- •1. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •2. Характеристика поняття «норма літературної мови». Типи літературних норм
- •Комунікативні ознаки культури мовлення
- •4. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Українські електронні термінологічні словники
- •Українські електронні термінологічні словники
- •5. Функційні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функцій них стилів
- •6. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів
- •Функційний стиль офіційно-діловий
- •Функційний стиль розмовний
- •7. Характеристика офіційно-ділового стилю. Лексичні особливості одс (кліше, правильність уживання слів іншомовного походження, плеоназм)
- •8. Морфологічні особливості одс
- •9. Мовні особливості одс
- •10. Документ як основний вид одс. Оформлення найбільш уживаних реквізитів
- •1. За назвою:
- •2. За призначенням:
- •3. За походженням:
- •11. Характеристика контрактно-кадрових документів
- •12. Основні реквізити та правила оформлення резюме, характеристики
- •13. Термін, його ознаки. Загальнонаукова, міжгалузева й вузькоспеціальна термінологія
- •14. Способи творення термінів. Правила використання українських термінів. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів
- •15. Морфологічні мовні засоби наукового стилю
- •16. Характеристика лексичного рівня наукового стилю; фразеологія наукового стилю
- •17. Синтаксичні мовні засоби наукового стилю.
- •18. Мовні особливості наукової праці.
- •19. Реферат як жанр академічного письма. Складники реферату.
- •20. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •21. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •22. Правила оформлювання наукової роботи (курсової, кваліфікаційної).
- •23. Поняття «переклад», «перекладання». Суть і види перекладання. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади
- •24. Види публічного мовлення.
- •25. Норми літературної мови. Лексичні норми мови професійного спілкування (слова іншомовного походження в професійному мовленні, синоніми, пароніми).
- •26. Комунікативні ознаки культури мовлення. Правильність мови як визначальна комунікативна ознака.
- •27. Морфологія наукового мовлення.
- •Теоретичні питання модуля самостійної роботи
- •1. Спілкування і комунікація. Види і форми спілкування. Невербальні компоненти спілкування.
- •2. Сутність і специфіка публічної монологічної мови. Основні жанри усного публічного монологічного мовлення (доповідь, лекція, промова, виступ, повідомлення).
- •4 Питання
- •3. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •4. Підготовка до публічного виступу. Структура публічної професійної промови. Умови успішного виступу.
- •5. Сутність і специфіка діалогічної мови. Основні жанри діалогічного мовлення: ділова бесіда, нарада, переговори. Репліка як одиниця діалогічного мовлення.
10. Документ як основний вид одс. Оформлення найбільш уживаних реквізитів
Документ (з лат. documentum - повчальний приклад, спосіб ведення) - це основний вид писемного ділового мовлення, що є засобом фіксації на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та результати розумової діяльності людини.
Він оформлений у встановленому порядку і відповідно до чинного законодавства має юридичну силу.
У людському суспільстві документи виконують багато функцій, основною з яких є інформаційна. Похідними від основної є функції доказова, облікова та управлінська.
Документ, оформлений у встановленому порядку й відповідно до чинного законодавства, має юридичну силу.
Класифікація документів
1. За назвою:
заява;
автобіографія;
резюме;
протокол;
наказ;
доручення;
розписка тощо.
2. За призначенням:
кадрово-контрактні (або з особового складу) (заява, наказ щодо особового складу, автобіографія, характеристика, резюме, контракт, трудова книжка й ін.);
організаційні (план);
розпорядчі (наказ, розпорядження);
довідково-інформаційні (службовий лист, звіт, доповідна та пояснювальна записки, повідомлення, оголошення, телеграма, анотація, стаття, рецензія, відгук, прес-реліз, протокол, довідка, повідомлення);
господарсько-договірні (договір, трудова угода);
обліково-фінансові (акт, доручення, розписка, накладна тощо);
зовнішньоекономічні (міжнародна угода).
3. За походженням:
службові (офіційні), створюються організаціями або їх представниками;
особисті, укладаються окремими особами поза сферою їх службової діяльності.
4. За спеціалізацією:
загальні;
з адміністративних питань;
кадрові;
спеціалізовані;
з питань планування оперативної діяльності
5. За місцем укладання:
внутрішні - мають чинність у межах установи;
зовнішні - для ділового спілкування з іншими організаціями.
6. За спрямуванням:
вхідні (надходять до організації);
вихідні (адресовані за мажі організації).
7. За способом виготовлення, структурними ознаками і ступенем стандартизації та регламентації (формою):
стандартні, типові - укладаються на трафаретних бланках в суворо регламентованій послідовності: паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток та ін.
нестандартні, нерегламентовані (лише певна частина даних готується заздалегідь): довідка, перепустка, положення, інструкція та ін.;
індивідуальні - укладаються за загальними принципами, але автор-укладач довільно добирає і компонує мовні засоби.
8. За ступенем складності:
прості (односкладні) - містять одне питання чи факт;
складні - розглядають два і більше питань.
9. За стадіями створення:
оригінали (основний і єдиний примірник з усіма підписами й печатками);
копії (точне відтворення оригіналу з позначкою «копія» у верхньому правому кутку);
витяги (частина документа);
дублікати (якщо документ загублено).
10. За терміном виконання:
звичайні безстрокові (нетермінові; виконуються за чергою);
термінові - укладаються за визначеним завчасно терміном;
дуже термінові - за спеціальною позначкою терміна.
11. За ступенем гласності (секретністю):
звичайні - для загального користування;
секретні (С) - визначається певне коло користувачів;
цілком секретні (ЦС) - для обмеженого користування.
12. За юридичною силою:
справжні - чинні, нечинні;
підробні (фальсифікати).
13. За технікою відтворення:
рукописні;
відтворені механічним способом.
14. За терміном зберігання:
тимчасового зберігання (до 10 років);
тривалого (понад 10 років);
постійного зберігання.
Реквізити – це окремі елементи, з яких складається документ. Розрізняють постійні та змінні реквізити документа. Постійні реквізити друкуються при виготовленні бланка; змінні фіксуються на бланку в процесі заповнення.
Формуляр – це сукупність реквізитів, розміщених у встановленій послідовності.
Кожен вид документа повинен мати свій формуляр.
Аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію, називають бланком (або бланк – це типові формуляри певних документів).
Групу реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок – штамп.
Таблиця 1. Реквізити документів, місце їх розташування і правила оформлення
Реквізити |
Місце їх розташування і правила оформлення |
Державний Герб |
Потрібно розмістити посередині бланка чи у кутку над серединою рядка з назвою установи (організації чи підприємства) |
Емблема організації чи підприємства |
Рекомендовано розміщувати поряд з назвою установи (організації чи підприємства). Товарний знак, що зареєстровано у встановленому порядку, можна використовувати як емблему |
Зображення урядових нагород |
Розміщують посередині документа або ж у верхньому лівому кутку |
Код підприємства |
Місце розташування - у верхньому правому кутку |
Код документа |
Фіксують під кодом установи (організації чи підприємства) у верхньому правому кутку |
Назва міністерства чи відомства |
Цей реквізит розміщують посередині сторінки у верхньому лівому кутку |
Назва установи, організації чи підприємства |
Можна наносити назву установи за допомогою штампа чи друкарським способом, розміщуючи її у верхньому лівому кутку |
Назва структурного підрозділу |
Дозволяють друкувати машинописним способом у верхньому лівому кутку
|
Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, номер рахунку в банку |
Зазначають у верхньому лівому кутку за поштовими "Правилами користування послугами поштового зв'язку"
|
Назва виду документа |
Найчастіше розташовують посередині рядка, рідше - ліворуч. Прийнято у всіх документах, крім листів, указувати вид документа, напр.: Службова записка |
Дата |
Розміщують у верхній лівій частині разом з індексом у спеціально відведеному місці. Проставлена дата має відповідати дню підписання чи затвердження документа. Дату прийнято фіксувати двома способами: цифровим (трьома парами цифр, напр. 25.09.09, що означає: 25 вересня 2009-го року); словесно- цифровим, напр.: 12 жовтня 2009р. |
Індекс (вихідний номер документа) |
Фіксують у верхній частині сторінки зліва. Цей індекс допомагає швидко й оперативно знайти цей документ і далі здійснювати контроль за його виконанням |
Посилання на індекс і дату вхідного документа |
Розміщують у верхній частині сторінки зліва. До цього реквізиту входять: дата та індекс документа, що надійшов до вас з іншої установи, напр.: на № 08-40/231 від 18.07.08, де 08 - індекс структурного підрозділу, 40 - номер справи за номенклатурою для підрозділу, 231 - порядковий номер за журналом обліку вхідних документів, від 18.07.08 - документ, що надійшов до вас з іншої установи підписано 18-го липня 2002-го року |
Місце складання чи видання |
Зазначають у верхній частині сторінки зліва. Записують назву міста чи населеного пункту, де видається документ |
Гриф обмеження доступу до документа |
Розміщують з правого боку під кодом форми. З середини рядка потрібно записати: "Таємно", "Цілком таємно", "Для службового користування" |
Адресат |
Цей реквізит розміщують праворуч у верхній частині сторінки. Кожен з елементів - назва установи (організації, підприємства), підрозділу, посада, прізвище та ініціали, поштова адреса - пишеться з середини нового рядка з великої літери. Адресуючи документ до установи, потрібно вказувати поштову адресу після назви установи, структурного підрозділу й прізвища службової особи; а до приватної особи - тоді перед її прізвищем |
Гриф затвердження |
Розміщують у верхній правій частині документа. Він складається зі слова "ЗАТВЕРДЖУЮ", назви посади особи, яка затверджує документ, включаючи назву організації, особистого підпису, його розшифрування і дати
|
Резолюція |
Записують у правому верхньому кутку. Резолюція виражає ставлення особи до інформації, яка міститься в документі, а також дає відповідні вказівки загального чи конкретного характеру
|
Заголовок до тексту |
Розміщують у лівому верхньому кутку бланка через один інтервал після всіх інших постійних реквізитів. |
Позначка про контроль |
Робиться ліворуч у верхній частині поля першої сторінки документа. Цю відмітку проставляють за формою "К" або "Контроль" |
Текст |
Це основний реквізит документа. Його розміщують по всій ширині сторінки, щоб рядки не виходили за береги (поля). Текст оформляють у вигляді: складного тексту, анкети, таблиці, поєднання цих форм. Він складається зі вступу, доказу, закінчення. Текст поділяють на абзаци, а великий за обсягом текст - на розділи і підрозділи. |
Позначка про наявність додатка |
Фіксують ліворуч у верхній половині сторінки.
|
Підпис |
Прийнято підписувати лише перший примірник документа. Цей реквізит складається з:
|
Гриф узгодження |
Цей гриф складається зі
|
Візи |
Візування - це внутрішнє узгодження документа. До візи входять:
|
Печатка |
Печатку потрібно проставляти так, щоб її відбиток захоплював частину (декілька знаків) назви посадової особи, що підписала документ. Печатки бувають гербові і прості. Гербові печатки прикладаються до документів, що засвідчують юридичні або фізичні права осіб (на гарантійних листах, штатних розкладах та змінах до них, посвідченнях про відрядження, заявках на обладнання, на винаходи тощо). На простих печатках, що мають круглу, квадратну чи трикутну форму, герб не зображено. Їх прикладають до документів, що виходять за межі установи, до розмножених примірників, розпорядчих документів, призначених для розсилання, до довідок з місця роботи тощо. |
Позначка про засвідчення копії |
Засвідчуючи копію, проставляють надпис "З оригіналом згідно". Далі вказують:
|
Прізвище виконавця та номер його телефону |
Розташовують на лицьовому боці або ж на звороті останнього аркуша документа в лівому нижньому куті
|
Позначка про виконання документа й направлення його до справи |
Цей реквізит має містити такі дані:
|
Позначка про надходження |
Фіксують у правому нижньому куті першого аркуша документа. До реквізиту входять такі ще дані:
|
Позначка про перенесення даних на машинний носій. |
Цей реквізит оформляють найчастіше від руки. До його складових частин входять:
|