- •1. «Мовознавство загальне в часткове, теоретичне і прикладне»
- •2. Зв'язок мовознавства з гуманітарними науками
- •3. Зв'язок мовознавства з природничими науками
- •4. Методи і прийоми дослідження мовного матеріалу
- •5. «Синхронія і діахронія»
- •6. «Мова і мовлення»
- •7. Закономірності розвитку мов (дивергенція і конвергенція)
- •8 «Мова і мислення»
- •9 «Порівняльно-історичне мовознавство»
- •10. Словянські мови
- •11. Індоєвропейська родина мов (слов’янська, германська, романська групи)
- •12. Теорії походження мов. Моногенез та полігенез.
- •13. Генеалогічна класифікація мов
- •14. Типологічна класифікація мов.Мови флективні,аглютинативні,кореневі,інкорпоруючі
- •15. Типологічне і зіставне мовознавство
- •16. Критерії типологізації мов.
- •17. Флективні мови. Мови аналітичного і синтетичного ладу.
- •19. Мовна політика
- •20. Мова як особлива знакова система.
- •21.Синтетичні та аналітичні засоби вираження мовних значень
- •22. Система і структура мови
- •23. Звукова будова мови
- •24. Аспекти вивчення звукової будови мови
- •25. Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •26. Акустичний(фізичний аспект) у вивченні звуків
- •27. Лінгвістичний(функціональний) аспект у вивченні звуків
- •28. Фонема та її функції
- •29. Фонема і її алофони
- •30. Виділення фонеми представниками Московської та Ленінградської (Петербурзької) шкіл.
- •31. Супрасегментні звукові явища. Компоненти інтонації
- •32 «Наголос. Типологія наголосу»
- •33.Зміни звуків у потоці мовлення
- •34. Типи морфем (кореневі, дериваційні, флективні)
- •35. Поняття морфеми. Морфема та її аломорфи
- •36. Непохідні та похідні слова. Форматив(формант)
- •37. Граматичне значення, граматична форма, граматичний спосіб
- •38. Граматичне значення. Граматична категорія. Лексична і граматична семантика у мові
- •39. Граматичний спосіб. Внутрішня флексія, зміна наголосу, редуплікація, суплетивізм, афіксація, циркумфіксація.
- •40. Синтагматичний і парадигматичний аспекти вивчення мовних явищ
- •41. Слово як одиниця мови. Відмінність слова від морфеми і речення. Основні функції слова.
- •42. Лексема та її алолекси
- •43 « Типи лексичних значень. Денотативне, сигніфікативне, конотативне»
- •44.Лексичне і граматичне значення слова
- •47. Предикативність і модальність як основні ознаки речення.
- •48. Речення і словосполучення.
- •49. Граматичне та актуальне членування речення. «Дане» і «нове».Тема і рема.
- •50. Синтаксичні зв’язки та їх найважливіші типи
- •51. Частини мови. Принципи їх виділення
- •52. Фразеологічна підсистема мовної системи
- •53. Морфонологічна підсистема мовної системи
- •54. Письмо у його відношенні до усної форми мови. Основні етапи розвитку мови. Типи письма в сучаному світі.
- •55. Алфавіт. Графіка. Орфографія.
- •56. Принципи орфографії
- •57. Виникнення основних алфавітів.
- •58. Шляхи збагачення лексики
- •59. Типи запозичень. Транскрипція та транслітерація
- •60. Чинники мовного розвитку
- •61 «Мовні контакти. Типи запозичень»
19. Мовна політика
20. Мова як особлива знакова система.
Знак - це матеріальне втілення, яке передає інформацію за принципом конвенційності (домовленості). Він заміщує реальний позначуваний предмет (виконує субститутивну функцію).
Знаки обєднуються в знакові системи, які вивчає наука семіотика.
Типи зн. за способом сприйняття: 1. Зорові 2. Тактильні.
Ознаки:
- заміщує реальний обєкт.
- Не існує окремо.
- вступає в звязок з іншими знаками в межах системи.
- закріплений в людській свідомості.
- поєднує в собі план вираження - ту форму, в якій втілюється, і план значення - означувану інформацію.
- один і той же знак в різних системах може мати різне значення.
Мова є знаковою системою; одну й ту ж інформацію ми можемо передати за допомогою символів: показати на двері або написати "вийдіть", або ж замінити це слово символами азбуки Морзе.
Знаками в мові можна вважати лише те, що несе інформацію. Наприклад, окремо взяті звуки в мові не несуть інформації, а, отже, не є знаками. Не є знаками в мові:
- звук (не несе інформації)
- морфема (напівзнак, бо самостійно вона не реалізує своє значення, а лише вказує на нього: стіл, стол-а, стол-у і.т.д.)
- речення (бо речення саме по собі є не цілісним знаком, а їх системою).
Мовні знаки не мають органічного звязку з позначуваними явищами, а, отже, одне й те саме поняття в різних мовах виражається по-різному: гвоздь, цвях, nail, Nagel, водночас однакові за планом вираження слова можуть означати різні поняття.
Особливості мови як знакової системи:
- мова - природна знакова система. Всі інші є штучними.
- будь-яку іншу знакову систему можна передати мовою, навпаки - неможливо.
- мова є найпотужнішим засобом формування думки.
Отже, мова є особливою і досить складною знаковою системою. На відміну від усіх інших знакових штучних систем, мова є природною системою. Вперше знакову теорію серед мовознавців сформував Ф. де Соссюр, визначивши мовознавство як складову частину семіотики, а семіотику - частиною соціальної психології.
Знак позначає предмети позамовної дійсності і тісно повязаний з психологічним сприйняттям людини. На основі цього розрізняють:
референт - одиничний предмет (напр, стілець).
денотат - клас ідентичних предметів, які мають спільні риси (стілець може бути грубий і деревяний або обтягнутий тканиною, або бути витвором мистецтва з позолоченими ніжками, але все одно він лишиться стільцем).
сигніфікат - сукупність ознак класу предметів.
21.Синтетичні та аналітичні засоби вираження мовних значень
До синт.способів вираження граматичних значень належать, афіксація, чергування, наголос, редуплікація, словоскладення, суплетивізм. Афіксація-це вираження граматичних значень за допомогою афіксів: суфіксів, префіксів, закінчень. В афіксальному способі виділяють такі різновиди його: суфіксація - (перечитати-перечитувати);префіксація (нести - занести, принести); конфіскація - вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у середину кореня.(переміг-перемагаю); трансфікація - вираження граматичних значень за допомогою транс фіксів, тобто афіксів, які, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, самі розриваються і служать прошарком голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й оформляючи її граматично;нульовий афікс, тобто відсутність афікса ва одній з форм парадигми за наявності афіксів в інших формах(стіна - стін, робота – робіт). Чергування - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов. В укр мові та рос.мові за допомогою чергування виражається граматичне значення виду(зібрати -збирати, нарвать - нарывать). Наголос-фонетичний засіб вираження граматичного значення. напр.: вирізАти, насипАти(недоконаний вид) - вИрізати, насИпати (доконаний вид).Редуплікація-повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною. Вона використовується для вираження множини імен у кит, япон, корейській мові.В укр, рос. мовах чітко вираженим граматичним способом повтори зрідка виступають для передачі видових відтінків дієслова(тривалість дії): говориш-говориш; работаешь-работаешь. Словоскладення-поєднання кореневої морфеми з кореневою, внаслідок чого з’являється слово. Поєднуватись можуть повні корені й усічені, основи і цілі слова. У мовах світу простежуються дві тенденції складання:1 механічна, коли значення складного слова= сумі значень складових його частин( напр. стінгазета)
2 органічна(фузійна),коли значення цілого не дорівнює сумі значень складових частин.
Суплетивізм-утворення граматичних форм одного і того ж слова від різних коренів чи основ: брати(недоконаний вид)- взяти(докон.)говорит - сказати.
Аналітичні засоби. До них належать вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів. Службовими словами ,які виражають грам. значення є артиклі, прийменники, допоміжні дієслова, сполучники, частки слова ступеня, пусті слова. Артиклі вик. такі функц:1)виступають засобом частиномовного позначення;2)розрізнюють грамат. категорії означеності\неозначеності;3)виражають категорію роду, числа;4)служать способом вираження відношень між словами в реченні. Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, вказують на відмінок іменника(їду в метро – Місц.в - піду до метро Р.в). Допоміжні дієслова служать для творення складних дієслівних форм і викор. як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану(я буду читати, ти будеш читати, ми будемо читати) Слова ступеня виступ як спосіб творення ступеня порівняння якісних прикм. І прислівників у мовах різних родин(більш менш дуже вельми(зручний-більш зручний…) Пусті слова-це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираж. їх грам.зная.9рись-самець,рись-самка).Сполучники вираж. граматичні відношення між словами в реченні. Частки передають різні модальні значення ,а також деякі відтінки грамат. значень(читав би ,пел бы) Інтонація є засобом вираження грамат. значень на рівні синтаксису(запитання наказ сумнів..)