- •1. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •2. Характеристика поняття «норма літературної мови». Типи літературних норм
- •Комунікативні ознаки культури мовлення
- •4. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Українські електронні термінологічні словники
- •Українські електронні термінологічні словники
- •5. Функційні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функцій них стилів
- •6. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів
- •Функційний стиль офіційно-діловий
- •Функційний стиль розмовний
- •7. Характеристика офіційно-ділового стилю. Лексичні особливості одс (кліше, правильність уживання слів іншомовного походження, плеоназм)
- •8. Морфологічні особливості одс
- •9. Мовні особливості одс
- •10. Документ як основний вид одс. Оформлення найбільш уживаних реквізитів
- •1. За назвою:
- •2. За призначенням:
- •3. За походженням:
- •11. Характеристика контрактно-кадрових документів
- •12. Основні реквізити та правила оформлення резюме, характеристики
- •13. Термін, його ознаки. Загальнонаукова, міжгалузева й вузькоспеціальна термінологія
- •14. Способи творення термінів. Правила використання українських термінів. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів
- •15. Морфологічні мовні засоби наукового стилю
- •16. Характеристика лексичного рівня наукового стилю; фразеологія наукового стилю
- •17. Синтаксичні мовні засоби наукового стилю.
- •18. Мовні особливості наукової праці.
- •19. Реферат як жанр академічного письма. Складники реферату.
- •20. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •21. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •22. Правила оформлювання наукової роботи (курсової, кваліфікаційної).
- •23. Поняття «переклад», «перекладання». Суть і види перекладання. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади
- •24. Види публічного мовлення.
- •25. Норми літературної мови. Лексичні норми мови професійного спілкування (слова іншомовного походження в професійному мовленні, синоніми, пароніми).
- •26. Комунікативні ознаки культури мовлення. Правильність мови як визначальна комунікативна ознака.
- •27. Морфологія наукового мовлення.
- •Теоретичні питання модуля самостійної роботи
- •1. Спілкування і комунікація. Види і форми спілкування. Невербальні компоненти спілкування.
- •2. Сутність і специфіка публічної монологічної мови. Основні жанри усного публічного монологічного мовлення (доповідь, лекція, промова, виступ, повідомлення).
- •4 Питання
- •3. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •4. Підготовка до публічного виступу. Структура публічної професійної промови. Умови успішного виступу.
- •5. Сутність і специфіка діалогічної мови. Основні жанри діалогічного мовлення: ділова бесіда, нарада, переговори. Репліка як одиниця діалогічного мовлення.
6. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів
Поняття «професійна сфера» охоплює три функціональні різновиди літературної мови – офіційно-діловий, науковий, розмовний.
Функційний стиль НАУКОВИЙ СТИЛЬ
Підстилі (різновиди):
а) власне науковий із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези) який, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;
б) науково-популярний - застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;
в) науково-навчальний - наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й н включає використання елементів емоційності.
Мета, функція застосування: систематизування знань, пізнання світу, повідомлення про результати досліджень, доведення теорем, роз'яснення явищ; функція повідомлення, пояснення, доведення.
Сфера використання: наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта, навчання.
Жанри реалізації: лекція, монографія, стаття, енциклопедія, тези, довідник, словник, дисертація, реферат, посібник, підручник.
Стильові риси: інформативність, об’єктивність, логічна послідовність,
узагальненість, точність, однозначність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки, попереднє обдумування висловлювання.
Мовні особливості: абстрактна лексика, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, часто іншомовних слів, наукова фразеологія, цитата, посилання, однозначна загальновживана лексика, безособовість синтаксису, відсутність усього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційно-експресивних синонімів і суфіксів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів).
Функційний стиль офіційно-діловий
Підстилі (різновиди):
законодавчий (закони, укази, статути, постанови);
дипломатичний (міжнародні угоди — конвенції, повідомлення — комюніке, звернення — ноти, протоколи);
адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).
Мета, функція застосування: регулювати ділові відносини мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях; функція повідомлення.
Сфера використання: офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.
Жанри реалізації: ділові папери (закони, заяви, інструкції, ділове листування тощо), наради, переговори.
Стильові риси: офіційність, точність, виразна логізація викладу, поділ на певні частини (параграфи, пункти, підпункти), майже цілковита відсутність емоційності та образності, відсутність індивідуальних авторських рис.
Мовні особливості: стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, наявність безособових та наказових форм дієслів зі значенням постійної дії і відсутність особових форм як засобів індивідуалізації автора, специфічні синтаксичні конструкції, зокрема кліше, переважають прості ускладнені речення, зокрема з однорідними членами — головними (підметами, присудками) і другорядними (передусім додатками).