київському столі династію Рюриковичів. З виникненням Київської Русі та зміною династії пов'язана норманська й антинорманська теорії, що склалися у XVIII ст. Згідно з першою вирішальна роль у створенні Київської Русі належить норманам (варягам), друга теорія пов'язує виникнення держави з багатовіковим процесом внутрішнього соціально-економічного й культурного розвитку східнослов'янських племен. Київська Русь займала велику територію районів верхів'їв р. Оки й Волги — на сході, р. Сули, Сіверського Донця, Росі та Південного Бугу - на північному сході, р. Дністра, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни, Карпатських гір - на заході, Чудського озера, Фінської затоки, Ладозького й Онезького озер - на півночі, і стала однією з найбільших держав Європи. Населення Київської Русі складалось переважно зі східнослов'янських племен: полян, деревлян, дреговичів, кривичів, сіверян, волинян, уличів, тиверців, білих хорватів, дулібів, в'ятичів, радимичів, ільменських слов'ян, полочан, лише незначну частину становили неслов'янські племена - чудь, весь, меря та ін.

Вивчаючи тему, студенти мають звернути увагу на те, що політичною формою держави була ранньофеодальна монархія на чолі з великим київським князем. Проте історіографія цього питання пропонує й інші версії політичного устрою, особливостей формування апарата влади та його розвитку. Система спадковості влади в державі розвивалась поетапно, але так і не змогла повною мірою сприяти централізації Русі.

Основним заняттям населення Русі було землеробство. З ІХ - Х ст. орне, польове землеробство стало провідним, хоча у деяких лісових місцевостях ще продовжувало існувати вирубне. Поряд із перелогом і двопіллям застосовували трипільну систему сівозміни. Займались також скотарством, мисливством, рибальством, бортництвом (збиранням меду й воску диких бджіл). Значного розвитку за часів Київської Русі досягло ремесло, зокрема, виробництво металевих знарядь праці. Удосконалювалось керамічне, ювелірне, ковальське, скляне, зброярське, ливарне виробництва, обробка міді тощо.

Звернемо увагу студентів на те, що з розвитком виробничих сил і феодалізму основою суспільних відносин стала власність на землю. Це відобразилось і в збірниках норм права – «Руській Правді», складених переважно в XI - початку XII ст.

Формуються основні верстви населення: землевласників-феодалів і селян. Перша складалася з князів, бояр (родових старійшин, дружинників), із вищого духівництва (митрополитів, єпископів); друга з вільних селян - общинників (смердів), тимчасово залежних (рядовичів, закупів, наймитів) і залежних-рабів (холопів). Керівником держави й володарем усієї державної території був великий князь київський, інші князі й бояри володіли окремими землями й містами. В залежності від князів і великих бояр перебували дрібні бояри, дружинники, влада яких поширювалась на невеликі міста й села.

Ідеологічні уявлення населення до кінця X ст. були пов'язані з язичництвом, у 988 р. державною релігією стало християнство східного зразка - православ'я. Студенти мають усвідомити, що для цього склались необхідні чинники, ж соціально-економічного, так і внутрішньо-зовнішньополітичного характеру.

Завершуючи вивчення теми, студенти повинні мати на увазі, що Київська Русь як єдина держава проіснувала до 30-х років XII ст., а після розпочався активний процес виходу з її складу окремих земель-князівств, що відкрило новий етап феодального розвитку.