- •1. Методика робот з фонетики. Звукобуквенний аналіз на уроках укр.. Мови
- •2. Система роботи над іменником у 1-4 класах
- •3. Методика роботи над елементами синтаксису і пунктуації.
- •4. Види переказів в початкових класах та методика їх проведення.
- •5. Робота над збагаченням та активізацією словникового запасу молодших школярів.
- •6. Сучасні вимоги до уроку мови. Типи і структура уроків укр.. Мови.
- •7. Методика роботи над оповіданнями на уроках читання.
- •8. Система роботи над прикметником у початкових класах.
- •9. Робота з орфографії як основний засіб формування правописних умінь і навичок молодших школірів.
- •10. Система роботи над дієсловом у 1-4 класах.
- •11. Основні періоди навчання грамоти та їх завдання
- •Букварний період
- •12. Розвиток мовлення молодших школярів на основі тексту.
- •13. Методика роботи над морфемами слова у 2-4 класах.
- •14. Методика опрацювання лексики в початкових класах.
- •15. Робота над текстами різних типів мовлення.
- •2. Дібрати різні види завдань до теми «Головні члени речення»
- •3. Скласти алгоритм розбору слів за будовою
- •4. Розробити фрагмент уроку читання на ознайомлення з новою буквою.
- •I. Організаційний момент
- •II. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу
- •1. Робота над загадкою
- •2. Аналітико-синтетичні вправи.
- •1). Аналіз будови, порівняння великої і малої букв, визначення місця літери в кишеньковій азбуці.
- •2) Розучування скоромовки.
- •3) Гра «Аукціон».
- •8) Робота над оповіданням «Великі друзі».
- •9) Вправа «Мікрофон».
- •5. Навести приклади ігрових вправ щодо вивчення частин мови в 3-4 класах.
- •6. Навести приклади ігрових вправ і завдань, які найдоцільніше використати для запам’ятовування учнями службових слів (прийменників та сполучників).
14. Методика опрацювання лексики в початкових класах.
Зі словом як одиницею мовлення учні мають справу з перших днів свого навчання у школі. Ще в період навчання грамоти вчитель пояснює першокласникам значення окремих слів, практично (без уживання термінів) учні спостерігають явища омонімії (коса, лист), багатозначності (іде, дзвоник), синонімії (йде, поспішає, біжить) та антонімії (великий — малий). Саме тут учнів привчають стежити за власним мовленням, доречно вживати слова.
У 2 класі школярі спостерігають за вживанням образних слів і висловів у тек-
стах. Найбільше уваги автори програми приділяють роботі над семантикою (значенням) слова у відповідному розділі «Слово», а також в інших розділах. Учнів ознайомлюють із такими лексичними явищами, як омонімія, полісемія (без уживання термінів), синонімія, антонімія, відзначають роль таких слів у мовленні,зокрема для усунення повторення в текстах тих самих слів.
У 3 класі продовжується спостереження за значенням слів, прямим і пере-
носним, випадками багатозначності, із синонімами, антонімами, учні виконуютьпрактичні завдання з найуживанішими омонімами. З цією метою до програми введено вивчення теми «Значення слова». Під час опанування інших розділів програми школярі мають можливість виконувати вправи на використання зазначених лексем у власному мовленні.
У 4 класі знання учнів про слово розширюються внаслідок практичного ви-
користання різних лексем в усному і писемному мовленні і спостереження за їх уживанням у художніх текстах.
У роботі над вивченням лексичних понять можна визначити такі основні
напрями:
I. Лексичний аналіз мови художніх текстів: виявлення незнайомих слів і ви-
словів, уточнення відтінків значень окремих слів і висловів; виявлення слів, ужитих у переносному значенні; з’ясування смислових відтінків ужитих у тексті синонімів,антонімів; аналіз інших зображувальних засобів, зокрема порівнянь.
II. Пояснення значення слів шляхом використання різних способів: показ
предмета чи дії, демонстрація малюнка, слайда із зображенням предметів, назви яких є новими для дитини, добір синонімів, антонімів, уведення нового слова до контексту тощо.
III. Виконання завдань на добір слів із певним значенням: дібрати з поданого
синонімічного ряду потрібні за смислом речення іменники; дібрати прикметники з переносним значенням для опису предметів, характеристики людини, опису її зовнішності, настрою, свого ставлення до події, до товариша тощо.
IV. Уведення поданих або самостійно дібраних лексем у власне мовлення
школярів: складання речень і текстів за опорними словами, заміна слів у реченнях відповідними синонімами чи антонімами, редагування поданих текстів тощо.
Так в учнів поступово виховується увага до значення слів і висловів, доречного їх використання, що є передумовою успішної роботи над розвитком мовленнєвих умінь молодших школярів.
У початковій школі склалася така етапність процесу вивчення лексики: про-
педевтичний (підготовчий) етап (1—2 класи), спеціальний (3 клас) і аспектний, або етап удосконалення лексикологічних умінь (4 клас).
На пропедевтичному етапі учні практично ознайомлюються зі словом, набу-
вають досвіду оперування лексичними одиницями, виділення їх із мовленнєвого потоку, протиставлення слова реалії, спостереження за окремими (найдоступнішими) лексичними явищами.
Спеціальний етап має на меті сформувати в учнів важливі лексикологічні
поняття, виробити навчально-мовні лексикологічні вміння, передбачені чинною програмою, тренувати школярів у вживанні слів у власному мовленні.
Слід зауважити, що у структурі початкового курсу рідної мови лексика посі-
дає науково обґрунтоване (виправдане) місце: вона вивчається перед морфемікою і словотвором, морфологією і синтаксисом. Оскільки зазначені розділи оперують словом, учні мають приступити до їх опрацювання, докладно ознайомившись із лексичною стороною мови.
На завершальному (аспектному) етапі повторюють знання з лексикології,
закріплюють, удосконалюють практичні вміння з цього розділу. У результаті
зіставлень лексичних явищ із граматичними явищами української мови лінгвістичні знання молодших школярів глибше осмислюються, набувають цілісного,системного характеру.