12. Розвиток мовлення молодших школярів на основі тексту.

У процесі практичних спостережень та аналізу текстів в учнів поступово

мають сформуватися такі уявлення: текст — це зв’язне висловлювання; текст має певну будову, тобто складається із зачину, головної частини і кінцівки;

у тексті виражається певний зміст, що є його темою; текст можна назвати (дати йому заголовок); зв’язне висловлювання створюється з певною метою (тобто має комунікативне призначення): повідомити, розповісти про щось, заперечити або ствердити, описати предмет, подію чи явище, дати пораду чи визначити порядок дій, висловити міркування тощо; текст може складатися з одного або кількох абзаців, пов’язаних між собою за змістом; у тексті є важливі для вираження основної думки слова, визначення яких полегшує розуміння висловленого, і їх слід вимовляти з більшою силою голосу (тобто виділяти логічним наголосом).

Виконуючи різноманітні усні та письмові вправи, учні набувають практичних умінь і навичок: вони вчаться відрізняти текст від групи речень, не пов’язаних між собою за змістом; встановлювати логічний зв’язок між частинами висловлювання; визначати тему тексту і добирати до нього заголовок; ділити текст на логічно завершені частини — абзаци; складати план тексту і відтворювати текст за планом; знаходити в тексті його композиційні елементи — зачин, основну частину, кінцівку; визначати (по можливості) логічно наголошувані слова; відрізняти

за стилістичними особливостями художній текст від ділового й розмовного

(без уживання термінів); оформляти деякі зразки текстів ділового мовлення: лист, запрошення, оголошення, привітання, інструкцію (до гри, нескладного трудового процесу); самостійно (усно і письмово) складати тексти відповідно

до ситуації спілкування.

Усі ці знання, уміння і навички формуються протягом чотирьох років навчання як на спеціально відведених уроках опрацювання теми «Текст» і уроках розвитку зв’язного мовлення, так і в процесі роботи зі зв’язним висловлюванням під час опрацювання інших тем програми на уроках мови і читання. Тобто, на основі тексту учитель разом з дітьми не лише аналізує мовні явища, а ще й розвиває мовлення молодших школярів.

13. Методика роботи над морфемами слова у 2-4 класах.

Що знати

Існують споріднені слова, які мають споріднену частину, однакову за значенням. Спільна частина споріднених слів називається коренем.

Що вміти

Відшукувати і добирати самостійно споріднені слова, встановлювати смислову залежність споріднених слів, тобто доводити, чому ті чи інші слова є спорідненими. Позначати спільну частину (корінь) у споріднених словах. Конструювати похідні слова з поданими коренями. Будувати речення зі спорідненими словами.

Що знати

3-й клас

Основні частини слова: закінчення і основа. Частини основи:корінь, префікс, суфікс. Ознаки кожної морфеми: корінь —смислове ядро слова; закін-

чення — змінна частина слова,що служить для творення його форм, для зв’язку слів у реченні; префікс і суфікс служать для

творення нових слів. Морфологічний принцип правопису

Що вміти

Установлювати зв’язок між лексичним значенням похідного слова та його морфемним складом. Виконувати усний і письмовий аналіз будови слова, свідомо добирати слова зі спільною суфіксальною чи префіксальною морфемою.Конструювати похідні слова за допомогою певних словотворчих засобів, за семантичною ознакою. Визначати смисл найчастотніших

префіксів і суфіксів, тлумачити значення найуживаніших слів з похідною основою. Доречно вживати похідні слова в мовленні (вводити їх у речення)

4-й класс

Що вміти

Виконувати усний і письмовий розбір слів з більш складною, але «прозорою» морфемною структурою. Конструювати слова різних частин мови морфологічним способом. Визначати семантику найпоширеніших словотворчих засобів, тлумачити похідні слова. Доречно вживати в мовленні лексичні одиниці з похідною основою.

У системі вивчення морфемної будови слова умовно виділяємо три етапи,

які відрізняються за змістом, завданнями, методичними прийомами і дидактичним

матеріалом:

— пропедевтичний (підготовчий);

— основний;

— закріплення й поглиблення знань.

Звичайно, поділ цей умовний, адже, скажімо, закріплення знань відбувається

і в основному періоді.

Пропедевтичний етап розпочинається ще в 1 класі під час навчання грамоти.Саме в цей час ознайомлюємо учнів зі словом як лексичною одиницею мови, звертаємо увагу дітей на значущі частини слова, на споріднені слова, засоби словотворення (звичайно, без уживання термінів і повідомлення теоретичних відомостей). Так, складаючи за малюнком букваря речення зі словом мама, діти помічають,

як воно змінюється. На цьому ж уроці доцільно практично ознайомити учнів із деякими словотвірними засобами, пропонуючи звернутися до мами пестливо, висловити свої почуття (мамуся, мамочка, мамонька). Учитель також готує дітей до розуміння семантичного і структурного взаємозв’язку між спільнокореневими словами.

Основний етап ознайомлення зі смисловими частинами слова розпочина-

ється в 2 класі і продовжується в 3 класі. Тут відбувається ознайомлення з особливостями споріднених слів, специфікою й роллю кожної морфеми, формуються вміння користуватися спільнокореневими словами під час продукування власних висловлювань, удосконалюються орфографічні вміння.У цей час учні повинні дізнатися про те, що існують слова, які мають спільну за значенням частину (корінь), усвідомити роль таких частин слова, як префікс та суфікс (вони використовуються для творення нових слів), уміти конструювати похідні слова за допомогою певних словотвірних засобів та доречно вживати такі слова у своєму мовленні.

Заключний етап, або етап закріплення й удосконалення знань, припадає на

4 клас. Саме тут у зв’язку з вивченням різних частин мови поглиблюються знання про морфемний склад слова, формуються навички правопису відмінкових закінчень іменників і прикметників, особових закінчень дієслів.

Ознайомлення третьокласників з частинами основи передбачає формування в

них понять про корінь, префікс і суфікс, оволодіння способами визначення кожної з морфем. Вільно користуватись новими лінгвістичними термінами учні зможуть лише після активних спостережень під керівництвом учителя за ознаками префіксів і суфіксів, після виконання значної кількості аналітичних і конструктивних вправ словотворчого характеру.

Ознайомлення з основою слова слід здійснювати одночасно з вивченням

закінчення. Потрібно, щоб учні усвідомили, що змінна морфема, яка утворює

словоформи і служить для зв’язку слів у реченні, називається закінченням, а

основа — це частина слова без закінчення, вона передає основне лексичне значення слова.

Вивчаючи закінчення, учні повинні усвідомити такі головні його ознаки:

— закінчення — це змінна частина слова;

— за допомогою закінчень утворюються різні форми (зміни) слова;

— закінчення служить для зв’язку слів у реченні;

— закінчення стоїть у кінці змінюваного слова.

Робота над формуванням поняття «закінчення слова» складається з кількох

етапів.

На першому етапі учні одержують початкові уявлення про змінну частину

слова. Це здійснюється під час виконання вправ, які передбачають спостереження за змінами форми того самого слова в контексті.

Щоб підготувати учнів до розуміння основної функції закінчення — функції

зв’язку слів у реченні, можна запропонувати деформований текст. Робота з ним допоможе дітям усвідомити те, що закінчення служить для зв’язку слів у реченні, без чого неможливе повноцінне спілкування

Другий етап у вивченні закінчення передбачає формулювання власного ви-

сновку учнів про наявність змінної частини у слові та його функції (зв’язок слів у реченні) і введення вчителем терміна «закінчення»: «Змінна частина слова називається закінченням. Закінчення служить для зв’язку слів у реченні. Закінчення стоїть у кінці слова». На цьому етапі вчитель показує схематичне позначення закінчення .

Конкретизація набутих учнями знань про закінчення слова відбувається на

третьому етапі під час виконання тренувальних вправ.

Наступним етапом є ознайомлення дітей із поняттям «основа слова». Тут

важливо показати дітям, що основа є незмінною частиною, яка передає його основне значення: калина, білий, дорослих.

Розпочинаючи вивчення кореня слова, учитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь — головна частина слова, яка обов’язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення:

— слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або спільнокоре-

невими;

— слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової

частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній).

Це дає змогу запобігти помилковому орієнтуванню учнів тільки на семантичну близькість слів;

— слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються спіль-

нокореневими, бо в них різні корені (смислові частини), наприклад, гора і горе.

— у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий

(а отже, і буквений) склад (існує ціла низка чергувань голосних і приголосних

у корені), наприклад, вхід — ходити — ходжу.

Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти спільнокореневі слова

(школа, школяр) і форми того ж слова (школа — школи — школі).

У процесі вивчення кореня слова учні повинні усвідомити, що головний

спосіб виділення кореня полягає в доборі слів, споріднених з даним словом, ви-

значенні їхньої спільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим способом не так просто. Цього потрібно спеціально навчати.

Корінь слова вивчається в певній послідовності. Спочатку на основі порів-

няння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова», потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й спільнокореневими (2 клас).

Мета вивчення суфікса в початкових класах — розкрити словотворчу роль

суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що:

— суфікс — це частина слова, за допомогою якої утворюються нові слова;

— суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку

(вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета

тощо)

—суфікс завжди стоїть після кореня;

— у слові може бути не один суфікс, а кілька.

Словотвірна роль суфіксів є очевиднішою, а тому доступнішою для розуміння, ніж словотвірна роль префіксів. Роботу над засвоєнням поняття суфікс слід розпочати зі спостережень за словами зі зменшено-пестливими суфіксами. Префікси – це ті частини, які стоять перед коренем і служать для утворення нової форми слова.