Річка Інгулець є останньою великою притокою Дніпра. Загальна довжина річки - 549 км. Сучасний екологічний стан її жахливий. Інтенсивне землеробство, в тому числі зрошуване, гірничорудна промисловість, швидке зростання металургійної та хімічної галузі в її басейні привело до поступового занепаду річки. Історія природокористування в басейні річки Інгулець є історією її поступового знищення. Причому сучасне знищення річки дозволено Кабінетом Міністрів України (в 2000 р. - згідно розпорядження ╧ 1346-р від 8.12.99) та проходить згідно регламенту, розробленому Інститутом гідробіології НАН України.

Саме такими рішеннями дозволено здійснення скиду мінералізованих зворотних вод в Інгулець із гірничорудних підприємств. Правда, "за умови не перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у місцях водокористування населення".

Сьогоднішні спостереження за якістю води річки Інгулець показують, що практично за всіма показниками, гранично допустимі концентрації забрудників перевищені. За критерієм мінералізації воду р. Інгулець в межах Херсонської та Миколаївської області можна класифікувати як солонувату. За забрудненням компонентами сольового складу воду Інгульця відносить до дуже забрудненої хлоридами та сульфатами. Причому в інгулецькій воді в останні роки (1999-2000 рр.), порівняно з минулими роками, вміст хлоридів і сульфатів значно збільшився і складає в середньому, відповідно, 1025.8 мг/л, що в 2.9 більше за гранично-припустиму концентрацію (ГПК) та 741.1 мг/л (1.5 ГПК). Зрозуміло, що забруднення річки збільшується від села Садово в Херсонській області (місце впадіння Інгульця у Дніпро) до міста Кривого Рогу, що в Дніпропетровській області. Негативний вплив низькоякісних═господарських вод та фекальних стоків Кривого Рогу, особливо відчутний на початку року, коли проходить масовий скид високо мінералізованих шахтних вод. У січні - березні показники мінералізації у різних пунктах спостережень по руслу річки становлять від 700 до 5700 мг/л. Саме в цей проміжок часу вміст азоту амонійного перебільшує ГПК в 6 разів, вміст нітратного азоту в 1.2 рази, нітритного азоту в 4.8 рази. Забруднення марганцем становить 2.4 - 11.0 від ГПК, магнієм 1.4-10.0 від ГПК і кальцієм 0.8-2.4 від ГПК. Вміст міді в інгулецькій воді перебільшує ГПК в 4.0-23.0 рази, а заліза в 0.5-1.7 рази.

Дещо змінюється ситуація з якістю води в пониззі Інгульця - від гирла до Снігірівки, що в Миколаївській області, коли влітку та восени працюють потужні насосні станції, що подають воду в Інгулецьку та Явкінську зрошувальні системи. Тоді і в пониззя річки заходить дніпровська вода, яка дещо розбавляє високомінералізовані кривбаські скиди.═По суті, в цей період року річка Інгулець припиняє стік в Дніпро, а її пониззя перетворюється в "антирічку", в якій течуть в зворотному від природного напрямку дніпровські води.

Але і в цей період якість води все одно не відповідає існуючим нормативам щодо поверхневих вод. До того ж вода із значною мінералізацією попадає при зрошенні в ґрунти та викликає їх осолонцювання і засолення.

Осолонцювання зараз є найбільш поширеним деградуючим процесом на зрошуваних землях в Миколаївській та Херсонській області. Інгулецька вода, що вміщує велику кількість розчинених солей, зокрема іонів натрію, викликає солонцюватість в грунтах. Осолонцювання проявляється в різкому погіршенні їх агрофізичних властивостей═- руйнується структура орного шару, знижується пористість та водопроникність, ущільнюється ґрунтовий профіль. Особливо такі процеси помітні та тлі негативного балансу органічної речовини. Подальший розвиток таких процесів приводить до злитизації ґрунтів, коли проходить їх ущільнення та усадка при висиханні, та набрякання при зволоженні. Врожайність сільськогосподарських культур на осолонцьованих ґрунтах різко знижується.

З причин безперервних скидів мінералізованих вод в річку з гірничорудних виробництв Інгулець зараз практично повністю втратив свою фундаментальну, щодо річок, властивість - здатність до самоочищення. По суті, всі існуючі антропогенні заходи щодо охорони вод є лише підтриманням спроможності річок та озер до самоочищення. Природне руйнування або нейтралізація забрудників проходить в результаті складних фізичних (осідання часток, випаровування), хімічних(окислення, коагуляція, гідроліз токсикантів) та біологічних процесів (включення забруднюючих речовин в обмінні процеси, руйнування або перехід токсикантів у нетоксичні форми). Така нейтралізація хімічних речовин-забрудників залежить, в першу чергу, від водності водойми. А зменшення водності річок, як правило, приводить до збільшення вмісту забруднюючих речовин. Але═і кількісні величини═стоку річки Інгулець в значній мірі зараз визначаються діяльністю людини.

Злочинне залучення до землеробства в 60-ті роки ХХ століття водозахисних зон Інгульця призвело до катастрофічного збільшення розораності земель басейну річки аж до 85-90 %, що, при практично нульової лісистості території, швидко інтенсифікувало ерозійні процеси. В результаті ерозії грунтів пройшло інтенсивне замулення річища, що суттєво зменшило загальну водність Інгульця.

До речі, це викликало не тільки═втрату функції самоочищення, а й повне знищення транспортного значення цієї річки, яка ще на початку 60 років ХХ століття була судноплавною від гирла до міста Снігірівка.

Зараз щорічний середній обсяг стоку Інгульця у верхів"ях (в передмістях Кривого Рогу до впадіння в нього Саксагані) зараз складає приблизно 0.24 км³. Причому в значній мірі це вже не власне інгулецька вода, а вода з річки Дніпра, що подається каналом Дніпро-Інгулець з Кременчуцького водосховища . В річку скидається приблизно 0.20 км³шахтних вод Північного горно-збагачувального комбінату ( ГЗК ) в Кривому Розі та стоків з очисних споруд цього міста(через Карачунівського водосховища). Останнє формується також за рахунок води з Каховського водосховища, що подається каналом Дніпро-Кривий Ріг. Деяка кількість шахтних вод( приблизно 0.15 км³ щорічно) попадає в Інгулець з Інгулецького ГЗК та невеличких приток (зокрема р. Вісунь). Головним чином, на зрошення (0.2 км³), а також на випаровування та фільтрацію втрачається приблизно половину стоку. В гирлі річки (с. Садове) фіксується═середньорічний стік в 0.3 км³.

Отже, це вже не річка в загальногеографічному розумінні та визначенні. Інгулець зараз не відповідає повному визначенню річки як "водного потоку, що живиться за рахунок стоку з водозбору".В цій якості Інгулець вже зник. Зараз він являє собою,потік розчинених в воді солей, що живиться за рахунок скидів мінералізованих вод з кар'єрів та шахт Криворізького залізорудного басейну, води каналів Дніпро-Інгулець та Дніпро-Кривий Ріг, комунальних вод міста Кривий Ріг. Цей створений людиною штучний потік тільки використовує природне русло Інгульця, яке сильно замулене за рахунок ерозійних процесів антропогенного походження. Протягом року стік вже не має природного ходу, він регулюється криворізькими індустріальними скидами та роботою насосних станцій, які подають воду для зрошення. Весняне водопілля замінене проходженням великої солоної "лінзи" скидних вод, літня межень пов'язана з інтенсивними заборами води для зрошення.

 Інгулець - найбільша права притока нижньої течії Дніпра. Довжина ріки - 549 км. Вона бере початок поблизу с.Цибулеве на Кіровоградщині. Верхня течия Інгульця являє собою ряд озероподібних або болотистих плес, що з’єднуються між собою лише під час весняних паводків або після сильних злив. До м.Александрії річка тече вузькою стрічкою, береги якої поросли очеретом. Лівий берег місцями скелястий. Після спорудження водосховищ у верхній і середній течії Інгульця в деяких населених пунктах природний режим річки порушився. Він зберігається лише на ділянках, розташованих нижче гребель. У середній течії річка тече в скелястих берегах, є багато порожистих ділянок.    Поблизу Кривого Рогу знаходиться гирлі лівої притоки Інгульця - річки Саксагань (довжина - 144 км). Її русло в даний час зарегульовано греблями, вище яких утворилися водосховища. Води їх використовуються для промислового водопостачання та зрошення, а також для розведення риби. Наприклад, площа Кресовського водосховища - близько 500 га. Правий берег його піднесений, лівий - знижений і слабопокатий. Дно замулене. Найбільші глибини - 5-6 м. У багатьох місцях є зарості вищої водної рослинності. У складі рибного населення найбільш часто зустрічаються плотва, ялець, головень, червоноперка, лин, уклея, карась, сазан, щука, окунь, дуже багато вівсянки, горчаків, бичка-цуцика, морської голки.    У Кривого Рогу на Інгульці споруджено велике (площею понад 3,6 тис. га) Карачуновське водосховище, що служить джерелом питного водопостачання. Воно утворене на місці виходу гранітних оголень і порогів Інгульця. Правий берег слабопокатий, біля урізу води обривистий, дно піщане, заростання біля берегів слабке. Лівий берег низький, біля урізу води місцями зарослий очеретом. Середня глибина - 5-6 м (до 12 м на старому руслі Інгульця). З риб у водосховищі мешкають лящ, судак, плітка, головень, червоноперка, жерех, лин, уклея, густера, в’юн, сом, щука, окунь і сазан.    У Карачуновське водосховище вливаються води річки Бокової, на притоці якої - Боковеньці - споруджено Христофорівське водосховище. Його довжина - 2-3 км, ширина - 250-300 м, площа - 120 га. Дно водойми мулисте, біля берегів піщане й замулене. Найбільші глибини - до 5-6 м. Найчастіше зустрічається лящ, плотва, червоноперка, окунь, щука, уклея, густера, жерех, головень і деякі інші риби.    Нижче Кривого Рогу Інгулець розмиває осадові породи, у зв’язку з чим утворює багато звивин. У нього вливає свої води, яка пересихає в літній час, права притока річка Висунь (довжина - 195 км). Нижче с.Тарасівка Інгулець утворює лиман шириною до 1 км і впадає в Дніпро кількома рукавами.    У нижній течії Інгульця найбільш численні тарань, лящ, судак, щука, сазан, сом, лин, карасі, рибець, чехоня, густера, червоноперка, уклея, окунь, тюлька. Ці ж риби заносяться й у канал Інгулецької зрошувальної системи. Природно, що видовий склад рибного населення Інгульця зменшується з віддаленням від його гирла вгору за течією, а в побудованих на його руслі водосховищах і ставках - залежить від господарської діяльності людини.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 27 листопада 2003 р. N 727-р Київ

Про скидання зворотних вод у річки Інгулець і Саксагань

1. Для запобігання аварійній ситуації на гідротехнічних спорудах Кривбасу дозволити скидання із хвостосховищ гірничорудних підприємств зворотних вод у річки Інгулець і Саксагань з 1 листопада 2003 р. до 1 березня 2004 р. згідно з регламентом скидання надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу у 2003-2004 роках.

Покласти персональну відповідальність за додержання умов зазначеного регламенту на Міністра промислової політики, а контроль за їх виконанням - на Міністра охорони навколишнього природного середовища.

2. Держводгоспу після одержання в установленому порядку у березні 2004 р. гідрологічного прогнозу щодо весняної повені у басейні р. Інгулець розробити та погодити з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та Мінагрополітики регламент промивання русел річок Інгулець і Саксагань.

3. Мінпромполітики за участю гірничорудних підприємств Кривбасу забезпечити оплату вартості робіт з розроблення регламентів, зазначених в абзаці другому пункту 1 і пункті 2 цього розпорядження, та робіт з промивання русел річок Інгулець і Саксагань.

Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Легенди про Інгулець

Матеріал з Вікіджерел

Перейти до: навігація, пошук

• У Вікіпедії є Інгулець (річка)

Легенди про річку Інгулець

Зміст  [сховати] 1 Генгулець 2 Монголець 3 Інгулець - брат Інгула 4 Сибірське ім'я 5 Переказ про відкриття кар'єру на Інгульці

[Ред.] Генгулець

Поверталися наші чумаки з Криму додому. Ледве ступали стомлені воли, тягнучи важкі вози із сіллю. Та ось вони неначе оживали і починали рухатися веселіше. Поглянувши на волів, чумаки і собі починали прислухатись. Десь здалеку долинав неясний гул. І тоді промовляв якийсь із чумаків до своїх товаришів: «Ген гулець чути, скоро вдома будемо.» То гула річка, минаючи на своєму шляху пороги. Люди, які інколи їздили з чумаками, не розуміли, про що йде мова, та і почали називати річку, повз яку проїздили, — Генгулець. А згодом назва змінилася на Інгулець та так назавжди і залишилася.

Записано Анастасією Степаненко у 30-ті роки, Чорногорка.

[Ред.] Монголець

Колись у прадавні часи захопили наші землі татаро-монгольські орди. Завойовники тут же стали давати місцям у безкрайніх степах - річкам і озерам - свої назви. Деякі з тих назв залишилися від них і до цього часу, інші - змінилися.

Та ось наші предки нарешті прогнали завойовників зі своєї землі, а разом з тим пішли зі степів і деякі їхні назви. Але степову річку люди й далі кликали Монгольцем. Їхні діти називали її Мунгольцем чи Мингольцем. А вже внуки й правнуки - Інгульцем.

Записано Анастасією Степаненко у 30-ті роки, Чорногорка.

[Ред.] Інгулець - брат Інгула

Якось із Криму разом з чумаками в наші степові краї забрів сванець, по-теперішньому - грузин. Що він тут шукав, ніхто цього не знає. Але від чумаків, кажуть, не відставав.

Ось він час від часу й проїжджав у Крим і з Криму повз безіменну степову річку з мальовничими скелями на берегах. Вона нагадувала йому рідну річку в далекій Сванетії - Інгур. От і став сванець називати й Інгуром. А потім вже чумаки переінакшили незрозуміле слово на свій лад, і стала безіменна річка Інгулом.

А Інгулець - це брат Інгула, - так вирішили чумаки, адже обидві річки течуть в один бік і майже поруч. То чому б їм і не носити схожі назви?

[Ред.] Сибірське ім'я

Розповідають, що в наших краях завжди жили не лише тутешні, але й приїжджі з інших місць люди. Ніхто й ніколи до них не ставився вороже, якщо вони самі не затівали чогось поганого.

Якось забрів сюди нащадок росіянина, який разом з Єрмаком завойовував для царів сибірські землі. Став він тут жити й поживати і так колишньому сибірякові вподобалася тутешня повновода річка, що став він її називати так само, як звалася річка й у його далекім-далекім сибірській краї - Інгут. Незвичним було нашим людям таке дивне ім'я. Але приїжджого, як і всіх старих людей, тут поважали. А чужинець пояснював свій вибір такої назви тим, що на березі сибірської річки загинув його бойовий побратим. Звідти він привіз не лише назву річки, але й жменю сибірської землі.

Й справді, доки старий завойовник Сибіру був живий, то люди річку так і називали - Інгут. А коли він помер, то потроху стала змінюватися й назва. Скоро річку стали називати Інгулом. Назва прижилася й запам'яталася, а річка-сусід Інгула отримала свою назву - Інгулець